Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Роль управління земельними ресурсами

Проблема управління земельними ресурсами завжди була актуальною, оскільки земля є основою будь-якого виробництва. Правда, якщо в несільськогосподарській сфері землі відводиться пасивна, другорядна роль, то в сільськогосподарському і лісовому господарстві вона виступає головним засобом виробництва. Це й свідчить про велике її значення.

Земля має й інші особливості, які відрізняють її від інших засобів виробництва. Насамперед це: 1) земля - продукт природи; 2) просторова обмеженість; 3) постійність місця розташування; 4) правильне використання землі в сільському господарстві супроводжується зростанням її родючості і продуктивності тощо.

Наведені особливості й визначають виняткову роль управління земельними ресурсами. І це не випадково. Адже відомо, що земельні ресурси, на використанні яких формується близько 95 відсотків обсягу продовольчого фонду та 2/3 фонду товарів споживання, по праву вважаються первинним чинником виробництва, фундаментом економіки України. Варто зазначити, що частка земельних ресурсів у складі продуктивних сил країни складає понад 40 відсотків, а у ресурсній забезпеченості соціально-економічного розвитку України земля складає майже 45 відсотків. Тому наскільки ефективно буде здійснюватися управління земельними ресурсами, настільки зростатимуть темпи соціально-економічного, духовного і ін. розвитку держави.

Особливо актуальною ця проблема стає в умовах ринкової економіки, коли законодавчо закріплюються різні форми власності на землю і господарювання на ній.

Громадянам України нині передано у власність мільйони гектарів продуктивних земель для розширення особистих селянських господарств, організації селянських (фермерських) господарств, передано значні площі для будівництва житла, ведення садівництва і городництва тощо.

Збільшення чисельності суб’єктів господарювання на землі зініціювало розширення кола учасників земельних відносин, загострились екологічні проблеми довкілля. Це, у свою чергу, вимагає розробки нового і вдосконалення існуючого пакета законодавчих документів щодо форм власності, плати за землю, оренди землі, іпотеки, охорони землі тощо. Вже сьогодні ста­ло очевидним, що методи управління земельними ресурсами, які склалися за часів державної власності на землю і продовжують використовуватися й донині, не відповідають сучасним вимогам ринкової економіки, не задовольняють потреб суб’єктів господарювання на землі.

Тому не дивно, що, всупереч очікуванням, земельна реформа 1991-2000 рр. не тільки не дала позитивних результатів, але, навпаки, призвела до нової руйнації сільськогосподарського землекористування, плутанини в земельних відносинах, спричиненої недосконалістю законодавчих актів.

Головною причиною такої ситуації є втрата державою функції управління земельними ресурсами і відсутність єдиної земельної політики, що унеможливило регулювання земельних відносин за допомогою державних важелів. Відсутність ефективної структури земельних органів, недостатні виділення коштів на організацію раціонального використання й охорону земель, неврахування надходжень від земельного податку в сукупності призвели до погіршення якісного стану земель, заростання продуктивних земель кущами і дрібноліссям, руйнування меліоративної мережі, розвитку ерозії тощо. Про наслідки такого стану речей свідчать показники економічного розвитку України. Так, у перерахунку на еквівалентну площу ріллі Україна в 1997-1999 рр. виробила зерна і зернобобових у 3 рази менше, ніж Італія; у 4 рази - ніж Німеччина; у 4,5 раза - ніж Франція; у 2 рази - ніж США. Виробництво цукрових буряків на відповідну площу було в середньому менше у 2-3 рази. Майже на один порядок Україна поступалась цим країнам у виробництві м’яса всіх видів. Отже, сьогодні потрібно вдосконалити державне управління земельними ресурсами, щоб забезпечити порядок на землі, а саме:

· гарантію і захист прав власності і користування землею всіх форм власності;

· підтримку системи оподаткування землі;

· вдосконалення орендних відносин;

· розвиток кредитування під заставу землі, втому числі іпотечного кредитування;

· розвиток і контроль ринку землі;

· зменшення кількості конфліктів, пов’язаних з використанням землі;

· результативність процесу паювання землі та організацію ефективного використання паїв;

· перехід від екстенсивних до інтенсивних форм землекористування;

· підвищення ефективності використання земель населених пунктів та інших категорій земель за їх цільовим призначенням;

· удосконалення моніторингу земель, порядку ведення державного земельного кадастру та оцінки земель;охорону навколишнього середовища;

· землевпорядне забезпечення проведення земельної реформи;

· інформаційне обслуговування зацікавлених органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб;

· поліпшення якості контролю за господарською діяльністю на землі;

· удосконалення нормативно-правової і методичної бази в галузі землекористування;

· ріст кваліфікації та продуктивності праці управлінських кадрів тощо.

У процесі земельної реформи виникла необхідність розмежування форм власності на землю, створення на базі колгоспів і колишніх КСП ефективних приватних агроформувань; акумулювання і витрати коштів, які надходять в результаті трансакцій із землею; підвищення відповідальності суб’єктів господарювання за використання землі. Сьогодні чітко видно, що реєстрація земельних ділянок і прав власності на них, визначення вартості землі, встановлення правового режиму землекористування та інші дії, які стосуються землі, є необхідною умовою забезпечення функціонування ринкової економіки, ефективного управління земельними ресурсами.

Отже, запровадження ефективної системи управління земельними ресурсами є одним із найактуальніших завдань українського суспільства. Це важливо ще й тому, що лише за допомогою такого управління відбудеться реальний вихід незалежної України на широкий шлях соціального прогресу, прорив до більш досконалих форм життя, задля чого, власне, і розпочато земельну реформу.

 


Читайте також:

  1. ERP і управління можливостями бізнесу
  2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
  3. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
  4. Oracle Управління преміальними
  5. А. Видання прав актів управління
  6. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ ДИСПЕТЧЕРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
  7. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДОРОЖНІМ РУХОМ
  8. Адаптивні організаційні структури управління.
  9. Адміністративне право і державне управління.
  10. Адміністративний устрій і управління в українських землях під час татаро-монгольського панування.
  11. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
  12. Адміністративні методи управління




Переглядів: 815

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Коротка історія розвитку науки управління | Мета і завдання ефективного управління земельними ресурсами

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.015 сек.