Трансакційний варіант кількісної теорії грошей

Суттєвий вклад у модернізацію кількісної теорії вніс І.Фішер (1867—1947) — видатний представник математичної школи сучасної економічної теорії, один із організаторів і перший президент Міжнародної економетричної спілки. У роботі "Купівельна спроможність грошей, її визначення і відношення до кредиту, відсотків та криз" (1911 р.) він намагається математично обґрунтувати залежність рівня цін від маси грошових засобів, що використовуються за товарообміну. Цей варіант кількісної теорії отримав назву трансакційного (transaction — угода). "Рівняння обміну" І. Фішера констатує, що:

МV = РQ

де: М (monеу) — усереднена кількість грошей, що перебуває в обігу в країні протягом року;

V (velocity) — середня кількість обертів одноіменної грошової одиниці в обмін на блага та послуги (або скільки разів гроші переходять із рук в руки) протягом року;

V = Е/М, де Е (ехреnditurе) — загальний обсяг грошового обігу, або сума грошей, що витрачається на купівлю товарів і послуг у країні протягом року;

Р (ргісе) — середня продажна ціна кожного окремого товару, що купується в країні.

Добуток рівня цін на реальний національний продукт — РQ — визначає обсяг номінального національного продукту, тобто грошове вираження сукупної вартості усіх кінцевих товарів і послуг, що вироблені економічною системою протягом певного часу, наприклад, року.

Згідно з Фішером V і Q не залежать від грошової маси і, відповідно, зміни в М призводять до пропорційних змін в Р. Формула Фішера не враховує внутрішню вартість грошей, тому вона має певний сенс у разі обігу паперових грошей, нерозмінних на золото, тобто за абсолютної еластичності цін. І. Фішер визнавав модель досконалої конкуренції та поширював свої висновки на економіку недосконалої конкуренції, у якій існували монополії, а ціни вже значною мірою втратили свою еластичність. Із формули Фішера також видно, що грошова маса є незалежною змінною. Але в умовах монополістичного ціноутворення зростання товарних цін нерідко є причиною розширення грошового обігу.

І. Фішер та його послідовники намагались обгрунтувати, що швидкість обігу грошей (V) та рівень виробництва Q не залежать від кількості грошей, що перебувають у обігу (М) та рівня цін (Р). Швидкість обігу грошей, вважали вони, залежить від демографічних і техніко-економічних параметрів. Отже, рівень виробництва визначається умовами, що створюються на ринку праці, і не залежать від рівня цін і грошей, що перебувають у обігу, що не зовсім вірно для ринкової економіки.

Поява безготівкового обігу сприяє економії засобів обігу, тому І. Фішер доповнює свою формулу обміну. Він розглядає варіант "рівняння обміну".

Поява безготівкового обігу примушує І. Фішера доповнити свою формулу обміну. Він розглядає варіант, у якому враховується не лише обсяг грошей, що перебувають у обігу, а й сума грошових коштів на чекових рахунках у банках. Математичне рівняння обміну Фішера з урахуванням депозитного обігу можна подати у вигляді:

МV + М'V' = РQ,

де: М^/ — сума грошових коштів на чекових рахунках;

V^/ — швидкість обігу грошових залишків на рахунках протягом певного періоду часу.

Рівняння Фішера визначають лише загальнотеоретичний принцип кількісної теорії грошей і не можуть охоплювати всі обставини розгляду конкретних ситуацій.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Класична кількісна теорія грошей	\|	Кембриджський варіант кількісної теорії грошей

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.053 сек.