Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Тема 1. Основні поняття та категорії світової економіки

Зміст

Відносні, які мають абсолютний характер захисту, - це, наприклад, право батьків на виховання дітей. Відносність полягає в тому, що в таких правовідносинах конкретно визначені сторони, які наділені певною сукупністю взаємних прав і обов’язків. Абсолютний характер захисту означає обов’язок всіх інших осіб утримуватися від порушення прав батьків та дітей.

До абсолютних з ознаками відносин належить право спільної сумісної власності на майно подружжя. Абсолютний характер тут поширюється на інших осіб, які зобов’язані утримуватися від порушень їхнього права власності, і відносний – стосовно кожного з членів подружжя.

До відносних належать особисті немайнові права подружжя, аліментні зобов’язання, тобто це – відносини, в яких є чітко визначені сторони, наділені взаємними правами та обов’язками.

За змістом прав та обов’язків суб’єктів сімейних правовідносин розподіляють їх на:

- шлюбні;

- правовідносини між батьками і дітьми (батьківські

правовідносини);

- правовідносини з приводу виховання і матеріального утримання;

- правовідносини з виховання;

- правовідносини з матеріального утримання.

3.Шлюб. Порядок укладення шлюбу.Відповідно до ст.. 21

Сімейного Кодексу України шлюб– це сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Ознаками шлюбу є:

1. Добровільність, тобто наявність добровільної згоди обох з подружжя (ст.. 24 Сімейного Кодексу).

2. Досягнення шлюбного віку жінкою та чоловіком, що вступають в шлюб (ст.. 22 СК)

3. Реєстрація шлюбу у встановленому законом порядку органом, визначеним Сімейним Кодексом.

4. Спрямованість на утворення особистого сімейного союзу чоловіка і жінки.

Новий Сімейний Кодекс, як і Кодекс про шлюб та сім’ю Укераіни, не

визнає шлюб, не зареєстрований в органах реєстрації актів цивільного стану (РАЦСУ), а також церковний шлюб. Однак у ст.. 21 СК зазначається, що релігійний обряд шлюбу є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов’язків подружжя у тому разі, коли релігійний обряд шлюбу відбувався до створення або відновлення державних органів реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до нового Сімейного кодексу3 умовами вступу в шлюб є:

1. Взаємна вільна згода жінки та чоловіка на укладення шлюбу, тобто шлюб має бути добровільним;

2. Досягнення особами, що бажають вступити в шлюб, на день реєстрації шлюбу шлюбного віку;

Для жінки шлюбний вік становить 17 років, для чоловіка – 18 років.

При цьому СК встановлює можливість вступу в шлюб особи, що досягла 14 років, для чого їй(йому) необхідно отримати рішення суду про надання права на шлюб, якщо судом буде встановлено, що це відповідає її інтересам.

Перешкодами для укладення шлюбу є:

1. Перебування в іншому шлюбі. Українське сімейне законодавство не допускає багатошлюбності, тобто для укладення шлюбу необхідно або припинити шлюб, або не перебувати у шлюбі;

2. Наявність між особами, що бажають одружитися, родинних зв’язків прямої лінії споріднення. Відповідно до ст.. 26 СК не можуть перебувати у шлюбі між собою рідні брати, сестри, а також рідні тітка, дядько та племінник, племінниця;

3. Наявність між особами, що бажають укласти шлюб, відносин усиновлення;

4. Недієздатність осіб(або особи), які бажають укласти шлюб. Це обумовлено тим, що недієздатна особа не може повністю усвідомити значення своїх дій та відповідно не може надати усвідомленої згоди на шлюб; до того ж в більшості випадків захворювання, що є підставами для визнання особи недієздатною, передаються спадково, тобто становлять загрозу для майбутніх нащадків.

Порядок укладення шлюбу можна звести до наступних етапів.

1. Звернення до державного органу реєстрації актів цивільного стану

жінки та чоловіка, що бажають укласти шлюб.

Новий СК передбачає можливість подання відповідної заяви як особисто, так і через представників. Заява у разі подання її представниками осіб, що бажають зареєструвати шлюб, засвідчується нотаріально, а також до органів реєстрації актів цивільного стану подається нотаріально посвідчена довіреність, що засвідчує право представників на подання такої заяви. Причиною подання заяви через представника може бути неможливість жінки і (або) чоловіка подати заяву особисто через поважні причини (це може хвороба, відрядження).

