• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

ПЛАНУВАННЯ ПРИБУТКОВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ

При формуванні плану прибутку організації виділяють 2 стадії:

1) пасивну – яка передбачає розрахунок прибутку в результаті здійснення операційної та інших видів діяльності організації;

2) активну – яка передбачає коригування результатів пасивної стадії через виявлення і реалізацію резервів підвищення прибутковості організації.

При плануванні прибутку організації використовують3 методи:

1) метод прямого розрахунку;

2) метод визначення прибутку за показником витрат на 1 грн. реалізованої продукції;

3) аналітичний (економічний) метод.

Метод прямого розрахунку для планування прибуткує найпоширенішим на підприємствах на сьогоднішній день. Він застосовується, як правило, при невеликому асортименті продукції. Сутність його в тому, що прибуток розраховується за окремими видами продукції, що виробляються і реалізуються. Для розрахунку необхідні такі вихідні дані.

1. Перелік і кількість продукції відповідної номенклатури (асортименту), що планується до виробництва і реалізації.

2. Собівартість одиниці продукції (С_{вир і}).

3. Ціна одиниці продукції (ціна виробника (Ц_{гурт і} )).

П_опер = ,

де п – кількість видів виготовлюваної продукції;

N_i – кількість виготовлюваної продукції і-ого виду;

П_і – прибуток від реалізації і-ого виду виготовленої продукції (П_і = Ц_{гурт і} - С_{вир і}).

Приклад 1.

Підприємство планує реалізувати 400 виробів. Собівартість одного виробу 12 грн. Ціна виробу 15 грн.

1 варіант розрахунку. Прибуток від реалізації одного виробу 3 грн. (15 грн. - 12 грн.). Прибуток від реалізації всіх виробів 1200 грн. (400 * 3 грн.).

2 варіант розрахунку. Обсяг реалізації всіх виробів 6000 грн. (400 · 15 грн.). Собівартість реалізованих виробів 4800 грн. (400 · 12 грн.). Прибуток від реалізації виробів 1200 грн. (6000 грн. — 4800 грн.).

Цей метод розрахунку застосовується за відносно невеликого асортименту продукції. Метод достатньо точний, але надто трудомісткий, коли реалізується великий асортимент продукції. Крім того, він не дає можливості визначити вплив на прибуток окремих факторів.

Метод планування прибутку на основі показника витрат на 1 грн. продукції. Цей укрупнений метод може застосовуватись по підприємству в цілому за розрахунку прибутку від випуску, реалізації всієї продукції. Передбачається використання даних про виробничі витрати та реалізацію продукції за попередній період, а також очікувану їх зміну, що прогнозується в наступному періоді.

Приклад 2.

Витрати на 1 грн. продукції, що реалізується в звітному періоді, — 82 коп. (розраховується діленням собівартості продукції на обсяг реалізації в оптових цінах). Планується зниження витрат на 1 грн. продукції, що буде реалізована, на 2 коп. Обсяг реалізації продукції в періоді, що планується, в оптових цінах — 1100 тис. грн.

1-й варіант розрахунку. Витрати, що плануються на 1 грн. реалізованої продукції, — 80 коп. (82 коп. – 2 коп.). Собівартість продукції, що її буде реалізовано в плановому періоді, — 880 тис. грн. (1100 тис. грн. · 0,80 грн.). Прибуток від реалізації продукції в плановому періоді — 220 тис. грн. (1100 тис. грн. — 880 тис. грн.).

2-й варіант розрахунку. Витрати, що плануються на 1 грн. реалізованої продукції, — 80 коп. (82 коп. – 2 коп.). Прибуток на 1 грн. продукції, що її буде реалізовано в плановому періоді, — 20 коп. (100 коп. — 80 коп.). Прибуток від реалізації продукції в плановому періоді 220 тис. грн. (1100 тис. грн. · 0,20 грн.).

За цього методу розрахунку також бракує можливості визначити вплив окремих чинників на обсяг прибутку, його зміну.

Аналітичний (економічний) метод планування прибуткуможе використовуватися для розрахунку прибутку від випуску (реалізації) продукції. Він відрізняється від уже розглянутих методів розрахунку прибутку тим, що дає змогу визначити не тільки загальну суму прибутку, а й вплив на неї зміни окремих чинників: обсягу виробництва (реалізації) продукції; собівартості продукції; рівня оптових цін і рентабельності продукції; асортименту та якості продукції.

