Передумови вибору напряму рекультивації земель

Підготовчий етап рекультивації.

Етапи рекультивації земель

Економічна оцінка збитків добування корисних копалин

Забруднення довкілля призводить до негативних економічних наслідків. Так, розпилюється велика кількість сировини і матеріалів, зростають витрати на електроосвітлення, збільшується число аварій автотранспорту у зв'язку із зменшенням прозорості сонячного світла, збільшуються витрати на ремонт обладнання і споруд через корозію, на підтримку будинків, завдаються збитки пам'яткам архітектури і мистецтва, втрачається до 27-29 % сільськогосподарської продукції. Найбільш негативним наслідком забруднення атмосфери є шкідливий вплив її запиленості на здоров'я людей. Крім шкоди здоров'ю населення і прямих економічних витрат, забруднення довкілля призводить до різних другорядних витрат, які часто недооцінюють.

Процеси рекультивації порушених земель поділять на підготовчий, гірничотехнічний і біологічний.

Підготовчий, або проектно-дослідницький етап включає: комплексне обстеження порушених земель; вивчення властивостей розкривних порід і класифікацію їх щодо придатності для біологічної рекультивації; визначення напрямів і методів рекультивації; складання техніко-економічних обґрунтувань (ТЕО) і розробка технічних робочих проектів з рекультивації.

Гірничотехнічний, або інженерний, етап, який ще називають технічною або гірничотехнічною рекультивацією, передбачає виконання робіт щодо підготовки земель, що звільнилися після гірничих розробок родовищ до подальшого цільового використання в народному господарстві. В цей період підприємства або виробничі об'єкти, які здійснюють розробку родовищ, виконують такі роботи:

– селективне зняття, складування і збереження придатних для біологічної рекультивації розкривних порід, у тому числі родючий шар ґрунту;

– селективне формування відвалів розкривних порід;

– за потреби планування і покриття спланованої поверхні шаром родючого ґрунту або потенційно родючих розкривних порід;

– засипання і планування деформованих поверхонь (провали, карстові лійки та ін.);

– влаштування під’їзних доріг;

– меліоративні та протиерозійні заходи.

Біологічний етап (заключний) рекультивації, або просто біологічна рекультивація, виконується після гірничотехнічної і включає заходи щодо відновлення родючості порушених земель (агротехнічні, фітомеліоративні та ін.), спрямовані на відтворення флори і фауни.

Дослідження свідчать, що повторне використання рекультивованих земель може бути раціональним та ефективним лише у разі правильного вибору напряму відновлюваних робіт на порушених землях. Якраз такий підхід дозволяє пізніше відтворити порушений ландшафт і частково або повністю відновити флору й фауну, втрачену в процесі гірничих розробок.

При цьому треба врахувати, що приведення порушених земель у стан, придатний для повторного використання, не завжди може збігатися з попереднім їх призначенням.

Сільськогосподарська рекультивація можлива:

- у разі нанесення ґрунтового шару на сплановану поверхню відвалів, сформовану із рихлих нетоксичних порід;

- без нанесення ґрунтового шару за наявності на поверхні потенційно родючих розкривних порід для використання їх під сінокоси;

Під сади придатні відвали, сформовані у верхній частині із потенційно родючих грантів.

Ліси можна розміщувати на:

-придатних породах;

- на малопридатних і непридатних породах у разі нанесення і потенційно родючих порід на поверхню для захоронення токсичних та непридатних для рослин порід.

Порушені землі, які не придатні для біологічної рекультивації, можна використовувати під промислове і цивільне будівництво.

Таким чином, правильний вибір напряму рекультивації повинен передбачати єдину мету - раціональне повторне використання порушених земель у народному господарстві.

Обґрунтування виду рекультивації і наступного використання рекультивованих земель проводиться в кожному конкретному випадку на основі сукупного врахування комплексу різних чинників (ціна землі і її призначення в народному господарстві, агрохімічний склад розкривних порід, географічне розташування, соціально-економічні чинники і перспективи, розвитку району розробки родовища).

Наприклад, у районах з м'яким і помірним кліматом та розвинутим сільським господарством доцільно відновлювати порушені землі для використання їх під ріллю, сади, пасовища, сінокоси і т. д.

В районах, де сільськогосподарська рекультивація малоефективна або недоцільна через різні причини, необхідно визначити можливість використання рекультивованих земель під ліси або забудову.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Екологічні наслідки гірничотехнічних робіт	\|	Техніко-економічне обґрунтування робіт та розробка проекту рекультивації.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.