Особливості правового регулювання відносин власності на відходи й керування в сфері обігу з відходами.

Правове регулювання відносин власності на відходи займають значне місце в Законі «Про відходи». Насамперед звертає на себе увагу та обставина, що закон визнає відходи об'єктами права власності. Ними рівною мірою можуть бути відходи, отримані в процесі здійснення хазяйновитої-господарчої-виробничо-господарської діяльності, тобто виробничі відходи, і відходи, що утворилися в результаті ведення комунально-побутового господарства, тобто побутові відходи. Як особливі об'єкти права власності закон виділяє небезпечні відходи, фізичні, хімічні або біологічні характеристики яких створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища й здоров'я людей, і які вимагають спеціальних методів обігу з ними.

Власниками відходів у відповідності зі ст. 9 Закону, є всі фізичні особи, тобто громадяни, у т.ч. іноземні громадяни й особи без громадянства, юридичні особи, тобто підприємства, установи й організації всіх форм власності, а також територіальні громади й держава. При цьому територіальні громади визнаються власниками відходів, які утворяться на їхніх об'єктах власності або перебувають на їхній території й не мають власника або власник яких невідомий. В останньому випадку відходи, що не мають власників або власники яких невідомі, вважаються безхазяйними.

Інакше законом вирішується питання про право державної власності на відходи. Держава виступає власником відходів, які утворяться на об'єктах державної власності або перебувають на території країни й не мають, власника або власник яких невідомий, а також в інших випадках передбачених законом. Відходи, що утворилися на об'єктах комунальної власності, не ставляться до державних відходів. Таким чином, сфера правосуб'єктності держави на виробничі й побутові відходи обмежене.

У випадках приватизації державних підприємств, на яких накопичений певний обсяг відходів, право власності на них і відповідальність за заподіяний ними шкода здоров'ю людей, майну фізичних і юридичних осіб і навколишньому середовищу переходить новому власникові, якщо інше не передбачено законом або умовами приватизації цих підприємств. У цьому зв'язку важливим є положення ст. 10 Закону про те, що умовами приватизації може бути передбачена солідарна відповідальність попереднього власника й власника приватизованого підприємства.

Але якщо суб'єкти юридичної відповідальності як власники відходів в особі підприємств, установ, організацій і громадян, що заподіяли шкоду в результаті порушення вимог обігу з відходами в ст. 43 Закону позначені, то держава в їхньому числі не значиться. Таким чином, сама держава як суб'єкт права власності на відходи звільнене від відповідальності за шкоду, заподіяна здоров'ю людей, майну фізичних і юридичних осіб або навколишньому природному середовищу порушенням вимог закону про обіг з відходами. Але така відповідальність держави в особі його органів може наступити на підставі норм діючого цивільного законодавства, у т.ч. як власника джерел підвищеної небезпеки, якимись є, наприклад, радіоактивні й інші небезпечні відходи.

Керування відходами, щоналежать на праві державної власності, здійснюється Кабінетом Міністрів України. Згідно ст. 18 Закону Кабінету Міністрів у сфері обігу з відходами належить: реалізація державної політики в сфері обігу з відходами; забезпечення розробки й виконання загальнодержавних і міждержавних програм обігу з відходами й впровадження маловідходних і енергозберігаючих технологій; забезпечення організаційно-економічних основ у сфері впровадження маловідходних технологій і стимулювання збору й утилізації відходів; координація роботи міністерств і інших центральних і місцевих органів виконавчої влади в сфері обігу з відходами й т.д. У межах своєї компетенції центрального органа державної виконавчої влади й відповідності із чинним законодавством Кабінет Міністрів може здійснювати й інші повноваження в сфері обігу з відходами.

Управлінські повноваження місцевих державних адміністрацій: виконання вимог законодавства й центральних органів виконавчої влади в сфері обігу з відходами; участь у розробці загальнодержавних програм раціонального використання відходів і здійснення необхідних заходів для впровадження маловідходних і енергозберігаючих технологій; організація розробки й здійснення регіональних і місцевих програм обігу з відходами й т.п. При підготовці проектів місцевих бюджетів місцеві державні адміністрації вносять пропозиції по залученню коштів, необхідних для здійснення заходів у сфері обігу з відходами.

Важливі функції в сфері обігу з відходами виконують органи місцевого самоврядування: виконання вимог законодавства про відходи; розробку й затвердження схем санітарного очищення населених пунктів; організацію збору й видалення побутових відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, створення полігонів для їхнього поховання, а також організацію роздільного збору корисних компонентів цих відходів; затвердження місцевих і регіональних програм поводження з відходами й мір контролю за їхнім виконанням; здійснення заходів щодо стимулювання суб'єктів господарської діяльності в сфері обігу з відходами; рішення питань по розміщенню на своїй території об'єктів обігу з відходами; координацію діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, розташованих на їхній території, у межах своєї компетенції; визначення у встановленому законом порядку розмірів платежів за розміщення відходів; здійснення контролю за раціональним використанням і безпечним обігом з відходами на своїй території; ліквідацію несанкціонованих і неконтрольованих смітників відходів і т.д. Органи місцевого самоврядування приймають рішення про відвід земельних ділянок для розміщення відходів і будівництва об'єктів обігу с відходами.

Спеціальні органи контролюючі поводження з відходами. Міністерство навколишнього природного середовища, Державна санітарно-епідеміологічна служба і їхні органи на місцях.

Функції Міністерства навколишнього природного середовища у сфері обігу з відходами: координація роботи спеціально вповноважених органів виконавчої влади в сфері обігу з відходами й контролю за дотриманням вимог екологічної безпеки; здійснення державного контролю за дотриманням вимог екологічної безпеки; проведення у встановленому законодавством порядку державної екологічної експертизи науково-дослідних і технологічних розробок і проектно-кошторисної документації на будівництво й реконструкцію підприємств, установок, полігонів, комплексів, споруджень і інших спеціально відведених місць або об'єктів по дотриманню вимог законодавства й нормативів утворення, переробки, утилізації й видалення відходів і багато інших повноважень.

До компетенції Державної санітарно-епідеміологічної служби в сфері обігу з відходами, згідно ст. 24 Закону, ставляться: здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду за дотриманням державних санітарних норм, правил, гігієнічних нормативів утворення, збору, перевезення, зберігання, переробки, утилізації, видалення, знешкодження й поховання відходів; визначення пріоритетних заходів щодо охорони здоров'я людини від негативного впливу відходів; проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи проектно-кошторисної документації з метою визначення місць розміщення й техніко-економічного обґрунтування проектів будівництва, розширення й реконструкції об'єктів обігу з відходами; подання висновків державної санітарно-гігієнічної експертизи по об'єктах обігу з відходами; установлення санітарно-гігієнічних вимог до продукції, що виробляється з відходів, і видача гігієнічного сертифіката на неї; методичне забезпечення й здійснення контролю при визначенні рівня небезпеки відходів. Державна санітарно-епідеміологічна служба в межах своєї компетенції може виконувати й інші функції сфері обігу з відходами.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сучасний стан законодавства про відходи й визначення поняття відходів.	\|	Правове регулювання обігу з окремими видами відходів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.024 сек.