МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Життя та смерть як фундаментальні модуси людського буття. Сенс життяПроблема буття і небуття в людському бутті розкривається через проблему життя і смерті. Антична Ф., Ф. Середньовіччя – моральна проблема. Ф.життя. Поняття життя пов’язане з буттям людини. Життявиступає як людське буття в його безпосередньості і здійсненні і розглядається як основна смислова визначеність людського буття. Поняття смертірозглядається як засвідчення конечності людського буття, його необоротності. Людина усвідомлює свою смертність, і це обумовлює особливості осмислення нею свого життя, його переживання і породжує проблему сенсу життя. Відтак життя постає як постійно здійснюване смислове зусилля, постійне відшукування і здійснення смислів. Ортега-і-Гасет: жити – це терпіти себе, підтримувати себе і спрямовувати себе. Хайдеггер: життя – це буття до смерті. Погранична ситуація. Позитивне навантаження осмислення смерті: 1. Вона може поставати каталізатором людського самоздійснення. 2. Виводить людську відповідальність на рівень вирішального життєвого вчинка. 3. Осмислення смертності в єдності з ідеєю безсмертя є засадою людської моральності. Проблема безсмертя (позитивні аспекти): · осмислення як віра в існування після смерті; · розуміння життя і розробка певних ритуалів підготовки до смерті (культ мертвих); · віра в можливість продовження життя медико-біологічними способами (сцієнтистський підхід); · культурне безсмертя (людства через цінності культури, людини через її вклад). Негативні аспекти: · песимістична позиція (Шопенгауер, Ніцше). Життя – хворість буття. Воля до смерті – вихід із ситуації вічного страждання. · Унамуно – „Про трагічне почуття смерті у людей і народів”. Інстинкт увіковічнення. Безсмертя – спосіб пасивності. Смисложиттєві пошуки:смерть (смислова або предметна) може здійснитися в процесі життя самої людини. Проблема духовного безсмертя. Духовне безсмертя – актуалізація значимості духовного досвіду і здобутків людини, які виявляють свою значимість і після її смерті. Проблема смислу життя. Буття і небуття Життя і смерть 1, 2 –монологічні, 3 – діалогічна. 1. Життя як продукування смислу: · пов’язане з абсолютизацією ролі діяльності в європейській традиції. Все, що є в світі, підлягає осмисленню і перетворюється через людську діяльність; · індивідуальність людини цілком залежить від буття людських груп і спільнот. Тому людина розглядає навколишній світ як арсенал засобів для своєї діяльності, а власне існування – як засіб для якоїсь вищої цілі. І саме буття, і людське буття втрачає свою самодостатність. Пов’язане з антропоцентризмом Відродження. Гіперактивна діяльність, соціоморфність (підпорядкованість соціуму). Прогресивістська ідея. Наприклад, соціалізм – майбутня ціль. Індивідуальне неважливе. 2. Життя як втілення смислу. Орієнтація на існування готового смислу, який вже існує в суспільстві. Релігійна традиція – орієнтація на Абсолют. Частково – вираження першої позиції (авторитет партії чи правлячого клану). Смисл повинен транслюватися згори. Зняття тягаря свободи і відповідальності. 3. Життя як здобуття смислу. Основним способом здобуття смислу виступає спілкування, що свідчить про сутнісну відкритість людини до життя, про її готовність сприймати світ не лише з позиції власних інтересів або якогось довільно обраного непорушного принципу, а й з позиції врахування внутрішніх тенденцій, зацікавленості самого світу, та множинності тих вимірів, які йому притаманні. Читайте також:
|
||||||||
|