Матеріали пружин

До матеріалів пружин ставляться вимоги: високі і стабільні у часі пружні властивості; достатня міцність та стійкість проти втомного руйнування; при роботі в умовах підвищених температур - задовільна термостійкість; достатня пластичність; задовільна корозійна стійкість.

Матеріали дроту для пружин стандартизовані. Це сталі: інстру-ментально-пружинні У8А, У9А,У1ОА,У11А, У12А,; високовуглецеві та марґанцеві 65, 70, 75, 65Г, 55ГС; спеціальні ресорно-пружинні кремнієві 55С2, 60С2, 60С2А, 70С3, 70С3А, хромомарґанцеві 50ХГ, 50ХГА, хромованадієва 50ХФА, хромовольфрамова 50ХВА, кремніє-вольфрамова 65С2ВА, кремнієхромова 60С2ХА, кремнієнікелева 60С2Н2А. Для пружин, які працюють в хемічно-активному середовищі, застосовують кольорові стопи – брондзи: бериллієві БрБ-2, кремніємарґанцеву БрКМЦЗ-1 та циноцинкову Бр04ЦЗ. Найкращою є бериллієва брондза як універсальний матеріал для пружних елементів.

Зауважимо, що вуглецеві та кремнієві сталі володіють низькою прожарюваністю, а тому застосовуються для пружин малих перерізів. Марґанцеві сталі мають більшу прожарюваність, але чутливі до перегріву при гартуванні. Хромомарґанцеві, хромованадієві і хромо-кремніємарґанцеві сталі мають високу міцність при дії змінних напруг, а тому знаходять застосування для пружин відповідального призначення.

Заготовками для пружин мають бути дріт, стрічка, пруток та штаба з матеріалів, про які йшлося вище.

Для виготовлення пружин найчастіше застосовують сталевий вуглецевий дріт діаметром до 8 мм. Цей дріт випускають трьох основних класів: нормальної міцності Ш, підвищеної міцності П та високої міцності І.

Пружини з дроту діаметром 8÷10 мм виготовляють холодною навивкою переважно з дроту, який пройшов термообробку, і після навивки піддають тільки відпуску. Пружини більших перерізів навивають в гарячому стані, потім загартовують.

Пружини, для яких робоча навантага постійна або змінюється з обмеженою кількістю циклів, потрібно попередньо пружно-пластично деформувати - заневолювати.

Це робиться так: протягом 10÷50 годин пружини навантажують зусиллям (у напрямі дії робочої навантаги), яке спричинює напругу вищу від границі пружності. Тоді в результаті заневолювання зовнішні волокна витків дістають залишкові деформації. Після цього у ненавантаженій пружині зовнішні волокна витків під час взаємодії з внутрішніми дістають залишкові напруги протилежного знаку відносно робочих напруг. Якщо навантажувати ці пружини робочим зусиллям, то залишкові напруги частково компенсують робочі напруги, а це підвищує тримкість пружин до 25%.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальні відомості, призначення та класифікація пружин	\|	Поняття про оптимальне проектування

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.