Світові тенденції розвитку галузі радіоелектроніки.

Високі темпи оновлення технологічних процесів та зменшення топологічних розмірів у виробництві мікроелектронних пристроїв, що можна спостерігати протягом сорока років, сприяли конвергенції ( від лат. convergo — наближатися) цієї галузі із галузями інформаційних технологій, телекомунікацій, побутової техніки.

Загалом у світі електронна промисловість є високоприбутковим сектором економіки із стабільним та зростаючим попитом, значним експортним потенціалом, низькою матеріаломісткістю та високою питомою вартістю продукції, середньосвітовий термін окупності вкладень становить 2–3 роки; темпи зростання галузі у 3 рази вищі за темпи зростання ВВП; 1 робоче місце в електронній промисловості надає можливість створити до 4 робочих місць в інших галузях. Вироби мікроелектроніки становлять близько 52 % обсягів виробництва радіоелектронної промисловості.

Досягнення та упущення вітчизняної галузі електроніки. Україна належить до тих п’яти країн, що мають високорозвинені технології виробництва спеціального технологічного обладнання для отримання та обробки функціональних конструкційних монокристалічних матеріалів (кремній, сапфір, арсенід галію, карбід кремнію тощо) та сировини для їх отримання. Вітчизняна радіоелектронна промисловість представлена близько 312 підприємствами та організаціями, зокрема 234 промисловими та науково-виробничими підприємствами, 78 науковими організаціями, з яких − 74 державної та 238 колективної форм власності. Чисельність працюючих у галузі – близько 85 тис. осіб.

Разом з тим, слід вказати на упущення вітчизняної галузі радіоелектроніки протягом останніх 17 років: втрату ринків збуту радіоелектронного обладнання здебільшого за рахунок низького попиту з боку вітчизняних підприємств – виробників інформаційно-комунікаційного обладнання, на яке існує найбільший попит в Україні, бо вони використовують імпортну компонентну базу; ускладнення розвитку галузі за рахунок зовнішніх замовників, з якими протягом десятиліть були налагоджені господарські зв’язки Росія, Білорусь, (Індія, Пакистан, Іран) через міжнародні політичні обмеження (ембарго на торгівлю технологіями та високотехнологічними товарами, які можуть застосовуватися у виробництві військової техніки); відмова від серійного виробництва мікропроцесорних пристроїв; поява макротехнології виробництва «систем на кристалі», що призвела до втрати конкурентоспроможності вітчизняних технологій виробництва пристроїв за принципом «транзистор на кристалі».

Негативною тенденцією розвитку вітчизняної галузі протягом 90-х рр. ХХ ст. є значне зниження продуктивності праці в середньому у вартісному виразі. Зокрема, продуктивність праці у 2006 р. на одного працівника становила 15 тис.грн, тоді як на світовому рівні у галузі мікроелектроніки цей показник вищий за вітчизняний у 20 разів ( хоча, наприклад, виробіток на одного працюючого на ВАТ «Квазар» сягає 200 тис. грн). Низькою залишається середня заробітна плата по галузі (на рівні 82 % від середньої по Україні).

Незважаючи на позитивну (на перший погляд) тенденцію щодо зростання обсягів вітчизняного радіоелектронного та приладобудівного виробництва, їх темпи не відповідають вищезазначеній світовій ознаці зростання мікроелектроніки. Важливо, щоб розвиток вітчизняної радіоелектронної промисловості був визнаний державним пріоритетом. Державна підтримка зазначеної галузі (у формі перманентного бюджетного фінансування, податкових пільг, гарантій) забезпечить розробку нових зразків техніки для серійного виробництва та підтримуватиме привабливість участі приватного капіталу. Державна політика протекціонізму, у свою чергу, стане поштовхом для нарощування виробництва перспективних в умовах зростання вартості на традиційні джерела енергії сонячноенергетичних систем та їх компонентів не тільки на існуючих потужностях (ВАТ «Квазар», яке має провідні мікроелектронні технології в Україні, а на новостворених відповідно до стрімко зростаючих потреб світового ринку.

У разі загальної державної підтримки наукомістких та високотехнологічних галузей економіки, з урахуванням кон`юнктури ринку та сприятливої інвестиційної інтервенції у розробку, технологічне переозброєння та підготовку виробництва (протягом 2007–2015 рр. не менше 4,5 млрд грн (за оцінками фахівців Мінпромполітики Україн)) у 2015 р. можна досягти щорічних обсягів виробництва на підприємствах галузі не менше 16,0 млрд грн, а при інтенсивному розвитку фотовольтаїки (сонячноенергетична гілка мікроелектроніки) та нарощуванні випуску спеціального технологічного обладнання для виробництва необхідної сировини (полі-, монокремній) – до 150,0 млрд грн. Очікується створення не менше 12 тис. нових робочих місць. Але без особливого режиму сприяння оцінка результатів діяльності галузі, дає підстави прогнозувати приріст обсягів виробництва лише до 3 разів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Транспорт	\|	АТ – одна з найбільш зручних форм колективного підприємства в умовах ринкової економіки. Першим АТ вважають створену у 1602 році Голандсько –Ост - Індську компанію.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.