Шліцьові (зубчасті) з’єднання

Рис. 9.4. Розрахункові схеми з’єднань

Рис. 9.1. Елементи шпонкового з’єднання

Шпонкові (плішкові) з’єднання

Загальні відомості. Класифікація. Матеріали.Для з’єднання двох співвісних деталей - вала 1 і маточини (втулки) 2 використовують шпонку 3 (рис. 9.1) як спеціальну деталь, яка закладається у пази з'єднуваних елементів. Шпонки таким чином перешкоджають відносному повороту або зсуву деталей 1 і 2 та служать для передачі обертового моменту від вала до маточини (зубчастого колеса, шківа, муфти і т. ін.) або, навпаки, від маточини до вала.

Іноді окрім передачі обертового моменту шпонки фіксують насаджені на вал маточини у вісевому напрямку.

Конструктивно шпонки поділяються на: призматичні із заокругленими /рис 9.2, а, в/ і плоскими /рис, 9.2, б, г/ торцями; ці шпонки не мають похилу і їх закладають у паз на валі /рис. 9.2, в, г - шпонки з отворами для їхнього закріплення/; сеґментні /рис. 9.2, ґ/, які являють собою сеґментну пластину, що закладається заокругленим боком у паз відповідної форми, який фрезерується на валі; ці шпонки найчастіше застосовуються для конічних кінців валів; клинові без головки /рис. 9.2, д, е/ та з головкою /рис. 9.2, є/; ці шпонки мають похил 1:100 і вводяться у пази з натягом. Умови робота цих шпонок однакові, аголовка служить для витягування шпонки з паза.

Призматичні, сеґментні та клинові шпонки стандартизовані.

Призматичні шпонки за призначенням розрізняють: звичайні (міждержавний стандарт ГОСТ 23360) і високі /ГОСТ 10743/, що призначені для з’єднань маточин з валами /рис. 9.4, а/, напрямні /ГОСТ 8790/, які застосовуються у тих випадках, коли маточини повинні мати можливість переміщатися вздовж валів /рис 9.3, а/; ковзні /рис 9.3, б/, що переміщаються вздовж вала разом із маточинами і застосовуються замість напрямних

Рис. 9.2. Конструкції шпонок

шпонок у тих випадках, коли вимагаються великі переміщення маточин. Напрямні шпонки прикріплюють до вала ґвинтами, а ковзні з’єднують з маточиною виступом циліндричної форми.

Призматичні шпонки відносяться до врізних, тобто таких, що знаходяться в пазі вала. Для спрощення і полегшення складання шпонкових з’єднань між звичайною та напрямною шпонкою і маточиною /рис 9.3, а/, а також між кованою шпонкою і валом /рис 9.3, б/ передбачається радіальний проміжок /по висоті шпонки/. Приблизно половина їхньої висоти розміщення в пазі вала і половина - в пазі маточини.

Сеґментні шпонки /ГОСТ 24071/ врізні і, як призматичні, працюють боковими гранями /рис 9.3, б/. При необхідності по довжині маточини навалі ставлять дві /і навіть три/ сеґментні шпонки. Ці шпонки найтехнологічніші через простоту виготовлення цих шпонок і пазів до них, а також зручності складання з’єднань.

Розрахунок ненапружених шпонкових з’єднань. Проектуючи шпонкове з’єднання, поперечні параметри шпонок приймають у відповідності зі стандартом залежно від діаметра вала.

Рис. 9.3. Рухомі з’єднання з призматичними шпонками:

а – з напрямною шпонкою; б – із ковзною шпонкою

Критерієм роботоздатності ненапружених шпонкових з’єднань є опір зминанню бокових поверхонь шпонок, які сприймають навантагу.

Основним для з'єднань призматичними і сеґментними шпонками є умовний розрахунок на зминання /пружно-пластичний стиск в зоні контакту/.

Принагідно зауважити, що у стандартних шпонках розміри b та h підібрані так, що навантагу з’єднання обмежують не напруги зрізу, а напруги зминання, і лишедля дуже відповідальних з’єднань перевірковий розрахунок слід виконати на напруги зрізу.

Отже, оскільки шпонкові з’єднання стандартизовані, а вибір шпонки здійснюється за стандартною методикою /див. вище/, то розрахунок з'єднань переважно виконують як перевірковий.

