МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Принципи діяльності Національного банку УкраїниНаціональний банк організується та функціонує відповідно до найбільш загальних правових принципів, які притаманні більшості державних органів. Згідно зі ст. 22 Закону «Про Національний банк України» (далі — Закону) до системи НБУ входять: центральний апарат, філії (територіальні управління), розрахункові палати, Банкнотно-монетний двір, фабрика банкнотного паперу, Державна скарбниця України, Центральне сховище, спеціалізовані підприємства, банківські навчальні заклади й інші структурні одиниці й підрозділи, необхідні для забезпечення діяльності Національного банку. Принципи системи Національного банку України можна визначити як закріплені в законі, обов'язкові для виконання основоположні ідеї й положення, що найбільш повно і всебічно відображають особливості побудови НБУ та правовідносин, що виникають у зазначеній сфері. Особливого значення набуває закріплений Конституцією України принцип законності, що виходить із загальнотеоретичних засад, являє собою здійснення всіх правових форм діяльності держави, функціонування громадянського суспільства, громадян на основі й у відповідності з нормами права, природними правами та обов'язками людини. Згідно з цим принципом НБУ є центральним банком держави, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, Законом України «Про Національний банк України» (що є спеціальним) та іншими законами України (ст. 2 Закону). Відповідно до принципу законності НБУ виконує лише ті функції, які визначені банківським законодавством (статті 6, 7 Закону) та на підставі тих правил, які визначені законодавством. Враховуючи подвійну правову природу центрального банку, який поєднує в собі функції органу управління та суб'єкта господарської діяльності, угоди цивільно-правового характеру НБУ здійснює відповідно до цивільного законодавства України, в першу чергу — Цивільного кодексу України. Отже, НБУ як центральний орган державного управління є підзаконним органом, тобто органом, орієнтованим на діяльність на підставі й на виконання закону. Згідно з принципом законності визначається й нормотворчість центрального банку. Підзаконні нормативно-правові акти з питань регулювання банківської діяльності, проведення банківських операцій, здійснення банківського нагляду можуть прийматися виключно центробанком України та є обов'язковими для органів державної влади й органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб (наприклад, ст. 56 Закону). Аналізуючи цей принцип, можна погодитися з позицією В. А.Кротюка, що нормотворчість слід визнати основною формою виконання Національним банком своїх функцій. Нормотворчі повноваження центрального банку об'єктивно зумовлені та відображені в законі. Саме вони дозволяють надавати рішенням Національного банку значення загальнообов'язкових правил поведінки шляхом їх закріплення в підзаконних нормативно-правових актах, що прийняті відповідно до законодавства України. Великого значення для банківської системи України набув принцип незалежності НБУ, згідно з яким: а) у межах наданої йому компетенції НБУ є незалежним; б) не допускається втручання органів законодавчої та виконавчої влади або їх посадових осіб у виконання функцій і повноважень Ради НБУ чи Правління інакше, як у межах, визначених Законом (ст. 53 Закону). Виходячи із системи стримувань і противаг, центральний банк не може бути банком парламенту або банком уряду. Однак у той же час слід розуміти, що принцип взаємодії різних гілок державної влади є визначальним у побудові держави та її органів, оскільки різні гілки державної влади не є повністю незалежними одна від одної, а перебувають у тісному зв'язку та взаємодіють між собою. Із принципу незалежності випливає і принцип підзвітності НБУ. Базуючись на положеннях Конституції України, законодавець визначив, що НБУ є підзвітним Президенту України та Верховній Раді України в межах їхніх конституційних повноважень (ст. 51 Закону). У цьому разі підзвітність означає: 1. Призначення на посаду та звільнення з посади Голови НБУ Верховною Радою України за поданням Президента України. 2. Призначення та звільнення Президентом України половини складу Ради НБУ. 3. Призначення та звільнення Верховною Радою України половини складу Ради НБУ. 4. Доповідь Голови НБУ Верховній Раді України про діяльність НБУ. Надання Президенту України та Верховній Раді України двічі на рік інформації про стан грошово-кредитного ринку в державі. Центральний банк та уряд країни проводять взаємні консультації з питань грошово-кредитної політики, розробки і здійснення загальнодержавної програми економічного та соціального розвитку. Обов'язком НБУ є надання уряду на його запит інформації щодо монетарних процесів. Своєю чергою, Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади на запит центробанку повинні надати інформацію про те, що має вплив на стан платіжного балансу. Однією з визначальних рис незалежності стало включення дозаконодавства положення щодопідтримки Нацбанком економічної політики уряду у випадку, якщо вона не суперечить забезпеченню стабільності грошової одиниці України (П. 4 ст. 52 Закону). У даному випадку можна згадати досвід Бундесбанку, який наділений високою мірою незалежності й який повинен підтримувати загальну економічну політику федерального уряду настільки і до того