МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Проблема цінності та гармонійності людського буттяПоле смислів і значень – поле цінностей. Аксіологія – це філософська теорія цінностей, що досліджує природу цінностей, способи людського прилучення до цінностей, способи зміни ціннісних орієнтацій. Кант, Ніцше. Сократ: мораль і істина, краса і користь. XX ст. – Кант намагається виявити спільне для цінностей – значимість. Феноменологія, неокантіанство, Шелер, екзистенціалізм. В сучасній Ф. такі підходи до цінностей: 1. Традиційний: об’єктивний – пошук об’єктивних властивостей, які роблять їх цінними незалежно від смаків і уподобань; суб’єктивний – з точки зору значимості тих чи інших предметів і речей для людини (у відповідності до певних інтересів, смаків, уподобань). 2. Шелер: вітальні – мають задовольняти життєві потреби; надвітальні – задають абсолюти і орієнтири людській буттєвості і стверджуються загальне. Цінності– поняття для позначення різних форм утримання і закріплення смислів, що структурують реальність за критерієм їх значущості для людини. Служать: 1. Певними взірцями людського смислотворення. 2. Виступають загальними орієнтирами людської життєдіяльності. 3. Одночасно сприяють сполученню і розмежуванню життєвих світів людей. Ц. формують смисловий каркас культури. Способом підкріплення цінностей є норми. Ц. не м.б. втілені одномоментно. Норма – стійка вимога діяти певним чином у повторюваних ситуаціях. Норми базуються на цінностях, але водночас виражають складність дотримання Ц. та фіксують реальний стан взаємовідносин людей в суспільстві. Тому через норми Ц. може зберігатися і в тих умовах, коли безпосередньо не мотивована в діяльності людини. Способи існування норм: як принципи (+) і як заборони (певним чином – ). Норми м.б.: 1. За способом існування: - безпосередньо включені в людське буття (обов’язкові і загальні); - функціонувати у свідомості людей у вигляді уявлень як належить діяти і жити (закріплені лише традицією). Ставлення до цінностей (форми вияву): шанування і дотримання, їх ствердження, їх заперечення. В цьому виражається свобода. 2 крайні форми: нігілізм – брутальне неприйняття цінностей (різка форма – цинізм). Фаталізм – абсолютизація цінностей і протиставлення власних Ц. цінностям ін. людей. Намагання знищити носіїв ін. Ц. Ц. відмінні за своїм статусом і рівнем функціонування в людському бутті. Вони – осердя особистості людини. Класифікація Ц.: 1. за об’єктом: матеріальні і духовні. 2. за суб’єктом: індивідуальні (ієрархія Ц.), групові, загальнолюдські (епоха). 3. ситуаційні – пов’язані з родом діяльності, певним етапом, та універсальні – довгострокові (базові життєві Ц.). 4. ціннісні орієнтири, що задають сенс життя: на потойбічний світ, на самого себе, на суспільство (тяжіння до соціалізації). Прагнення синтезувати Ц. – підходи: 1. Утилітаризм – орієнтація на користь. 2. Ф. всеєдності і боголюбства – вищі абсолютні Ц. (абсолют, істина, добро, краса). 3. Благоговіння перед життям (Швейцер). 4. Франкл: 3 типи Ц., які в своєму єднанні виражають смисл людського буття: Ц. переживання, відношення і творчості.
Тема: Соціальне буття: філософський аналіз Читайте також:
|
||||||||
|