Правове регулювання обігу з окремими видами відходів.

Збір відходів - це діяльність, пов'язана з вилученням, нагромадженням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях або об'єктах, що включає сортування відходів з метою подальшої утилізації або видалення; обробка або переробка відходів являє собою здійснення будь-яких технологічних операцій, пов'язаних зі зміною фізичних, хімічних або біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до екологічно безпечного збереження, перевезенню, утилізації або видаленню й т.д.

Закон «Про відходи» установлює пріоритетні вимоги по забезпеченню екологічної безпеки при обігу з відходами. У ньому визначені заходи щодо зниження кількості утворення відходів, передбачене здійснення екологічної стандартизації, виявлення безхазяйних відходів, подання статистичної звітності про відходи, виробництво їхнього обліку й паспортизації, ведення реєстру об'єктів утворення, переробки й утилізації відходів, здійснення моніторингу відходів і лімітування їхнього утворення, підрозділ на види й класифікації по ступені небезпеки, регулювання зовнішньоекономічних операцій з відходами й інші міри.

Класифікація відходів здійснюється по ступені їхньої небезпеки й інших ознак, відповідно до затверджених методик. По ступені небезпеки відходи підрозділяються на чотири класи, причому для кожного класу встановлений особливий правовий режим обігу й ліміти їхнього утворення. Порядок одержання міжнародного коду ідентифікації відходів регулюється Інструкцією з одержання міжнародного коду ідентифікації відходів, затвердженої наказом Минекоресурсів (Наказ Минекоресурсів № 165 від 16 жовтня 2000 року).

Контроль за зовнішньоекономічними операціями з відходами здійснюється відповідно до Положення про контроль за трансграничним перевезенням небезпечних відходів, їхньою утилізацією й видаленням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1120 від 13 липня 2000 року.

Затверджені також Жовтий і Зелений переліки відходів. У свою чергу Жовтий перелік відходів підрозділяється на перелік групи «А» - особливо небезпечні відходи, і перелік групи «Б» - небезпечні відходи, що знаходяться в окремому розгляді. Перевезення відходів Жовтого переліку, як небезпечних відходів, здійснюється по особливим більше суворим правилам. Зелений перелік відходів включає малонебезпечні відходи, зовнішньоекономічні операції з якими здійснюються за спрощеною схемою.

Особливо небезпечними відходами, що вимагають спеціальних коштів і методів обігу, є радіоактивні відходи, що таять у собі потенційну й реальну небезпеку для навколишнього природного середовища й здоров'я людей. Правове регулювання обігу з радіоактивними відходами, їхнього збору, обліку, зберігання, переробки, транспортування, знищення й поховання передбачене Законом «Про обіг з радіоактивними відходами»від 30 червня 1995 року. Правом на обіг з радіоактивними відходами володіють юридичні й фізичні особи, що мають виданий у встановленому порядку дозвіл органа державного регулювання ядерної й радіаційної безпеки. З метою попередження неконтрольованого нагромадження радіоактивних відходів і забезпечення оперативного контролю за місцями їхнього знаходження й переміщення провадиться державний облік радіоактивних відходів. Цей облік включає ведення Державного реєстру радіоактивних відходів, Державного кадастру сховищ радіоактивних відходів і переліку місць тимчасового зберігання радіоактивних відходів. Поховання радіоактивних відходів здійснюється тільки спеціалізованими державними підприємствами по обігу з радіоактивними відходами, на підставі договору з виробниками відходів. З моменту підписання договору про передачу радіоактивних відходів останні переходять у власність держави. Поховання радіоактивних відходів дозволяється тільки в спеціально призначені для цього сховищах радіоактивних відходів, із забезпеченням мер радіаційної безпеки. Проектування сховищ радіоактивних відходів або об'єктів, призначених для обігу з ними, здійснюється відповідно до обліку їх ядерної й радіаційної безпеки, як під час експлуатації, так і після закриття. Ліцензія на будівництво зазначених об'єктів видається після позитивного висновку державної експертизи. Експлуатація сховищ допускається після одержання ліцензії на право обігу з радіоактивними відходами, при дотриманні норм, правил і стандартів ядерної й радіаційної безпеки. Припинення прийому радіоактивних відходів і закриття сховищ проводиться відповідно до проектів, нормами, стандартами й правилами радіаційної безпеки.

У сфері ліцензування діяльності по використанню ядерних відходів діє Положення про перелік і вимоги за формою й утримуванням документів, надаваних експлуатуючою організацією для одержання ліцензій на здійснення діяльності на конкретному етапі життєвого циклу сховища для поховання радіоактивних відходів, затверджене наказом Минекоресурсів від 15 серпня 2000 року.

