Поняття, що застосовуються в оподаткуванні

Рис. 5.2. Схема впливу податків на фінансово-господарську діяльність підприємства

У разі використання податків для регулювання діяльності підприємств важливе значення має правильне розв’язання таких питань:

· установлення об’єкта оподаткування та методики їх розрахунку;

· установлення розміру ставок податків і методики їх розрахунку;

· визначення джерел сплати податків;

· установлення термінів сплати податків (податкового періоду);

· надання податкових пільг;

· стягнення штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства суб’єктами господарювання.

Кожний вид податку повинен мати відповідне джерело його сплати.

Джерела сплати податків і податкових платежів – це дохід їх платника, з якого сплачуються відповідні податки і платежі. На сьогодні розрізняють чотири видів доходів: рента, процент, заробітна плата, підприємницький дохід.

Рента – це дохід господарюючих суб’єктів, отримання якого зумовлено чинниками, що не залежать від їх діяльності. Цей дохід приносить, як правило, такий чинник виробництва, як земля, що включає всі її природні ресурси (ліси, водні ресурси, родовища корисних копалин та ін.)

Процент – це дохід на вкладений капітал або інвестовані ресурси. Цей дохід можуть отримувати як фізичні так і юридичні особи.

Заробітна плата – дохід, який сплачується працівникам за використання їх праці. Цей дохід також може бути джерелом сплати як прямих, так і непрямих податків.

Підприємницький дохід – це дохід, отриманий у результаті підприємницької діяльності; він є джерелом сплати прямих податків підприємців.

Оподаткування юридичних та фізичних осіб пов’язане з використанням таких ключових термінів і понять, як суб’єкт, об’єкт та ставка оподаткування, одиниця виміру, податковий період.

Суб’єкт, або платник, податку – це той, хто сплачує податок, тобто юридична або фізична особа, яка зобов’язана згідно з чинним законодавством сплачувати відповідні податки й податкові платежі. Суб’єкт оподаткування повинен мати самостійне джерело доходу та бути зареєстрованим у податковому органі.

Об’єкт оподаткування – це те, що обкладається податком, база оподаткування відповідним податком. Об’єктом оподаткування можуть бути доходи в широкому значенні (прибуток, рента, дивіденди), заробітна плата, капітал (рухоме і нерухоме майно, земля тощо), вартість продукції, робіт, послуг, операції з цінними паперами, користування природними ресурсами, майно юридичних та фізичних осіб, додана вартість продукції й товарів, інші об’єкти, визначені Законом „Про оподаткування”.

Податкова ставка – це встановлений у законодавчому порядку розмір податку на одиницю оподаткування. Залежно від методів установлення , ставки бувають універсальні і диференційовані.

Універсальна ставка – це єдина для всіх платників ставка, встановлена на одиницю об’єкта оподаткування (наприклад, ПДВ).

Диференційована ставка – це ставка податку з одиниці об’єкта оподаткування, що встановлюються диференційовано за видами платників і характеристиками об’єкта оподаткування.

За методом побудови податкові ставки поділяються на абсолютні ( в гривнях на одиницю продукції) і відносні (у відсотках до об’єкта оподаткування у грошовому виразі). Відносні (відсоткові) ставки в свою чергу поділяються на постійні (незмінні), прогресивні й регресивні.

Постійні – це єдині ставки, які не змінюються залежно від зміни розміру об’єкта оподаткування (наприклад, ставка ПДВ). Їх застосування спрощує роботу зі стягнення податків і ставить платників у рівні умови.

Прогресивні ставки – це такі ставки, розмір яких збільшується зі зростанням обсягів об’єкта оподаткування (наприклад, ставки стягнення податку з автотранспортних засобів).

Регресивні– це такі ставки, розмір яких знижується зі зростанням об’єкта оподаткування.

Одиниця оподаткування – це одиниця виміру об’єкта оподаткування. Вона має фізичний (гектар, квадратний метр) і вартісний виміри (в гривнях). Податкова квота – це частина податку в доході платника. Виражається вона як в абсолютному, так і у відносному вимірнику. Вона характеризує рівень оподаткування.

Податковий період (період оподаткування) – це період часу, за який відбувається оподаткування.

Термін сплати податку – законодавчо встановлений термін унесення до бюджету податків, належних до сплати за відповідний період.

Суттєвим регулятором економічних умов платників податків є пільги по податках – це повне або часткове звільнення платників від сплати податків. Пільги встановлюються в законодавчому порядку по окремих видах податків або платників з урахуванням їх платоспроможності, соціального значення товару, що оподатковується.

На практиці оподаткування застосовуються такі види пільг: звільнення від сплати податків окремих юридичних і фізичних осіб; зниження податкових ставок для окремих платників податків; зменшення об’єкта оподаткування за рахунок вилучення в нього окремих видів пільг (зменшення оподатковуваного доходу на суму емісійного доходу при підрахунку податку на прибуток або звільнення від сплати податку на землю заповідників, ботанічних садів, зоологічних парків, науково-дослідних закладів сільськогосподарського профілю та ін.).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сутність, функції та джерела плати податків	\|	Види податків, що діють в Україні

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.