• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

СИСТЕМ ВОДОПОСТАЧАННЯ ТА ВОДОВІДВЕДЕННЯ

Тема1. ВСТУП. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ І ЗАДАЧІ З ЕКСПЛУАТАЦІЇ

ЗМ 1.1. Загальні питання та завдання служби експлуатації водопровідно-каналізаційних систем

Водопостачання та каналізація – найбільш великі галузі житлово-комунального господарства України. На їх частку припадає значна частина комунальної власності і від того, на якому рівні названі системи експлуатуватимуться, залежить розв’язання не лише економічних, а й соціальних питань, безпосередньо пов’язаних з добробутом населення. Саме тому завдання служби експлуатації мережі водопостачання та водовідведення різноманітні та різнобічні. Для успішного їх виконання цій службі необхідно в плановому порядку вживати систему заходів поточного (оперативного) та перспективного (розрахованого на ряд років) характеру, різних за змістом і значенням.

Правилами технічної експлуатації передбачається організація водопровідних експлуатаційних ділянок з довжиною мережі понад 100 км. Якщо довжина мережі менша від 100 км, експлуатацію водопровідних мереж здійснює служба мережі міста. Ділянкою охоплюється мережа, обмежена зоною споживання відповідної водопровідної станції, основного водопроводу або станції підкачування, причому район охоплення має бути по можливості цілим, без розривів. На таких ділянках експлуатується водопровідна мережа з наявними на ній спорудами, у тому числі з арматурою та дворовими відгалуженнями до водомірів включно; здійснюються нагляд за будівництвом нових водоводів, що розводять водопровідні мережі та споруди, а також приймання нових споруд; своєчасно виявляються ділянки мережі, які потребують збільшення пропускної здатності; визначається необхідний перелік робіт на виконання капітального ремонту та відбувається контроль за влаштуванням домових відгалужень до існуючої водопровідної мережі.

Одночасно обслуговуючий персонал ділянки складає потрібну технічну звітність, виконує інвентаризацію мережних споруд, бере участь у комісіях з проведення будівельними організаціями гідравлічних випробувань трубопроводів та ін.

На експлуатаційних ділянках промивають тупикові ділянки водопровідної мережі, виконують поточний ремонт засувок, пожежних гідрантів, водорозбірних колонок тощо. Експлуатаційні роботи виконуються силами бригад, що створюються в кількості, зумовленій річним планом.

Для виконання невідкладних робіт, пов’язаних виключенням пошкоджених ділянок водоводів, розвідних мереж, водорозбірних колонок, пожежних гідрантів та ін., при кожній ділянці створюються чергові ремонтно-аварійні бригади в складі трьох осіб, які працюють у три зміни (включаючи свята). За невеликої довжини мережі такі бригади створюються при службі мережі міськводопроводу. Бригади забезпечуються необхідним черговим транспортом.

Під час ліквідації аварії бригада повинна мати постійний зв'язок з черговим диспетчером міськводопроводу для отримання нових завдань, а також необхідної допомоги, якщо обсяг робіт з ліквідації пошкодження виявиться непосильним для бригади.

Зовнішня каналізаційна мережа в містах і робочих селищах експлуатується спеціальними районами або ділянками у складі управлінь водопровідно-каналізаційного господарства або відповідних відділів при міських і селищних комунальних органах. На промислових підприємствахканалізаційна мережа експлуатується спеціальними службами, що звичайно входять до складу відділу головного енергетика чи головного механіка. Кожний район може обслуговувати мережу довжиною до 1000 км. До складу району можуть входити виробничі ділянки, що обслуговують мережу довжиною до 100...150 км.

Структуру та штат служби мережі водовідведення визначають залежно від обсягу робіт (довжини, характеру мережі тощо) і місцевих умов.

Наведемо деякі положення, що характеризують та уточнюють значення й особливості діяльності служби мережі водовідведення.

Служба мережі – основний орган каналізаційного господарства, який відає системою видалення стічних вод з міської території не лише щодо експлуатації існуючої каналізаційної мережі, а й у питаннях її розвитку, будівництва нових ліній і приєднань.

