• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ТЕМА 5 : СІМЕЙНЕ ПРАВО

1. Поняття, предмет, принципи сімейного права.

2. Зміст сімейних правовідносин.

3. Шлюб. Порядок укладення шлюбу.

4. Припинення шлюбу.

5. Визнання шлюбу недійсним.

6. Поняття шлюбного контракту.

7. Особисті права та обов’язки подружжя.

8. Права та обов’язки подружжя по утриманню.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Сімейний кодекс України. – К., 2004

2. Ариванюк Т.О., Бірюков І.А. та інш. Сімейне право України. – К., 2002

3. Науково-практичний коментар Сімейного кодексу України / За ред. Ю.С.Червоного. – К., 2003

1. ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ СІМЕЙНОГО ПРАВА.

Сімейне право – сукупність правових норм, які регулюють особисті

немайнові й пов’язані з ними майнові відносини громадян, що виникають із шлюбу й належності до сім’ї.

Питання про предмет сімейного права є дискусійним, ще не виріше-

ним остаточно. Деякі юристи вважають, що сімейне право є складовою цивільного права. Інші юристи (їх більшість) вважають, що сімейне право – самостійна галузь, яка принципово відрізняється від інших галузей права. Вони стверджують, що хоч об’єктом сімейного права і є регулювання майнових та особистих немайнових взаємовідносин, проте це не зовсім звичайні майнові та особисті відносини – вони відрізняються за своїм характером та мають ряд особливостей:

1. Сімейно-правові взаємовідносини характерні своїми джерелами.

Якщо цивільні правовідносини виникають, як правило, з договорів, то шлюбно-сімейні відносини виникають з рідства, шлюбу, усиновлення, і всі майнові відносини випливають з особистих. Ці правовідносини пов’язують не сторонніх, а близьких осіб – родичів, подружжя.

2. В першу чергу, сімейні правовідносини – це особисті немайнові, і

лише в другу чергу, вони э майновими. Майнові правовідносини випливають з особистих: є рідство, є шлюб – є майнові відносини.

3. Сімейні права та сімейні обов’язки не можна відчужувати,

передавати, купувати, продавати чи дарувати. Не можна, наприклад, передавати право на одержання аліментів або ж на виховання дітей. А в цивільному праві майже всі майнові відносини легко передаються (наприклад, право на одержання спадщини).

4. Сімейні правовідносини регулюються окремим Кодексом про шлюб

та сім’ю України. Новий Сімейний Кодекс набув чинності з 1 січня 2004 року.

5. Процес розгляду сімейних справ відрізняється від розгляду

цивільних (У справах про передачу дитини на виховання другому з подружжя не можна так легко виконати рішення, як рішення, скажімо, про відчуження певної речі.

6. Сімейно-шлюбні відносини в Україні в багатьох випадках

регулюються нормами моралі, а не тільки правовими нормами, і це характерно тільки для сімейного права.

Усе це дає підставу розглядати цю галузь права як специфічну, самостійну, що має об’єктом особистості та майнові відносини, які виникають на грунті шлюбу, рідства та усиновлення.

Предметом сімейного права є сукупність норм, які регулюють особисті немайнові та ті, що випливають з них майнові відносини людей, які виникають на грунті шлюбу та сім’ї.

Визначаючи предмет сімейного права, можна зробити висновок, що сімейно-шлюбні відносини не можуть перебувати поза сферою регулювання права.

Говорячи про сімейне право як самостійну галузь права, ми все ж не можемо не помітити, що воно пов’язане з інститутами сімейного права – особливо зі спадковим. Певною мірою сімейне право пов’язане з житловим правом, де право на житлову площу виникає не лише з договору житлового найму, а також з сімейно-шлюбних відносин.

Принципи сімейного права – це основні засади, керівні ідеї, відповідно до яких здійснюється сімейно-правове регулювання суспільних відносин. Одним з принципів сімейного права є одношлюбність (моногамія), тобто громадяни можуть одночасно перебувати тільки в одному шлюбі. Ця норма закріплена в ст.. 25 Сімейного Кодексу України.