У ст. 32 Закону «Про відходи» передбачається заборона на використання результатів наукових досліджень, впровадження в практику винаходів, застосування нової техніки, технології, імпортне устаткування й системи, якщо вони не передбачають запобігання або мінімізацію обсягів утворення відходів на всіх стадіях технологічного процесу, їхню утилізацію й безпечне видалення. Законом передбачається також періодичний перегляд установлених нормативів утворення відходів, спрямований на зменшення їхніх обсягів, з обліком передового вітчизняного й закордонного досвіду й економічних можливостей.

Особливі правила встановлені для забезпечення екологічної безпеки при здійсненні операцій з металобрухтом. У відповідності зі ст. 1 Закону «Про металобрухт» від 5 травня 1999 року металобрухт - непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, що втратили експлуатаційну цінність і містять у собі чорні або кольорові метали або їхні сплави, а також вироби з непоправним металевим браком, залишки від виробництва й обробки чорних і кольорових металів і їхніх сплавів. Незважаючи на те, що визначення металобрухту є близьким до поняття відходів, тим-не менш ст. 2 Закони «Про металобрухт» установлює, що Закон «Про відходи» не поширюється на відносини, що виникають у процесі здійснення операцій з металобрухтом.

Таке розмежування відходів і металобрухту має певне практичне значення. Наприклад, операції з металобрухтом підлягають ліцензуванню по п. 35 ст. 9 Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», а ліцензування операцій з відходами - по п. 37 і 38 зазначеної статті. Операції з відходами й ломом дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів регулюються окремо відповідно до вимог Закону «Про державне регулювання видобутку, виробництва й використання дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів і контролі за операціями з ними» від 18 листопада 1997 року.

Законом «Про альтернативні види рідкого й газового палива» від 14 січня 2000 року закладена правова основа для використання як альтернативні види палива різних відходів і відповідні вимоги по дотриманню екологічної безпеки при проведенні цього виду діяльності.

Зберігання й знищення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки й способами, які забезпечують максимальне використання відходів або передачу їхнім іншим споживачам. Знищення відходів повинне забезпечувати можливість безпечної утилізації або поховання залишкових продуктів. Зберігання й знищення відходів здійснюються в місцях, встановлених органами місцевого самоврядування з урахуванням вимог земельного й природоохоронного законодавства, при наявності спеціальних дозволів, у яких визначені обсяги відходів відповідно до встановленим лімітам і умовам їхнього збереження.

Об'єкти обігу з відходами підлягають державній санітарно-гігієнічній експертизі. На кожне місце або об'єкт зберігання або знищення відходів складається спеціальний паспорт, у якому відзначаються найменування й код відходів, їх кількісний і якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць або об'єктів зберігання або знищення й відомості про методи контролю й безпечної експлуатації цих місць або об'єктів.

Для забезпечення збору, переробки, зберігання й аналізу інформації про об'єкти створення й утилізації відходів ведеться їхній реєстр. У реєстрі визначаються номенклатура, обсяги створення, кількісні і якісні характеристики відходів, інформація про обіг з ними й способи зменшення обсягів створення відходів і рівня їхньої небезпеки. Реєстр об'єктів створення, переробки й утилізації відходів ведеться на основі даних виробників відходів і відомостей спеціально вповноважених органів виконавчої влади в сфері обігу з відходами.

З метою визначення й прогнозування впливу відходів на навколишнє природне середовище, своєчасного виявлення їхніх негативних наслідків, а також запобігання й ліквідації промислових і побутових відходів їхні виробники, власники й спеціально вповноважені органи виконавчої влади в області охорони навколишнього середовища здійснюють моніторинг місць виникнення, зберігання й видалення відходів. Відповідно до законодавства обов'язку по вживанню ефективних заходів зниження обсягів утворення відходів, а також їхньої утилізації, знищення й розміщення покладені на власників відходів.

За розміщення відходів суб'єкти підприємницької діяльності вносять певну плату. Розмір плати встановлюється на основі нормативів, які розраховуються на одиниці об'єму утворених відходів, залежно від рівня їхньої небезпеки й цінності території, на якій вони розміщаються. За понадлімітне розміщення відходів плата стягується в підвищеному розмірі. Отримані кошти від розміщення відходів зараховуються у відповідні фонди охорони навколишнього природного середовища відповідно до діючого законодавства.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особливості правового регулювання відносин власності на відходи й керування в сфері обігу з відходами.	\|	Види правопорушень у сфері обігу з відходами і юридичною відповідальністю за їхнє здійснення.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.238 сек.