Без відома, узгодження та дозволу служби мережі не можна будувати нові лінії, приєднувати промислові та інші підприємства або домовласництва. Вимоги, що ставляться службою мережі водовідведення, обов’язкові для проектних і будівельних організацій. Без узгодження зі службою мережі каналізації відповідні міські установки (адміністративна інспекція та ін.) не видають дозволу на виконання робіт, пов’язаних з будівництвом і ремонтом підземних споруд, сусідніх з каналізаційними лініями.

Служба каналізаційної мережі бере участь у розробці питань розвитку міської каналізації, видає завдання на проектування нової та реконструкцію старої мережі, виконує нагляд за будівництвом і прима в експлуатацію нові споруди.

Служба мережі контролює будівництво нових каналізаційних ліній і приймає їх згідно з нормативними документами.

Під час контролю визначається відповідність будівництва затвердженим проектним умовам і кресленням, перевіряються позначки, проміжні акти та приховані роботи, дані лабораторних випробувань, журнал робіт та інші документи.

Тільки мережа, укладена з похилами, що забезпечують течіння стічної води із самоочисною швидкістю, бездефектна, прямолінійна між завжди доступними для огляду колодязями та герметична, дасть змогу уникнути значних ускладнень при її експлуатації.

Для забезпечення належної експлуатації служба мережі повинна мати додаткові креслення всіх каналізаційних споруд по вулицях або по проїздах із зазначенням матеріалу та розмірів трубопроводів, камер, колодязів, глибин їх закладання, категорії ґрунтів, арматури в камерах або в колодязях з даними про їх прив’язку до будівель або до опорних пунктів.

Такі дані особливо потрібні при аваріях узимку або вночі, коли ліквідація пошкоджень може тривати довго.

Технічну інвентаризацію (облік) каналізаційної мережі та споруд на ній потрібно виконувати згідно з чинними інструкціями.

Мета виконання інвентаризації - визначити кількісний склад, технічний стан і вартість каналізаційної мережі; розробити плани нового будівництва та реконструкції; розрахувати асигнування на експлуатацію споруд.

До початкових матеріалів інвентаризації потрібно періодично вносити відомості про подальші зміни.

Для повнішого вивчення споруди за час її служби важливо склаcти технічний паспорт. Паспортна система обліку та вивчення споруди особливо цінна, якщо її виконують систематично за певною методикою та формою.

У паспорті мають відображатись характеристика споруди з початку її будівництва (матеріали, способи виконання робіт та ін.), техніко-економічні показники, виконання всіх видів ремонту та висновки про роботу споруди в процесі експлуатації.

Додатком до паспорту служить графічний матеріал (плани, поздовжні та поперечні профілі, геологічні та конструктивні розрізи тощо).

Служба мережі систематично спостерігає за гідравлічним режимом роботи мережі для виявлення районів або окремих ділянок (інтервалів) з найнесприятливішими умовами, встановлює причини пошкодження мережі, появи небезпечних домішок, забивань або значних відкладів опадів, їх характеру та ін. Ця служба виконує також потрібні заміри та робить аналізи, організує в разі потреби контрольно-вимірювальні пункти або станції (наприклад, у великих містах).

Служба мережі, контролюючи дотримання правил технічної експлуатації каналізаційних споруд, що перебувають на території або у віданні підприємств і відомств, які користуються ними, повинні вимагати від останніх:

• неухильного й повного дотримання Правил користування комунальним водопроводом і каналізацією, а також виконання інших вказівок, оскільки абоненти несуть відповідальність за цілісність і правильну експлуатацію домової, дворової, внутрішньоквартальної або внутрішньоплошадкової мережі, з’єднувальних віток (якщо вони не належать до міської мережі), місцевих очисних споруд і пристроїв;
• регулярного огляду та профілактичного промивання або прочищання мереж, а також термінового усунення забивань.

Абоненти зобов’язані безперешкодно допускати представників служби каналізації за наявності в них відповідних посвідчень до огляду всіх каналізаційних споруд, у тому числі й приладів на внутрішньо домовій мережі, й сприяти їм під час огляду.

Одне з основних завдань раціональної експлуатації мереж каналізації та водопроводу – своєчасне та доброякісне виконання планово-попереджувального ремонту.

Ремонт споруд потрібно виконувати в порядку та в терміни, зазначені Інструкцією з планово-попереджувальних ремонтів на водопровідно-каналізаційних підприємствах.

Окрім організації основних експлуатаційних робіт на мережі, що забезпечують безперебійне та надійне постачання споживачам води та безвідказне транспортування стічних вод, служба мереж вживає заходів, що сприяють своєчасному виконанню цих основних робіт, а саме:

· виконує кількісний і якісний облік мережного господарства – інвентаризацію та паспортизацію споруд;

· організує роботу диспетчерської, забезпечує цілодобове оперативне керування всіма експлуатаційними роботами на мережі;

· виконує поточний ремонт споруд.

Складність робіт з експлуатації мережі визначається не лише розмірами території населеного пункту, а й щільністю забудови, рельєфом місцевості, гідрогеологічними та ґрунтовими умовами. Велике значення мають матеріал і розміри трубопроводів, укладених у різний час і на різну глибину, а також ступінь зносу труб. Тому оптимальний режим роботи мереж водопостачання та водовідведення можливий лише тоді, коли експлуатаційний персонал має вірогідні дані та відомості про ці мережі та споруди на них, отримані в результаті систематичного, своєчасного та кваліфікованого обліку й паспортизації.

Служби експлуатації водопровідної та каналізаційної мережі повинні постійно спостерігати за гідравлічним режимом їх роботи. Це дає змогу своєчасно виявляти райони або окремі ділянки мережі з найнесприятливішими умовами з водовідбирання та руху стоків. Служба мережі повинна вимагати від абонентів належного утримання вводу чи випуску водолічильника, запірно-регулівної арматури, місцевих (заводських) очисних споруд і пристроїв.

Одне з основних завдань служби мережі – організація диспетчерської служби, що діє згідно з особливими, положеннями, розробленими стосовно місцевих умов. Ця служба забезпечує цілодобове керування роботою всього водопровідно-каналізаційного господарства населеного пункту.

Залежно від організаційної структури водопровідно-каналізаційного господарства та розмірів водопровідної та каналізаційної мереж диспетчерська буває центральною та місцевою. Центральна диспетчерська, що є єдиною для водопроводу та каналізації або самостійною за господарствами, створюється при управліннях та об’єднаннях для міст з населенням понад 300 тис. мешканців. Місцеві, підпорядковані в оперативному відношенні центральній, диспетчерські групи організуються на очисних спорудах, насосних станціях, у службі мережі. Самостійний диспетчерський пункт (за типом місцевої диспетчерської групи) може створюватись у невеликих містах з правами центральної диспетчерської міста.

Для своєчасного розв'язання оперативних питань диспетчерська повинна мати надійний зв’язок з усім черговим персоналом на окремих спорудах, а також із спецгрупами (аварійно-ремонтною та транспортною) за їх наявності. У розпорядженні диспетчерської повинні бути аварійно-ремонтні бригади, спеціальні аварійні автомобілі та інші транспортні засоби.

Диспетчерська безпосередньо підпорядковується начальнику та Головному інженеру служби експлуатації. Штат диспетчерської, що працює безперервно, має складатись з трьох змінних та одного старшого диспетчерів і комплектуватись з інженерно-технічних працівників, які мають великий виробничий досвід роботи.

Організація в будь-який час доби своєчасної та швидкої ліквідації течі водоводів, забивань і аварій мережі каналізації – найважливіше завдання диспетчерської роботи.

У приміщенні диспетчерського пункту повинні бути в наявності комплект оперативних схем і креслень усієї водопровідно-каналізаційної мережі; положення про диспетчерську із зазначенням прав і обов’язкового диспетчера; правила технічної експлуатації мережі та техніки безпеки; відомості (табелі) на механізми, інструменти й інвентар для виконання різних видів експлуатаційних робіт; список необхідних телефонів і адрес; журнали відповідних форм для приймання та завдання чергувань, обліку заявок, регістрації розпоряджень або повідомлень оперативного характеру та ін.

Черговий диспетчер приймає заявки про порушення роботи мереж водопостачання та водовідведення, пов’язані з течею або з виливанням стічних вод на поверхню землі, про розбиті кришки та пошкоджені люки колодязів та ін.

Направляючи аварійну бригаду на трасу, диспетчер видає їй оформлені наряди на роботу, перевіряє склад бригади, наявність і справність механізмів, інструментів, захисних засобів.

Диспетчер повинен мати постійний зв’язок з бригадами на випадок потреби передавання їм нового завдання, надання допомоги додатковим спорядженням та робочою силою, для контролю за виконанням відповідних робіт. Після повернення з траси бригада повинна доповісти черговому диспетчеру про виконану роботу та її результати.

Одним з головних завдань служби експлуатації мереж водопостачання та водовідведення є розробка заходів щодо раціонального використання та зниження втрат води, а також контроль за якістю виробничих стічних вод, що скидаються в міську каналізаційну мережу.

Для забезпечення раціонального використання води та зниження її втрат потрібно:

· дотримуватись графіків профілактичних оглядів санітарно-технічної арматури;

· за допомогою засобів масової інформації пропагувати заходи щодо економного витрачання води та боротьби з витоками;

· у процесі проектування систем комунального водопостачання забезпечувати ретельну розробку технічних рішень, спрямованих на зменшення нераціонального використання та втрат води шляхом оптимального зонування, створення регулюючих ємкостей на мережі, у першу чергу на промислових підприємствах, регулювання режимів роботи насосних станцій для зменшення надлишкових напорів, проектування з урахуванням черговості будівництва та техніко-економічного обґрунтування розрахункових витрат питної води, що відпускається на технологічні потреби промислових підприємств;

· розробляти положення про впровадження нової форми експлуатації внутрішньодомових систем водопроводу та каналізації спеціалізованої ними підприємствами;

· готувати пропозиції про створення у великих містах України технічних інспекцій з контролю витрачання води в промисловості та житлово-комунальному господарстві з правом встановлення лімітів і застосування санкцій за перевитрату води;

· забезпечувати поширення передового досвіду житлових і водопровідних господарств з експлуатації внутрішньодомових санітарно-технічних пристроїв, водопровідних мереж і ліквідації аварій, а також досвіду окремих новаторів;

· встановлювати регулятори тиску на вводах до будівель у зонах підвищених вільних напорів і поповерхові регулятори тисків.

Приймання виробничих стічних вод до комунальних каналізацій може бути дозволено за умови виконання абонентами вимог Технічних умов на якість і режим роботи скидання стічних вод промислових підприємств до комунальної системи каналізації населених пунктів і чинних нормативних документів. При цьому стічні води підприємств не повинні:

• порушувати роботу каналізаційних мереж і споруд;
• містити понад 50 мг/дм³ зважених і спливаючих речовин, а також речовин, здатних забивати каналізаційні мережі або відкладатись на стінках труб;
• руйнувати матеріал труб та елементи споруд каналізації;
• містити шкідливі речовини в концентраціях, що перешкоджають біологічному очищенню стічних вод або скиданню їх до водойм з урахуванням ефекту очищення;
• містити горючі домішки та розчинені газоподібні речовини, здатні утворювати вибухонебезпечні суміші в каналізаційних мережах і спорудах;
• містити речовини, для яких не встановлено гранично допустимих концентрацій (ГДК) у воді водойм відповідного виду користування;
• мати температуру понад 40˚С;
• містити небезпечні бактеріальні забруднення;
• містити нерозчинені масла, смоли та мазут, а також біологічно жорсткі ПАР;
• порушувати вимоги чинних нормативних документів;
• мати концентрацію водопровідних іонів (рН), нижчу від 6,5 і таку, що перевищує 9; сульфідів – понад 3 мг/дм³ і сульфатів – понад 400 мг/дм³;
• мати загальну концентрацію розчинених солей понад 10 г/ дм³;
• мати БПК_пов понад 500 мг/дм³ при надходженні на аеротенки з розосередженим випуском стічних вод (для побутових стічних вод БПК_пов потрібно брати такою, щоб дорівнювала БПК₂₀;
• мати концентрацію шкідливих речовин понад нормативні значення.

