Сутність і особливості поняття “туристичний продукт”.

Стаття 4. Організаційні форми та види туризму

Стаття 1. Визначення термінів

- туризм - тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебування;

- турист - особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов'язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін;

- туристичний продукт - попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо);

- супутні туристичні послуги та товари - послуги та товари, призначені для задоволення потреб споживачів, надання та виробництво яких несуттєво скоротиться без їх реалізації туристам;

- характерні туристичні послуги та товари - послуги та товари, призначені для задоволення потреб споживачів, надання та виробництво яких суттєво скоротиться без їх реалізації туристам;

- просування туристичного продукту - комплекс заходів, спрямованих на створення та підготовку до реалізації туристичного продукту чи туристичних послуг (організація рекламно-ознайомлювальних подорожей, участь у спеціалізованих виставках, ярмарках, видання каталогів, буклетів тощо);

- місце продажу (реалізації) туристичних послуг - країна, в якій зареєстровано відповідний суб'єкт господарювання, що реалізує туристичний продукт;

- місце надання туристичних послуг - країна, на території якої безпосередньо надаються туристичні послуги.

Законодавство України про туризм складається з Конституції України (254к/96-ВР), цього Закону, інших нормативно-правових актів, виданих відповідно до них.

Майнові відносини в галузі туризму, засновані на рівності, автономії волі і майновій самостійності їх учасників, регулюються Цивільним ( 435-15 ) та Господарським кодексами України ( 436-15 ) з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачені інші правила, ніж ті, що встановлені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.

Організаційними формами туризму є міжнародний і внутрішній туризм.

До міжнародного туризму належать: в'їзний туризм - подорожі в межах України осіб, які постійно не проживають на її території, та виїзний туризм - подорожі громадян України та осіб, які постійно проживають на території України, до іншої країни.

Внутрішнім туризмом є подорожі в межах території України громадян України та осіб, які постійно проживають на її території.

Залежно від категорій осіб, які здійснюють туристичні подорожі (поїздки, відвідування), їх цілей, об'єктів, що

використовуються або відвідуються, чи інших ознак існують такі види туризму:

- дитячий;

- молодіжний;

- сімейний;

- для осіб похилого віку;

- для інвалідів;

- культурно-пізнавальний;

- лікувально-оздоровчий;

- спортивний;

- релігійний;

- екологічний (зелений);

- сільський;

- підводний;

- гірський;

- пригодницький;

- мисливський;

- автомобільний;

- самодіяльний тощо.

Турист́ичний продýкт — комплекс туристичних послуг, необхідних для задоволення потреб туриста під час його подорожі. Являє собою комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).

Види турпродукту

На практиці продукцію туризму, яку пропонують на ринку, поділяють на три основних види:

1) комплексні туристичні послуги, які включають розміщення, харчування, транспортні, побутові, екскурсійні, спортивні й оздоровчі послуги, об'єднані спільною метою і програмою перебування;

2) окремі туристичні послуги, такі, як розміщення, харчування, а також транспортні, екскурсійні, спортивні, оздоровчі та побутові послуги;

3) товари туристичного призначення, до яких належать карти, намети, спальні мішки, рюкзаки та інше туристське та спортивне спорядження (індивідуальне та групове), а також сувенірна туристична продукція.

До перших двох видів належить основна продукція туризму, яка переважно позначається терміном "тур" (синоніми — "турне", "подорож", "поїздка"). Використовують ще термін "круїз" — подорож водою: морем, річкою, озером, яка також часто поєднується з відвідуванням різних країн.

Тур може бути внутрішнім, здійснюватися у межах національних державних кордонів, чи міжнародним — в одній чи декількох закордонних країнах, тобто поза межами країни постійного місця проживання мандрівника.

Економічна значущість туризму, його фінансові результати впливають на місцеві бюджети і бюджет країни (регіону). Причому туризм може сприяти як припливу додаткових засобів, так і їх відпливу з бюджету країни (регіону). За цією ознакою виокремлюють два види туризму: активний і пасивний. Приїзд іноземних громадян у країну є активним туризмом, що викликає приплив (ввезення) коштів у цю країну (регіон). Подорож громадян однієї країни (регіону) в інші держави (регіони) і відповідно відплив (вивезення) коштів з країни — ознаки пасивного туризму.

Ураховуючи можливі економічні наслідки, багато країн докладають значних зусиль для кращого розвитку в'їзного та внутрішнього туризму.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Австралійсько-Океанський регіон	\|	Чинники розвитку туризму

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.