2. Ознайомлення осіб, які бажають зареєструвати шлюб, з їхніми

правами та обов’язками.

До цього етапу реєстрації шлюбу можна віднести етап взаємного

Ознайомлення осіб, що подали заяву про реєстрацію шлюбу, зі станом здоров’я одне одного.

3. Прийняття державними органами реєстрації актів цивільного стану

заяви за наявності всіх необхідних документів (паспорт чи інші паспортні документи, документ про припинення інших шлюбів (якщо вони були).

У разі подання заяви про реєстрацію шлюбу особами, що не досягли

шлюбного віку, вони зобов’язані подати свідоцтво про народження, а також довідку з місця проживання.

4. Заручини. З моменту подання заяви про реєстрацію шлюбу до

органів реєстрації актів цивільного стану особи вважаються зарученими (ст.31 СК). При цьому Сімейний кодекс підкреслює формальне значення заручин, тобто такого стану, який не породжує у осіб обов’язку вступу в шлюб. Отже, заручини не породжують у заручених осіб сімейних прав і обов’язків.

Сімейним кодексом встановлено правові наслідки відмови заручених

осіб від шлюбу. Так, відповідно до ст. 31 СК якщо особою були понесені затрати на підготування до реєстрації шлюбу та весілля, то у разі відмови від шлюбу однієї із сторін, вона зобов’язана відшкодувати другій стороні ці затрати у повному обсязі.

Підставою для звільнення від відшкодування понесених затрат є:

- протиправна, аморальна поведінка нареченої (нареченого);

- приховання нею (ним) обставин, що мають для особи, що

відмовляється від шлюбу, істотне значення.

Важливим є питання повернення речей. Подарованих майбутньому подружжю на весілля, у разі відмови заручених осіб від укладення шлюбу. Новий СК встановлює наступний порядок визначення долі подарунків. Відповідно до п. 4 ст. 31 СК у разі відмови особи, яка одержала подарунок у зв’язку з майбутнім шлюбом, від шлюбу розірвання договору дарування здійснюється у судовому порядку.

5. Реєстрація шлюбу. Час реєстрації шлюбу здійснюється після спливу

одного місяця від дня подання заяви про реєстрацію шлюбу. До спливу цього строку реєстрація шлюбу може бути здійснена за наявності поважних причин та з дозволу керівника державного органу реєстрації актів цивільного стану ( такими причинами можуть бути: переїзд на постійне проживання до іншої місцевості; довгострокове відрядження, перебування на стаціонарному лікування у зв’язку з тяжкою хворобою).

За наявності наступних випадків шлюб може бути зареєстрований у

день подання відповідної заяви:

- вагітність нареченої;

- народження нею дитини;

- безпосередня загроза для життя нареченої чи нареченого.

Місцем реєстрації шлюбу є державний орган реєстрації актів цивільно-

го стану, який здійснює реєстрацію в урочистій обстановці.

Новий сімейний кодекс встановлює можливість реєстрації шлюбу в інших місцях за заявою наречених. Вона може відбуватися:

- за місцем їхнього проживання;

- за місцем надання стаціонарної медичної допомоги;

- в іншому місці, якщо вони не можуть прибути до органу реєстрації

актів цивільного стану з поважних причин.

Неможливо реєструвати шлюб через представника, необхідна персональна присутність наречених.

При здійсненні реєстрації надається право на вибір прізвища:

- обрати прізвище одного з наречених як спільне прізвище або

залишити свої дошлюбні прізвища;

- приєднати до прізвища нареченого (нареченої) прізвище нареченого

(нареченої) та за взаємною згодою визначити порядок їх приєднання. При цьому складання більше двох прізвищ не допускається за винятком, коли таке складання дозволяється за звичаями національної меншини, до якої належить наречена або наречений;

- змінити одну із частин подвійного прізвища, яке є у нареченого

(нареченої), на прізвище другого з них.

З моменту реєстрації шлюбу сімейне законодавство пов’язує момент

виникнення прав та обов’язків подружжя.

Документом, що підтверджує шлюб, є Свідоцтво про шлюб.

4.Припинення шлюбу.Під припиненням шлюбу розуміється

припинення правовідносин між подружжям, зумовлене настанням певних юридичних фактів.Існують такі підстави припинення шлюбу:

- Шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя або

оголошення його померлим. Громадянин може бути оголошений померлим у судовому порядку, коли за місцем його постійного проживання немає відомостей про його перебування протягом трьох років або якщо він пропав безвісти за обставин, що загрожували смертю (землетрус, паводок, обвал тощо) чи дають підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку – протягом шести місяців. В особливу групу закон виділяє осіб, які пропали безвісти в зв‘язку з воєнними діями. Такі особи можуть бути оголошені померлими не раніше, ніж по закінченні двох років з дня припинення воєнних дій.

- При житті подружжя шлюб припиняється шляхом його розірвання в

судовому порядку або через державні органи реєстрації актів цивільного ста-

ну.

На підставі ст.. 106 СК в державних органах реєстрації актів цивільно-

го стану розриваються шлюби за спільною заявою подружжя, яке не має дітей, незалежно від наявності між ними майнового спору.

Державні органи реєстрації актів цивільного стану не мають права

приймати заяви про розірвання шлюбу від подружжя , якщо на момент подачі заяви у них є спільні діти, які не досягли 18 років, – як рідні, так і усиновлені ними сумісно. У такому разі розірвання шлюбу проводиться у судовому порядку.

Розірвання шлюбу подружжя, яке проживає окремо, проводиться в

державних органах реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання одного з подружжя на підставі спільної заяви подружжя, в якій обидва мають підтвердити свою взаємну згоду на розірвання шлюбу і відсутність у них дітей до 18-річного віку.

Якщо один з подружжя, незважаючи на відсутність у нього заперечень

проти розлучення, ухиляється від розірвання шлюбу в органах реєстрації актів цивільного стану або коли місце проживання другого з подружжя невідоме, питання розірвання шлюбу розглядається судом.

Державний орган реєстрації актів цивільного стану виносить постанову

про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від подання заяви, якщо вона не була відкликана.

Крім того, шлюб розривається державним органом реєстрації актів

цивільного стану за заявою одного із подружжя, якщо другий із подружжя:

1. Визнаний у судовому порядку безвісно відсутнім;

2. Визнаний недієздатним внаслідок психічної хвороби або недоумства;

3. Засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менше як 3 роки.

Розірвання шлюбу у таких випадках проводиться незалежно від

Наявності між подружжям майнового спору і дітей до 18 років.

У разі розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільно-

го стану шлюб припиняється у день винесення ним відповідної установи.

Подружжя, яке має дітей, може подати до суду заяву про розлучення разом із письмовим договором про те, з ким із подружжя будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той із батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.

Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений.

Особа, яка змінила своє прізвище у зв’язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або поновити своє дошлюбне прізвище.

5.Визнання шлюбу недійсним. До підстав визнання шлюбу

недійсним чинне законодавство відносить такі обставини:

а) недосягнення особою, яка уклала шлюб, шлюбного віку (ст.. 22 СК);

б) відсутність добровільної згоди чоловіка та жінки, які уклали шлюб (ст.24) СК;

в) укладання шлюбу з особою, яка в судовому порядку визнана недієздатною (ст. 24 СК);

г) реєстрація шлюбу з особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними (ст. 24 СК);

д) укладання шлюбу між близькими родичами (ст. 26 СК);

е) укладання шлюбу між усиновителем і усиновленою ним дитиною (ст. 26 СК);

ж) приховання тяжкої хвороби, а також хвороби, небезпечної для іншого подружжя чи інших нащадків (ст. 30 СК);

з) укладання шлюбу без наміру створення сім’ї та набуття прав та обов’язків подружжя.

6. Поняття шлюбного договору. Подружжя та особи, які подали заяву

про реєстрацію шлюбу, мають право на укладання шлюбного договору. Якщо стороною шлюбного договору є неповнолітня особа, на його укладання потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом.

Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов’язки, а також майнові права і обов’язки подружжя як батьків. Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми, не може зменшувати обсяг прав дитини, які встановлені законодавством, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно вигідне матеріальне положення. За ним не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.

Шлюбний договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. Якщо він був укладений до реєстрації шлюбу, то він набуває чинність у день реєстрації шлюбу. Якщо договір укладений подружжям, він набуває чинності у день його нотаріального посвідчення.

У ньому може бути встановлено загальний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов’язків, чинність договору або окремих умов і після припинення шлюбу.