часу, поки це співпадає з його власною задачею — забезпечувати стабільність валюти. І це Бундесбанк має право визначати на свій розсуд. Прийняття рішень у галузі грошово-кредитної політики здійснюється ним самостійно без будь-якого стороннього впливу. У той же час можна навести приклади країн, де центральний банк пов,язаний з урядом і значною мірою залежить від останнього. Наприклад, Банк Англії (Bank оf England) запроваджує монетарну й фіскальну політику після консультацій з урядом. Метою монетарної політики банку є підтримка економічної політики уряду, в тому числі таких пріоритетів уряду, як економічне зростання та зайнятість. Уряд також розробляє планові показники, які банк має взяти до уваги при визначенні своєї монетарної політики. При цьому, якщо рівень інфляції відхиляється більш ніж на 1% у будь-який бік від планового показника і виникає «надзвичайна економічна ситуація», Міністерство фінансів зобов'язане надати банку інструкції щодо монетарної політики на певний обмежений період. Отже, за певних обставин, банк змушений поступатися своєю незалежністю на користь політичних цілей уряду. Одним з основних організаційних принципів центрального банку є принцип економічної самостійності. Відповідно до нього НБУ є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису, а у визначених законодавством випадках — також за рахунок Державного бюджету України. У межах виконання зазначеного принципу НБУ може виконувати низку операцій для забезпечення своїх функцій: — надання кредитів комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам для підтримки ліквідності за ставкою не нижче ставки рефінансування НБУ; — здійснення дисконтних операцій з векселями і чеками — купівля та продаж на вторинному ринку цінних паперів тощо. Принцип спеціальної правоздатності центрального банку, який полягає в наявності обмежень щодо його діяльності, у тому числі в забороні Національному банку: бути акціонером або учасником банків та інших підприємств, установ; здійснювати операції з нерухомістю, крім тих, що пов’язані із забезпеченням діяльності банку та його установ; здійснювати торговельну, виробничу, страхову та іншу діяльність, яка не відповідає його функціям. Хоча зазначені обмеження не стосуються набуття з метою покриття заборгованості Національного банку будь-яких прав та активів за умови їх відчуження в найкоротший строк; виконання операцій в межах визначених Законом повноважень, а також участі у капіталах інших підприємств та установ, що забезпечують діяльність центробанку (ст. 71 Закону). Матеріальною базою для функціонування банку є наявність статутного фонду. Статутний капітал НБУ є державною власністю, він складає 10 млн. грн. і може бути змінений за рішенням Ради НБУ. Враховуючи те, що Національний банк є юридичною особою, він наділений всіма ознаками, характерними для юридичних осіб, у тому числі й наявністю відокремленого майна, що є об'єктом права державної власності і перебуває у його повному господарському віданні (статті 3 і 4 Закону). Аналогічна норма міститься і в Законі РФ «О центральном банке РФ (Банке России)», де в ст. 2 закріплено, що «ЦБ здійснює повноваження з володіння, користування та розпорядження закріпленим майном», тобто має щодо нього обмежене речове право — право господарського відання. Свої видатки він здійснює за рахунок власних доходів. Це положення дає підставу зробити висновок, що в діяльності центрального банку реалізовано також принцип організації НБУ на базі державної власності, який є одним з визначальних принципів організації центральних банків держав. НБУ не відповідає за зобов'язаннями органів державної влади- Своєю чергою, органи державної влади не відповідають за зобов'язаннями НБУ, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання. Законодавчо закріплено і заборону НБУ щодо надання прямих кредитів на фінансування витрат Державного бюджету України, що має сприяти проведенню виваженої грошово-кредитної політики. Слід зауважити, що законодавство Східної та Центральної Європи про банки не обходить проблему фінансування бюджетного дефіциту. Безоплатне або пільгове кредитування бюджетного дефіциту або забороняється взагалі, або різко обмежується та лімітується. Так, в Угорщині встановлено, що центральний банк може (тобто не зобов'язаний) надати кредит державному бюджету на строк понад один рік. На будь-який день року сума кредиту не повинна перевищувати 3% планових доходів бюджету на поточний рік. Із 1993 р. до законодавства було внесено зміни, які ще більше обмежили можливість отримання кредиту. Ліміт кредиту був зменшений до 2%, строк — максимум 15 днів у кожному місяці. Процентна ставка підвищена до рівня 100% від базової ставки центрального банку. Законодавством Латвії прямо заборонено видавати кредити центрального банку уряду й купувати державні цінні папери на первинному ринку. Центральний банк Болгарії не може надавати кредити уряду чи урядовим структурам у жодній (прямій чи непрямій) формі, за винятком кредитів на закупівлю Sресіаl Dгаwіng Rights у МВФ на спеціальних умовах. Однак доцільно зауважити, що далеко не всі центральні банки засновані на 100-відсотковій державній власності. Наприклад, 55% статутного капіталу Банку Японії належать державі, 45% — приватному сектору. Подібна ситуація спостерігається і в Бельгії. У Великобританії, Данії, Нідерландах, Франції, ФРН, РФ центральні банки перебувають у 100-відсотковій власності держави; в Італії — у 100-відсотковій власності банків та страхових компаній; в США — у 100-відсотковій власності банків — членів Федеральної резервної системи; у Швейцарії 43% перебувають у власності приватних осіб, 57% — у власності кантонів; в Австрії — по 50% у власності федерації та фізичних і юридичних осіб. Форма власності центробанку досить часто впливає на побудову його керівних органів та визначення статусу автономності у проведенні грошово-кредитної політики. До основних принципів, що забезпечують економічні засади здійснення діяльності банку, слід віднести і принцип здійснення діяльності без мети отримання прибутку. Центральні банки не розглядаються як комерційні організації, хоча вони отримують у процесі своєї діяльності доходи. Зокрема, професор Б. Сміт, розглядаючи походження центральних банків, вважала, що особливі привілеї і домінуюче становище центрального банку накладають на нього зобов'язання, які відсувають на другий план отримання прибутків. Оскільки центральний банк має можливість не враховувати обмежуючу мету отримання прибутку, він служить суспільним цілям, регулюючи параметри грошово-кредитного ринку, зокрема такі, як процентні ставки. Саме можливість отримання доходів і надає Національному банку подвійного правового статусу — як суб'єкта господарської діяльності і як особливого органу державного управління. НБУ вносить до Державного бюджету України, наступного за звітним року, позитивну різницю на покриття дефіциту бюджету, а перевищення витрат над доходами відшкодовується за рахунок Державного бюджету України, наступного за звітним року (ст. 5 Закону). Кошторис доходів та витрат НБУ має бути затверджено Радою Національного банку, яка подає Верховній Раді та Кабінету Міністрів до 1 вересня поточного року прогнозовані відомості про сальдо кошторису для включення до проекту Державного бюджету на наступний рік. Норми, що закріплюють економічну незалежність центробанків, містяться в більшості законодавчих актів, що визначають статус центральних банків. Зокрема, в Болгарії сума перевищення річного доходу над видатками центрального банку за рік, після формування коштів «резерву» або інших спеціальних резервних фондів згідно з законодавством, надходить до державного бюджету. Федеральна резервна система США передає більшу частину свого чистого доходу Міністерству фінансів, а тому не накопичує багатства від своєї діяльності, що надає ФРС значних переваг: вона не одержує бюджетних асигнувань, які контролюються Конгресом. Доорганізаційних принципів побудови системи НБУ можна віднести принципи централізації, єдності, вертикальної структури управління та колегіальності управління. Принцип централізації. Усі підрозділи центрального банку здійснюють грошово-кредитну політику під загальним, централізованим керівництвом НБУ, який наділений найповнішими повноваженнями щодо банківського регулювання, нагляду, контролю та здійснення банківських операцій на території всієї держави. Всі територіальні управління та інші органи, що включені до системи центрального банку, підпадають під контроль і нагляд з боку єдиного центру, яким є Правління НБУ, що очолює голова НБУ. У ст. 22 Закону зазначено, що структура Національного банку будується за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням. Національний банк наділено правом самостійно вирішувати питання організації, створення, ліквідації та реорганізації структурних підрозділів та установ НБУ, його підприємств, затверджувати їх статути та положення. Зрозуміло, що філія центрального банку не може мати статусу юридичної особи і видавати нормативні акти, а уповноважена діяти від імені НБУ в межах отриманої від нього компетенції на підставі затвердженого положення. Правове закріплення зазначений принцип отримав також у Постанові НБУ «Про структуру центрального апарату Національного банку України» від 5 вересня 1996 р. № 233. Принцип вертикальної структури управління системою НБУ, закріплений законом, означає, що призначення посадових осіб та їх підзвітність можуть здійснюватися виключно по вертикалі. Із принципу централізації системи НБУ випливає, своєю чергою, принцип єдності системи центрального банку, який передбачає, що всім елементам системи притаманні спільність цілей, завдань, єдність організаційної побудови та здійснюваних функцій, а також методів їх здійснення та форм реагування на порушення чинного законодавства. Через організацію діяльності керівних органів центрального банку реалізується принцип колегіальності управління оскільки і Рада НБУ, і його Правління є колегіальними органами. За законом Рада НБУ складається з 14 осіб, Голова НБУ входить до неї за посадою. Кількісний та персональний склад Правління затверджується Радою НБУ за поданням Голови НБУ, який, своєю чергою, обирається Верховною Радою України за поданням Президента України строком на 5 років. Якщо Рада НБУ розробляє Основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за їх виконанням, то Правління безпосередньо впроваджує ці засади у практичну діяльність. Колегіальне управління центрального банку пояснюється, в першу чергу, тією роллю, яку останній відіграє у фінансовій діяльності держави та завданнями, які стоять перед ним як перед керівником банківської системи зокрема та кредитної системи загалом. Читайте також:
|
||||||||
|