призматичною (а) та сеґментною (б) шпонками

Розрахунок з'єднань призматичною шпонкою. Припустимо, що нормальні напруги /тиски/ в зоні контакту розподілені рівномірно і плече головного вектора тисків рівне 0,5 d /де d - діаметр вала/, дістаємо

, (9.1)

де 2T/d- сила, яка діє на навантаженіповерхні, а l_pt₂- площа поверхні зминання /мінімальна, оскільки l_pt₁ - значно більша площа зминання в контакті бічної грані шпонки з бічною гранню паза вала/; Т - обертовий момент; l_p - робоча довжина шпонки; t₂ = 0,4 h - глибина врізу шпонки у маточину; - допустима напруга зминання.

За формулою (9.2) перевіряють напруги в зоні контакту або обчислюють граничний /допустимий/ момент:

T^аdm < 0.5dl_pt₂.(9.2)

Якщонеобхідно, то із формули (9.2) знаходять довжину шпонки:

l_p > 2T/(dt₂), (9.3)

проте, як правило, її приймають відповідно до довжини маточини, а якщо
l_p > l_м (де l_м - довжина маточини), то необхідно передбачити в з'єднанні дві шпонки, взаємно зміщені на 180° або 120°, хоч це рідко застосовується.

Обчисливши довжину шпонки l_p за формулою (32.50), знаходять повну довжину шпонки l = l_p + b (для заокруглених з обох боків торців шпонки), або l = l_p + 0,5b (для заокругленої шпонки з одного торця). Якщо шпонка з плоскими торцями, то l = l_p . Після цього довжину шпонки приводять у відповідність зі стандартним рядом довжин (6; 8; 10; 12; 14; 16; 18; 20; 22; 25; 28; 32; 36; 40; 45; 50; 56; 63; 70; 80; 90; 100; 110; 125; 140; 160; 180; 200; 220; 250; 280; 320; З60; 400; 450; 500 мм).

Допустимі напруги в нерухомих шпонкових з'єднаннях, де =, де - границя плинності слабшого матеріалу деталі /вала, шпонки чи маточини/; п - коефіцієнт безпеки; якщо навантаги точно враховані, то n = 1,25; в інших випадках n = 1,5¸2,0.

Якщо шпонки виготовлені із чистотягненої сталі, то приймається = 80¸150 МПа /менші значення - для маточин з чавуну та алюмінієвих стопів/, а для маточини із текстоліту або деревопластика = 15¸20 МПа.

У редукторобудуванні для шпонок зі сталі 45 приймають: = 50¸70 МПа - при неперервному використанні редукторів з повною навантагою; = 130¸188 МПа- при середньому режимі використання редукторів; = 260 МПа - при граничних статичних навантагах. Менші значення беруть для різко змінних навантаг шпонкового з’єднання. У піднімально-транспортному машинобудуванні при виборі радимо користуватися рекомендаціями та довідниками.

Проектуючи рухомі з’єднання з напрямними призматичними шпонками, значення допустимих напруг беруть = /20¸30/ МПа, щоб запобігти задирам та обмежити спрацювання.

Розрахунок з’єднань сеґментними шпонками. Оскільки умови роботи цих з'єднань аналогічні призматичним шпонковим з'єднанням, то згідно з позначеннями на рис 9.4, б напруга зминання буде:

. (9.4)

Допустимі напруги беруть такі самі, як і для з'єднань призматичними шпонками.

Загальні відомості. Класифікація. Застосування.Якщо закріпити на валі декілька шпонок, а в маточині стільки ж пазів, то це буде новий вид з'єднання, яке називається шліцьовим, або зубчастим. Отже шліцьове з’єднання буде за наявності зубців на валі і внутрішніх зубців в отворі маточини.

Всі розміри зубчастих з'єднань і допуски на них стандартизовані. За формою профілю шліців /зубців/ з'єднання поділяються на три типи: прямобічні, евольвентні та трикутні.

Найпоширеніші зубчасті з'єднання з прямобічними /ГОСТ 21425-75/ /рис. 9.5/ і евольвентними /ГОСТ 6033-80/ /рис. 9.6, а, б/ профілями зубців. З'єднання з трикутним /рис. 9.6, в/ профілем зубців застосовують в основному як нерухомі, при невеликих обертових моментах.

У прямобічних зубчастих з’єднаннях застосовують три способи центрування отвору маточин на зубчастому валі: а/ по зовнішньому діаметру шліців D, при цьому по внутрішньому діаметру d буде радіальна щілина; б/ по внутрішньому діаметру d, при цьому по діаметру D буде радіальна щілина; в/ по бокових гранях зубців b, тоді щілини будуть по обох діаметрах d і D (відповідно рис. 9.5, а, б, в).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
За динамічною і статичною вантажностями	\|	З’єднання деталей гарантованим натягом

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.