Ст. 100 СК України дозволяє зміну подружжям умов шлюбного договору. Угода про зміну шлюбного договору нотаріально посвідчується. На вимогу одного із подружжя шлюбний договір за рішенням суду може бути змінений.

Ст. 101 СК України дозволяє подружжям відмовитись від шлюбного договору. Права та обов’язки, встановлені шлюбним договором, припиняються в день подання до нотаріуса заяви про відмову від нього.

Тема 1. Основні поняття та категорії світової економіки. 5

1.1. Субстанційні підвалини сучасної економічної системи. 5

1.2. Загальноцивілізаційні економічні ознаки та критерії 6

1.3. Головні елементи міжнародної економічної системи. 8

Тема 2. Світова економічна система на межі II і III тисячоліть. 12

2.1. Формування економічної єдності світу. 12

2.2. Головні елементи світової економіки. 14

2.3. Сутність економічної рівноваги та основні пропорції світової економіки 18

Тема 3. Економічний розвиток у світовому контексті 21

3.1. Сутність економічного розвитку. 21

3.2. Фактори економічного розвитку. 22

3.3. Моделі економічного розвитку. 24

Тема 4. Міжнародний ринок товарів та послуг. 29

4.1. Міжнародна торгівля товарами в умовах глобалізації 29

4.2. Світовий ринок послуг. 33

4.3. Світова торгівля та міжнародна економічна інтеграція. 38

Тема 5. Ринок міжнародних інвестицій. 40

5.1. Характеристика ринку міжнародних інвестицій. 40

5.2. Міжнародний кредит як елемент міжнародного ринку позичкових капіталів 44

5.3. Прямі іноземні інвестиції 47

5.4. Україна на ринку міжнародних інвестицій. 48

Тема 6. Міжнародний фінансовий ринок. 50

6.1. Фінансові ринки та фондові біржі 50

6.2. Інновації на світовому фінансовому ринку. 54

6.3. Ринки похідних фінансових інструментів. 58

6.4. Кризи новітньої світової фінансової системи. 60

Тема 7. Тенденції розвитку галузевої структури світової економіки. 63

7.1. Умови формування та розвитку світового господарства. 63

7.2. Загальні закономірності зміни галузевої структури світової
економіки. 65

7.3. Світові промислові комплекси. 69

Тема 8. Інфраструктури галузі у світовому господарстві 71

8.1. Поняття інфраструктурної основи світового господарства. 71

8.2. Світова транспортна система. 72

8.3. Автомобільний транспорт. 74

8.4. Залізничний транспорт. 76

8.5. Повітряний транспорт. 76

8.6. Морський транспорт. 78

8.7. Трубопровідний транспорт. 79

8.8. Зв'язок. 80

Тема 9. Економіка країн, що розвиваються. 81

9.1. Головні риси країн, що розвиваються, та їхнє місце у світовій економіці 81

9.2. Соціально-економічна структура. 83

9.3. Структура економіки. 86

9.4. Зовнішньоекономічні зв'язки. 89

Тема 10. Економічна політика країн з розвинутою ринковою економікою.. 93

10.1. Узгоджене формування зовнішньоекономічної політики. 93

10.2. Зовнішньоекономічні стратегії розвинутих країн. 97

10.3. Особливості економічних стратегій деяких найбільш розвинутих країн 99

Тема 11. Економічна політика перехідних суспільств. 103

11.1. Теоретичні основи економічної політики. 103

11.2. Моделі ринкової трансформації 106

Тема 12. Міжнародна економічна політика. 110

12.1. Зовнішньоекономічна політика. 110

12.2. Взаємозалежність суб'єктів світової економіки — об'єктивна передумова координації економічної політики. 113

12.3. Координація міжнародної політики в системі ООН.. 115

12.4. Здійснення міжнародної економічної політики через структуру ГАТТ/СОТ 122

12.5. Інтеграція – вища форма міжнародної координації економічної політики 124

12.6. Економічні аспекти безпеки світової економіки. 125

Література. 130

1.1. Субстанційні підвалини сучасної економічної системи

1.2. Загальноцивілізаційні економічні ознаки та критерії

1.3. Головні елементи міжнародної економічної системи

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ТЕМА 5 : СІМЕЙНЕ ПРАВО	\|	Загальноцивілізаційні економічні ознаки та критерії

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.