Монтаж канальних теплових мереж

Влаштування попутного дренажу

Поздовжній дренаж використовують для штучного пониження рівня ґрунтових вод у вузькій смузі траси канального теплопроводу. Ґрунтові й поверхневі води, проникаючи через стінки каналів і покривні оболонки деяких видів безканальних тепломереж, зволожують теплоізоляцію і спричиняють корозію труб та збільшення тепловтрат.

У несприятливих гідрогеологічних умовах, з великими сезонними коливаннями рівня ґрунтових вод, доцільно передбачати поздовжнє дренування. Дренаж - це пориста засипка з щебеню, гравію середньої величини (5...20 мм) і крупнозернистого піску (0,5...1 мм). Конструкція дренажу залежить від рівня і дебету ґрунтових вод. Якщо дебет малий і рівнь ґрунтових вод невисокий, місцеве дренування має вигляд піщаної фільтрувальної основи. Стінки каналу обсипають на висоту максимального підняття ґрунтових вод. Якщо дебет великий і рівень води високий, вкладають дренажні труби в зернистому шарі з нахилом. Дренаж влаштовують з одного або двох боків каналу. Пониження рівня води на глибину більше ніж 200 мм від низу ізоляції теплопроводу досягається заглибленням верху дренувальної труби на 300 мм і більше від дна каналу, а для безканального прокладання - від низу ізоляції.

Найрозповсюдженіший дренаж з азбестоцементних безнапірних труб із виконанням в них прорізів, ширина яких 3...5 мм, а довжина дорівнює половині діаметра труби (паралельних до осі труби). З'єднують труби муфтами. Оскільки азбестоцементні труби дефіцитні, використовують каналізаційні труби; керамічні, гончарно-дренувальні, бетонні; інколи, за відповідного обгрунтування, - поліетиленові легкі (тип Л). Для промивальних і спускальних пристроїв - сталеві й чавунні. Дуже ефективне використання труб з ніздрюватого бетону ("трубофільтри"). Поздовжній нахил дренувальної лінії приймають більшим за 0,003; він не завжди збігається з нахилом теплопроводів як за значенням, так і за напрямком.

Для перевірки стану дренувальних труб і їх промивання через кожних 40...75 м (в місцях зміни діаметрів дренувальних труб, перепадів рівнів їх закладання, на поворотах траси) влаштовують дренувальні колодязі, діаметр яких > 1 м.

Будують дренувальні колодязі одночасно з прокладанням дренувальних труб. Проміжок між їх стінками і дренувальною трубою заробляють цементним розчином. Зовнішню поверхню колодязя обмащують гарячим бітумом на 0,5 м вище від рівня ґрунтових вод.

Для того, щоб виконати монтаж канальних тепломереж з оптимальними техніко-економічними показниками, необхідно пов'язати в єдиний потік такі будівельні процеси: підготовчі роботи; копання траншеї заданого профілю з встановленою нормою недобирання ґрунту; пониження рівня ґрунтових вод; закріплення стінок траншеї; розширення траншеї в місцях розташування камер, колодязів, опор, приямків, компенсаторів; підготовка дренувального лотка з підчищанням і плануванням дна траншеї; влаштування дренажу; підчищання дна траншеї; влаштування бетонної підготовки під камери з обклеюванням її двома шарами ізолу на бітумі (за необхідності); виконання основ під камери, опори і колодязі; монтаж нижньої частини каналів, камер, нерухомих опор і опорних подушок; влаштування спеціального дренувального підсипання біля камер, каналів, нерухомих опор; підготовку, стикування ізварювання ланок або окремих труб в укрупнені ланки на бермі траншеї; приварювання елементів ковзних опор; опускання в канал на опорні подушки укрупнених трубних ланок; монтажно-складальні та зварювальні роботи в каналі; встановлення нерухомих опор; монтаж компенсаторів; перевірка якості зварених швів; виконання теплової ізоляції; монтаж арматури в камерах; випробування теплопроводів і змонтованого обладнання; ізоляцію стиків; встановлення верхньої частини камер і каналів; бетонування стиків будівельних конструкцій; бетонування або закладання цеглою окремих місць в будівельних конструкціях; штукатурення цегляної кладки; знімання опалубки в місцях заробляння будівельних конструкцій; виконання електрозахисту; підготовку будівельних конструкцій тепломережі під влаштування гідроізоляції; засипання траншеї і котлованів; остаточні перевірки, промивання, випробування і здавання в експлуатацію тепломережі.

