Знову припустимо, що проводиться n випробувань, в кожному з яких ймовірність появи події А постійна і рівна р (0<р<1). Як обчислити ймовірність того, що подія А з’явиться в n випробуваннях не менш k1 і не більше k2 разів (скорочено будемо говорити „від k1 до k2 разів”)? На це питання відповідає інтегральна теорема Лапласа, яка приводиться нижче без доведення.
Теорема. Якщо ймовірність р настання події А в кожному випробуванні постійна і відмінна від нуля і одиниці, то ймовірність того, що подія А з’явиться в n випробуваннях від k1 до k2 разів, приблизно дорівнює визначеному інтегралу
, (*)
де і .
При розв’язанні задач, що вимагають застосування інтегральної теореми Лапласа, користуються спеціальними таблицями, оскільки невизначений інтеграл не виражається через елементарні функції. Таблиця для інтеграла приводиться в довідниках. В таблиці даються значення функції для позитивних значень х і для х=0; для x<0 користуються тією ж таблицею (функція непарна, тобто ). В таблиці приведені значенні інтеграла лише до х=5, так як для можна прийняти . Функцію часто називають функцією Лапласа.
Для того щоб можна було користуватися таблицею функції Лапласа, перетворимо співвідношення (*) так:
.
Отже, ймовірність того, що подія А з’явиться в n незалежних випробуваннях від k1 до k2 разів,
,
де і .
Зауваження. Позначимо через m число появ події A при n незалежних випробуваннях, в кожному з яких ймовірність настання події А постійна і рівна р. Якщо число m змінюється від k1 до k2, то вираз змінюється від до . Отже, інтегральну теорему Лапласа можна записати і так: