МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Життя та смерть як фундаментальні модуси людського буття. Сенс життяПроблема буття і небуття в людському бутті розкривається через проблему життя і смерті. Антична Ф., Ф. Середньовіччя – моральна проблема. Ф.життя. Поняття життя пов’язане з буттям людини. Життявиступає як людське буття в його безпосередньості і здійсненні і розглядається як основна смислова визначеність людського буття. Поняття смертірозглядається як засвідчення конечності людського буття, його необоротності. Людина усвідомлює свою смертність, і це обумовлює особливості осмислення нею свого життя, його переживання і породжує проблему сенсу життя. Відтак життя постає як постійно здійснюване смислове зусилля, постійне відшукування і здійснення смислів. Ортега-і-Гасет: жити – це терпіти себе, підтримувати себе і спрямовувати себе. Хайдеггер: життя – це буття до смерті. Погранична ситуація. Позитивне навантаження осмислення смерті: 1. Вона може поставати каталізатором людського самоздійснення. 2. Виводить людську відповідальність на рівень вирішального життєвого вчинка. 3. Осмислення смертності в єдності з ідеєю безсмертя є засадою людської моральності. Проблема безсмертя (позитивні аспекти): · осмислення як віра в існування після смерті; · розуміння життя і розробка певних ритуалів підготовки до смерті (культ мертвих); · віра в можливість продовження життя медико-біологічними способами (сцієнтистський підхід); · культурне безсмертя (людства через цінності культури, людини через її вклад). Негативні аспекти: · песимістична позиція (Шопенгауер, Ніцше). Життя – хворість буття. Воля до смерті – вихід із ситуації вічного страждання. · Унамуно – „Про трагічне почуття смерті у людей і народів”. Інстинкт увіковічнення. Безсмертя – спосіб пасивності. Смисложиттєві пошуки:смерть (смислова або предметна) може здійснитися в процесі життя самої людини. Проблема духовного безсмертя. Духовне безсмертя – актуалізація значимості духовного досвіду і здобутків людини, які виявляють свою значимість і після її смерті. Проблема смислу життя. Буття і небуття Життя і смерть 1, 2 –монологічні, 3 – діалогічна. 1. Життя як продукування смислу: · пов’язане з абсолютизацією ролі діяльності в європейській традиції. Все, що є в світі, підлягає осмисленню і перетворюється через людську діяльність; · індивідуальність людини цілком залежить від буття людських груп і спільнот. Тому людина розглядає навколишній світ як арсенал засобів для своєї діяльності, а власне існування – як засіб для якоїсь вищої цілі. І саме буття, і людське буття втрачає свою самодостатність. Пов’язане з антропоцентризмом Відродження. Гіперактивна діяльність, соціоморфність (підпорядкованість соціуму). Прогресивістська ідея. Наприклад, соціалізм – майбутня ціль. Індивідуальне неважливе. 2. Життя як втілення смислу. Орієнтація на існування готового смислу, який вже існує в суспільстві. Релігійна традиція – орієнтація на Абсолют. Частково – вираження першої позиції (авторитет партії чи правлячого клану). Смисл повинен транслюватися згори. Зняття тягаря свободи і відповідальності. 3. Життя як здобуття смислу. Основним способом здобуття смислу виступає спілкування, що свідчить про сутнісну відкритість людини до життя, про її готовність сприймати світ не лише з позиції власних інтересів або якогось довільно обраного непорушного принципу, а й з позиції врахування внутрішніх тенденцій, зацікавленості самого світу, та множинності тих вимірів, які йому притаманні. Читайте також:
|
||||||||
|