Під час монтажу трубопроводів рухомі опори зміщують відносно проектного розташування на відстані, що вказані в проектній документації, в бік, протилежний переміщенню трубопроводу в робочому стані. За відсутності вказаних даних ковзні опори зміщують на половину, а котки опор - на чверть теплового видовження трубопроводу в місці кріплення, яке визначається з врахуванням температури довкілля.

Розтягують П-подібний компенсатор після закінчення монтажу трубопроводу, контролю якості зварених швів і набирання 70 % міцності конструкцій нерухомих опор. Розтягують компенсатор одночасно з двох боків на стиках, що розташовані на відстані не менше ніж 20 і не більше ніж 40 діаметрів трубопроводу від осі симетрії компенсатора, за допомогою стягувальних пристроїв з врахуванням поправки на температуру зовнішнього повітря під час зварювання замикальних стиків. Один із способів розтягування П-подібного компенсатора зображений на рис.9.9.

Рис. 9.9. Схема розтягування П-подібного компенсатора: 1 розбірний хомут; 2,5- стержні з правою і лівою різзю; 3 - фаркопф; 4 - компенсатор; 6- рухомі опори; 7 - нерухомі опори

Технологія виконання робіт така. На компенсаторі встановлюють пристрій для розтягування (рис. 9.9), що містить металеві стержні, на одному кінці кожного з яких є різь (ліва або права), на другому кінці - розбірні хомути на відповідні діаметри труб компенсатора. Збираючи пристрій, кінці стержнів вкручують у фаркопф 3. Обертаючи фаркопф в той чи інший бік, пристрій видовжують або вкорочують. Пристрій з хомутами встановлюють так, як вказано на рис. 12.17, закріпляють хомути на компенсаторі і, замірявши відстань між його плечима, обертають фаркопф до отримання необхідної деформації. Компенсатори стропують в трьох точках. Якщо компенсатори малих розмірів, їх монтують одним стріловим краном, а якщо великих - двома. Стропи не звільняють доти, поки стики не будуть відцентровані й закріплені прихоплюваннями електрозварки. Розпірний пристрій знімають після зварювання всіх стиків трубопроводу і нерухомих опор.

Можливий і інший спосіб розтягування П-подібних компенсаторів. Компенсатор збирають і зварюють звичайним способом, однак один з його кінців вкорочують на довжину розтягування. Оскільки розтягування неможливо виконати на стику компенсатора з трубопроводом (можливе перемощування), його роблять на-наступному стику. В цей стик вставляють патрубок (тимчасове кільце), довжина якого дорівнює величині розтягування, і прихоплюють. На кінцях труб приварюють хомути з кутників, через отвори яких пропускають шпильки з гайками на кінцях.

Після встановлення компенсатора в проектне положення і зварювання стиків труб і нерухомих опор тимчасове кільце виймають, а кінці труб стягують, закручуючи гайки на шпильках. Отримавши зазор, який необхідний для зварювання, виконують зварний стик. Після закінчення зварювання знімають шпильки і видаляють хомути.

Розтягувати П-подібні компенсатори краще на фланцевому стику. У фланці вставляють шпильки через одну і стягують до встановлення зазора, що неодхідний для прокладки. Після зварювання стиків і закріплення трубопроводу до нерухомих опор між фланцями встановлюють постійні прокладки, шпильки заміняють болтами, які затягують.

Виконуючи монтаж теплових мереж канальної конструкції, складають акти на приховані роботи.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Монтаж газопроводів	\|	Підготовчі роботи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.035 сек.