Якщо стічні води підприємства (організації) не відповідають переліченим вимогам або пропускна здатність міських колекторів, насосних станцій і очисних споруд недостатня, "Водоканал" має право відмовляти підприємству у приєднанні його до каналізації населеного пункту.

Нечистоти з неканалізаційних районів перевозяться асенізаційним транспортом на зливні станції та пункти, де вони у 2-3 рази розводяться водою, пропускаються через решітки та піскоуловлювачі і тільки цього справляються до каналізаційної мережі. Використання каналізації для сплавляння домового сміття у наш час не практикується. Домове сміття, як правило, оброблюють на спеціальних сміттєпереробних заводах.

Сплавляння до каналізації снігу, що пролежав понад дві доби, а був прибраний з території дворів і з дахів, не припускається. Через каналізаційні мережі можна сплавляти сніг, що скидається через спеціальні шахти. При цьому швидкість течії стічних вод у колекторах має бути не меншою від 1,1...1,2 м/с. У разі скидання снігу безпосередньо із самоскидів або плугами глибина потоку стічної води повинна бути не меншою від 0,7 м і діаметр його має не перевищувати 0,6 діаметра труби.

Кількість снігу, що можна скинути до каналізації,

, (3.1)

де Q – витрата стічних вод, м³/с;

t_п, t_к – температура стічних вод відповідно до та після снігосплаву, °С;

t_с – температура снігу, °С.

Зниження температури стічних вод після снігосплаву до 8 °С може призвести до зменшення ефективності біологічного очищення. Не допускається скидання снігу перед дюкерами, насосними станціями та перепадами у вигляді стояків.

"Водоканал" забезпечує подавання питної води цілодобово або за графіком, затвердженим Радами народних депутатів (згідно з ГОСТ 2874-82). У разі погіршення якості за тим чи іншим показником дозвіл на водокористування в кожному конкретному випадку видає Держстандарт, Міністерство охорони здоров’я України або місцеві санітарні органи.

"Водоканал" обслуговує лише ті вуличні, квартальні та дворові водопровідні й каналізаційні мережі, а також технологічні прилади і пристрої на них, які перебувають у нього на балансі.

На приєднання до міських систем водопостачання та водовідведення "Водоканал" видає абонентам технічні умови, що містять заходи, спрямовані на підвищення стійкості роботи систем, (будівництво насосних станцій, резервуарів тощо).

Водопровідні вводи до зовнішнього обрізу будівель, які належать місцевим Радам, житлово-будівельним кооперативам, усі магістральні внутрішньоканальні мережі комунального водопроводу, а також вуличні водорозбірні колонки, призначені для колективного водокористування, передаються на баланс "Водоканалу" в установленому порядку і ним експлуатуються.

Межею вуличної каналізаційної мережі є контрольний колодязь на ній, а межею дворової каналізації – перший від будівлі колодязь включно.

Каналізаційна мережа, що перебуває на балансі абонента, називається відомчою і обслуговується відомствами, підприємствами, установами, яким вона належить.

Скарга на дії "Водоканалу" розглядаються виконкомами місцевих Рад народних депутатів.

Тема 2. ПРИЙМАННЯ ДО ЕКСПЛУАТАЦІЇ ВОДОПРОВІДНО-

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
3. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
4. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
5. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
6. III етап. Системний підхід
7. IV. Розподіл нервової системи
8. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
9. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО
10. IV. Філогенез кровоносної системи
11. OSI - Базова Еталонна модель взаємодії відкритих систем
12. POS-системи

Переглядів: 1419