Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Прийняття спадщини

У момент відкриття спадщини спадкоємці ще не стають її влас­никами. Для цього слід здійснити такі юридичні дії:

а) вжити заходи щодо повного виявлення спадкового майна та його охорони. З цією метою провадився інвентаризаційний опис виявленого спадкового майна, що слугувало правовою підставою визначення його складу (активу й пасиву);

б) виявити і визначити кредиторів і боржників, місцеїх зна­ходження, розміри вимог і боргів тощо;

в) виявити потенційних спадкоємців. Вони могли знаходитися як у місці відкриття спадщини, так і далеко від нього — в провін­ціях, походах тощо. Треба було підготувати спадщину до прийнят­тя спадкоємцями, для чого необхідний був певний, а інколи три­валий час. Проте спеціальних строків цивільне право не встанов­лювало. Кредитори спадкодавця, заінтересовані в задоволенні сво­їх вимог у самий короткий строк, могли просити спадкоємців дати відповідь — чи приймають вони спадщину, чи відмовляються від неї. Відповідно до цього спадкоємці зверталися до суду з прохан­ням призначити їм строк для роздумів. У праві Юстініана цей строк міг бути визначений до 9 місяців, а імператором до одного року.

Для прийняття спадщини вимагалися такі умови:

а) здатність закликаних спадкоємців до прийняття спадщини;

б) висловлена певним чином воля на прийняття спадщини. Якщо закликані до спадкування спадкоємці не здатні самі прийняти спадщину через свою недієздатність, замість них спадщину приймали їх законні представники (батьки, опікуни, піклувальники).

Воля на прийняття спадщини могла бути висловлена одним із двох способів:

а) заявою про намір прийняти спадщину;

б) фак­тичним вступом в управління спадковим майном.

У праві Юстініа­на заява про намір прийняти спадщину могла бути зроблена в будь-якій формі, так само і вступити у фактичне управління спад­щиною можна було будь-яким способом, який засвідчував про вступ до спадщини, її прийняття. Наприклад, спадкоємець продовжує проживати в будинку, який має перейти йому у спадок, здійснює його ремонт, вимагає від боржників спадкодавця сплати боргів. Всі ці та інші дії засвідчують про вступ в управління спадщиною.

Вступ в управління спадщиною свідчить про те, що спадкоє­мець став наступником померлого в його правах і обов'язках, тоб­то не лише власником активної частини спадщини, а й зобов'я­заний сплатити борги спадкодавця. Інколи борги перевищували активну частину спадщини, тоді поставало питання, в якому об­сязі має відповідати спадкоємець за борги спадкодавця. В доюстініановому праві спадкоємець, що прийняв спадщину, зобов'язаний був відповідати своїм власним майном, за всі борги спадкодавця, навіть якщо вона складалася з одних боргів. Ухилятися від відпо­відальності можна було, лише відмовившись від спадщини. Така необмежена відповідальність за борги спадкодавця не відповідала інтересам пануючого стану.

Юстініан встановив нове правило, відповідно до якого спадко­давець був зобов'язаний здійснити за участю нотаріуса, оцінщика, кредиторів спадкодавця та інших зацікавлених осіб опис і оцінку спадкового майна. Його відповідальність за борги спадкодавця в такому разі обмежувалася лише обсягом активної частини прийнятої спадщини. Наприклад, спадщина за здійсненим описом міс­тила в собі майна на 2 тисячі і боргів на 3 тисячі. Спадкоємець ніс відповідальність лише в межах 2 тисяч активного майна.

Якщо спадкоємець за заповітом або за законом помирав після відкриття спадщини, не встигши прийняти її, спадщину приймав субститут (підпризначений спадкоємець). У противному разі від­повідно до давнього цивільного права спадщина залишилася без господаря.

Преторська практика винайшла інший шлях. В разі смерті спадкоємця за заповітом відкривалося спадкування за законом. Частка померлого спадкоємця за законом пропонувалась наступ­ним спадкоємцям. Поступово преторська практика виробила за­гальне правило, за яким, якщо помирав спадкоємець після відкрит­тя спадщини, але до її прийняття, право прийняти належну йому частку переходило до його спадкоємців. Це правило було закріп­лено в новелах Юстініана і дістало назву спадкова трансмісія .

Спадкову трансмісію слід чітко відрізняти від спадкування за правом представлення. Так, якщо спадкування за правом пред­ставлення має місце лише в разі спадкування за законом, то спад­кова трансмісія може мати місце як при спадкуванні за законом, так і при спадкуванні за заповітом. Крім того, спадкування за правом представлення настає, якщо спадкоємець помер до від­криття спадщини, а спадкова трансмісія буде тоді, коли заклика­ний спадкоємець помирає після відкриття спадщини, але до її прийняття. Спадкова частка померлого спадкоємця при спадкуван­ні за правом представлення передається конкретно зазначеним у законі особам — онукам, племінникам або дідусям і бабусям. При спадковій трансмісії право на прийняття частки, що мав одержати померлий, переходить до його спадкоємців.

Розбіжність між першим і другим особливо помітна в спадко­вому праві України. Так, частка спадкоємця, що помер до відкрит­тя спадщини, за правом представлення переходить лише онукам. Належну спадкоємцю частку спадкового майна, що помер після відкриття спадщини, за законом можуть прийняти всі спадкоємці померлого: діти спадкоємця (онуки спадкодавця), а також його дружина і батьки,

Якщо спадкоємець помирав до прийняття спадщини і не було спадкової трансмісії чи він відмовлявся від прийняття спадщини, його частка порівну приростала до часток інших спадкоємців. На­приклад, якщо помирав один з двох спадкоємців за заповітом до прийняття спадщини, не залишивши спадкоємців, його частка не переходила до спадкоємців за законом. На підставі правила, що не може бути одночасного закликання до спадкування за запові­том і за законом, частка померлого спадкоємця приростала до частки спадкоємця за заповітом, що залишився живим. Спадкоємці були зобов'язані виконати також й інші обов'язки, що були зазначені в заповіті. Для захисту своїх спадкових прав вони мали спеціальний позов.


Читайте також:

  1. III. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу
  2. IV. Прийняття рішень у полі четвертої інформаційної ситуації
  3. IV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу
  4. V. Прийняття рішень у полі п’ятої інформаційної ситуації
  5. VI. Прийняття рішень у полі шостої інформаційної ситуації
  6. Алгоритм прийняття рішення при прийманні сигналів з випадковою початковою фазою
  7. Аналіз для прийняття рішень стосовно залучення інвестицій
  8. Аналітичні методи та інструменти підтримки прийняття управлінських рішень.
  9. Багатоаспектний підхід до прийняття управлінськихрішень
  10. Вибір місця розташування підприємства як проблема прийняття рішень.
  11. Види конституцій. Класифікація конституцій за соціальними та за юридичними ознаками, за формою вираження, порядком прийняття, за способами внесення змін, часу дії.
  12. Вимоги до критеріїв прийняття управлінських рішень




Переглядів: 770

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
 | Сінгулярне наступництво

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.