Принцип свободи і добровільності при укладенні шлюбу визначають ст..51 Конституції України і ст.. 24 Сімейного Кодексу. Він означає, що вибір дружини, чоловіка громадянами України здійснюється з їх власного бажання. Водночас суть цього принципу ще й у тому, що держава гарантує захист інтересів особи, право якої на вільний вибір дружини, чоловіка порушено.

Принцип свободи при укладенні шлюбу нерозривно пов’язаний з іншою основною засадою сімейного права – зі свободою розірвання шлюбу (ст. 105 Сімейного Кодексу України).

Четвертим принципом сімейного права є принцип повної рівності чоловіка і жінки в особистих та майнових правах. Це визначають ст.. ст.. 21, 24, 51 Конституції України та ст.. 7 Сімейного Кодексу України.

Ще одним із найважливіших принципів є принцип моральності та матеріальної підтримки нужденних членів сім’ї. Правове забезпечення цього принципу здійснюється аліментними зобов’язаннями, а саме: батьки повинні утримувати дітей до їх повноліття, а повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Крім цього, подружжя повинно матеріально підтримувати один одного у разі потреби.

2. Зміст сімейних правовідносин.

Сімейні правовідносини – це суспільні відносини, врегульовані

нормами сімейного права.

Для сімейних правовідносин притаманними є наступні ознаки:

1. Специфічний суб’єктний склад;

2. Тривалий характер;

3. Невідчужуваність прав та обов’язків;

4. Можливість суб’єктів сімейних правовідносин виступати учасниками одразу кількох сімейних правовідносин.

Суб’єкти сімейних правовідносин. Суб’єктами сімейних правових від-

носин можуть бути: по-перше, лише фізичні особи; по-друге, лише ті фізичні особи, які перебувають у шлюбі, кровному спорідненні чи відносинах усиновлення.

Сімейний Кодекс встановлює такий перелік суб’єктів сімейних правовідносин:

1) подружжя;

2) батьки, діти, усиновлювачі, усиновлені;

3) баба, дід, прабаба, прадід, онуки, правнуки;

4) рідні брати, рідні сестри, мачуха, вітчим, падчерка, пасинок.

При цьому всі інші родичі (двоюрідні сестри, брати, тітки, дядьки,

племінники) не є учасниками сімейних правовідносин за винятком, встановленим законом.

Для усіх суб’єктів сімейних правовідносин характерною ознакою є наявність право- і дієздатності.

Суб’єкти сімейних правовідносин мають бути пов’язані спільним проживанням, спільним побутом, наявністю взаємних прав та обов’язків.

Зміст сімейних правовідносин становлять суб’єктивні сімейні права і обов’язки.

Суб’єктивні сімейні права – це міра можливої поведінки суб’єкта сімейних правовідносин.

Суб’єктивний сімейний обов’язок – це міра необхідної поведінки суб’єкта сімейних правовідносин.

Підстави виникнення, зміни і припинення сімейних правовідносин. В сімейному праві підставами виникнення, зміни і припинення є юридичні факти (укладення шлюбу, розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав і т. інш.).

Види сімейних правовідносин. Сімейні правовідносини поділяються залежно від характеру на відносні, що мають абсолютний характер захисту; абсолютні з відносним характером та відносні правовідносини.

Читайте також:

1. A) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
2. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
3. IV. Відмінність злочинів від інших правопорушень
4. V. Класифікація і внесення поправок
5. А. Правобережну Україну.
6. А/. Право власності.
7. Аграрне право
8. Аграрне право та законодавство США, Німеччини, Франції, Великої Британії, Ізраїлю, Польщі, Росії
9. АГРАРНЕ ПРАВО УКРАЇНИ
10. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
11. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
12. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства

Переглядів: 846