• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Методика оцінки ризику банкрутства за коефіцієнтом поточної платоспроможності

Дляпрогнозування й оцінки можливого банкрутства економічного суб'єкта передбачена система коефіцієнтів для визначення незадовільності балансу неплатоспроможних організацій, основними з яких є коефіцієнт покриття (К_П), коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами (К₃).

Коефіцієнт покриття (К_П) є одним з основних показників оцінки ліквідності та платоспроможності організації, вінпоказує, скільки гривень поточних активів організації припадає на одну гривню поточних зобов'язань. У європейській обліково-аналітичній практиці визнано, що поточні активи повинні вдвічі пе­ревищувати короткострокові зобов'язання. Якщо для організації відношення поточних активів і корот­кострокових зобов'язань нижче за 1, це є свідченням високого фінансового ризику, оскільки організація не в змозі оплатити свої зобов‘язання. Зменшення за аналізований період величини загального коефіцієнта покриття може статися під впливом двох факторів: зменшення поточних активів і значного зростання ко­роткострокових зобов'язань.

К_П = (А₁+А₂+А₃) / (П₁+П₂), або К_П = Ф1 Р 260 / Ф1 Р 620. (18.1)

Перша група (А₁) містить у собі абсолютно ліквідні активи, такі, як готівкові кошти і короткострокові фінансові вкладення - Ф1 Р 220, 230, 240.

До другої групи (A₂) відносяться швидко реалізовані активи: дебіторська заборгованість, яка буде погашена за умовами договорів, і векселі одержані - Ф1 Р 150, 160, 170, 180, 190, 200, 210.

До третьої групи повільно реалізованих активів (А₃) запаси (сировина и матеріали, незавершене виробництво тощо) та інші оборотні активи (зокрема, дебіторська заборгованість, строк сплати якої минув), витрати майбутніх періодів - Ф1 Р 100, 120, 130, 140, 250, 270.

П₁ - найбільш термінові зобов'язання (поточні зобов'язання за розрахунками) – Ф1 Р 530, 540, 550, 560, 570, 580, 590, 600, 610;

П₂ - коротко­строкові та середньострокові зобов'язання (короткострокові кредити банку та позикові кошти) - Ф1 Р 500, 510, 520;

Для прогнозування і оцінки потенційного банкрутства економічного суб'єкта, окрім наведених, можна використовувати й інші показники оцінки ліквідності та платоспроможності, фінансової стійкості, ділової активності тощо.

Методика оцінки ризику банкрутства організації за системою формалізованих критеріїв (Z-моделей)

Для прогнозування і оцінки потенційного банкрутства економічного суб'єкта, окрім системи коефіцієнтів для визначення незадовільності балансу неплатоспроможної організації, оцінки її ліквідності та платоспроможності, фінансової стійкості, ділової активності тощо, необхідно використовувати й інші показники (критерії) оцінки ризику банкрутства, розроблені зарубіжними вченими. До системи основнихформалізованих критеріїв або моделей діагностики банкрутства належать: коефіцієнт Бівера; Z-рахунок Альтмана; показник діагностики платоспроможності Конана і Гольдера; тести на імовірність банкрутства Лису та Таффлера; модель Спрінгейта.

Розглянемо процедуру оцінки ризику банкрутства за Z-рахунком Альтмана.

Ця методика запропонована в 1968 р. відомим західним економістом, професором Нью-Йоркського університету Едвардом Альтманом (Edward I. Altman). В різних літературних джерелах використовують такі назви: індекс кредитоспроможності, індекс Альтмана, індекс Z, п'ятифакторна модель Альтмана) [2], [4], [5], [6].

Для розрахунку даного показника в результаті дослідження 22 фінансових коефіцієнтів щодо 66 організацій було відібрано 5 найважливіших для прогнозу банкрутства коефіцієнтів, які найбільш характеризують прибутковість капіталу та його структуру із різних позицій. Розрізняють двох- та п'ятифакторну моделі Z-рахунку Альтмана. Двофакторна модель імовірності банкрутства (індекс Z) визначається за допомогою коефіцієнту покриття (Кп) і коефіцієнту автономії (К_авт):

Z = - 0,3877 -1,0736 Кп + 0,0579 К_авт (18.2)

Для організацій, у яких Z = 0, імовірність банкрутства становить 50 %, Від'ємні значення Z свідчать про зменшення імовірності банкрутства. Якщо Z>0, то імовірність банкрутства перевищує 50% і підвищується зі збільшенням значення Z.

Ця модель не потребує значного обсягу вихідної інформації, але її недоліком є недостатня точність прогнозування імовірності банкрутства (похибка Z = ± 0,65).

Для того, щоб прогноз був точнішим, у західній практиці застосовують п'ятифакторну модель Z-рахунку:

Z = 1,2 х K₁ + 1,4 хК₂ + 3,3 х К₃ + 0,6 х К₄ + 0,999 х К₅ (18.3)

де К₁, К₂, К₃, К₄, K₅ - коефіцієнти:

У моделі, що розглядається, перший фактор характеризує платоспроможність організації; другий і четвертий - відображають структуру капіталу; третій - рентабельність активів; п'ятий - оборотність засобів.

Константи 1,2; 1,4; 3,3; 0,6; 0,999 - вибрані емпірично на підставі статистичних даних про банкрутство організацій за 22-річний період.

Значення Z < 2,70 означає можливість банкрутства організації в майбутньому, a Z>2,71 - достатню стійкість фінансового стану економічного суб'єкта.

Залежно від фактичного значення Z-рахунку ступінь можливості банкрутства організації можна поділити за декількома групами (табл. 18.1).

Таблиця 18.1

Рівень імовірності банкрутства

Якщо отримане в результаті зроблених розрахунків значення Z-рахунку складає менше 1,80, то це свідчить про нераціональне розміщення капіталу організації.

Точність прогнозу в цій моделі протягом одного року становить 95 %, двох років - 83 %. Це досить висока точність, але недолік моделі полягає у тому, що її доцільно використовувати лише щодо великих компаній-емітентів, акції яких котируються на фондових біржах.

Використовуючи моделі Альтмана, можна зробити наступні висновки:

=> показники, які є складовими Z-рахунку адекватно характеризують фінансову стійкість організації: при негативному співвідношенні є індикатором імовірності банкрутства;

=> порівнюючи отримані результати із середньогалузевими показниками, можна дійти висновку про ступінь фінансової стійкості організації.

В іншій літературі [6, c. 640] наводяться інші константи в моделі Альтмана (0,717; 0,847; 3,107; 0,42; 0,995), трохи змінені формули коефіцієнтів (К₁, К₂, К₃, К₄, K₅) та інша константа порівняння Z = 1,23, і вказується, що ці коефіцієнти і константи є більш адаптованими для оцінки діяльності вітчизняних організацій.

Читайте також:

1. Абстрактна небезпека і концепція допустимого ризику.
2. Аналiз ризику методами iмiтацiйного моделювання
3. Аналіз відхилень – основний інструмент оцінки діяльності центрів відповідальності
4. Аналіз відхилень — основний інструмент оцінки діяльності центрів відповідальності
5. Аналіз втрат від маркетингового ризику
6. Аналіз кредитного ризику банку
7. Аналіз ліквідності і платоспроможності підприємства.
8. Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства
9. Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства.
10. Аналіз методичних підходів до оцінки конкурентоспроможності фірми
11. Аналіз невизначеності і ризику
12. Аналіз ризику в життєдіяльності людини.

Переглядів: 877