Розрахунок прибутку цим методом здійснюється окремо за порівнянною і непорівнянною продукцією в плановому періоді. Порівнянна продукція — це продукція, що вироблялася в попередньому періоді. Непорівнянна продукція — це продукція, що не вироблялася на підприємстві в попередньому періоді.

Розрахунок прибутку за порівнянною продукцією здійснюється в такій послідовності:

1) визначається очікуваний базовий прибуток і базова рентабельність продукції;

2) порівнянна продукція планового періоду визначається за собівартістю періоду, що передував плановому;

3) виходячи з рівня базової рентабельності продукції розраховується прибуток за порівнянною продукцією в плановому періоді;

4) розраховується вплив окремих чинників на зміну прибутку в періоді, що планується.

Розрахунок базового прибутку здійснюється на підставі звітних або очікуваних даних за попередній період. Базовий прибуток — це прибуток від випуску (реалізації) продукції в періоді, що передував плановому. За його розрахунку здійснюється коригування звітного, очікуваного прибутку з урахуванням чинників, що на нього вплинули тоді, але не діятимуть у періоді, що планується: зміна оптових цін, припинення випуску окремих видів продукції, зміна рентабельності окремих видів продукції, зниження їх собівартості. Від точного розрахунку базового прибутку залежить точність усіх наступних розрахунків.

Приклад 3.

Базова рентабельність визначається діленням базового прибутку (30 000 грн.) на очікувану собівартість продукції за період, що передує плановому (150 000 грн.).

Базова рентабельність становитиме 20% (30 000 : 150 000 * 100%).

Собівартість порівнянної продукції в періоді, що планується, — 160 000 грн. Зниження собівартості продукції в періоді, що планується, — 1%.

Відтак собівартість порівнянної продукції в плановому періоді, виходячи із собівартості попереднього періоду, дорівнюватиме 158 400 грн. (160 000 : (100% – 1%) · 100%).

Прибуток від зниження собівартості порівнянної продукції в періоді, що планується, проти попереднього дорівнюватиме 1600 грн. (160 000 грн. – 158 400 грн.).

Прибуток від випуску (реалізації) порівнянної продукції в періоді, що планується, виходячи з рівня базової рентабельності, становитиме 31 680 грн. (158 400 грн. * 20% : 100%).

Різниця 1680 грн. (31 680 грн. – 30 000 грн.) — це збільшення прибутку від випуску (реалізації) порівнянної продукції в періоді, що планується, унаслідок впливу такого чинника, як збільшення обсягу випуску продукції.

Прибуток від випуску (реалізації) непорівнянної продукції може бути розрахований методом прямого розрахунку, якщо є відповідні вихідні дані. За браком таких прибуток розраховується для всієї непорівнянної продукції з використанням показника середньої рентабельності продукції по підприємству.

Приклад 4.

Собівартість непорівнянної продукції, що планується до випуску і реалізації, — 25 000 грн. Середня рентабельність продукції на підприємстві в поточному періоді — 20%. Прибуток становитиме 5 тис. грн. (25 тис. грн. * 20% : 100%).

Слід зазначити, що в тому разі, коли розрахунок прибутку роз­глянутими вище методами здійснений виходячи із загального випуску продукції, окремо розраховується прибуток від реалізації продукції. При цьому враховується обчислена сума прибутку від випуску продукції, а також зміна прибутку в залишках нереалізованої продукції. Може бути використана така формула розрахунку:

П_РП = П_ЗПП + П_ВП – П_ЗКП,

Прибуток у залишках нереалізованої продукції можна розраховувати за методом прямого розрахунку, якщо є відповідні вихідні дані. Проте, як правило, дуже складно визначити асортимент, перелік виробів у залишках, особливо на кінець періоду, що планується.

Тому частіше прибуток у залишках нереалізованої продукції роз­раховується за показником рентабельності продукції. При цьому прибуток у залишках нереалізованої продукції на початок планового періоду обчислюється множенням собівартості цих залишків на середню рентабельність продукції на підприємстві в попередньому періоді (або в четвертому кварталі попереднього року за розрахунку прибутку на плановий рік).

Прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець планового періоду можна розрахувати множенням їхньої собівартості на середню рентабельність продукції на підприємстві в період, що планується.

Із розглянутих методів обчислення прибутку метод прямого розрахунку практично може бути використаний на підприємствах різних сфер діяльності і галузей економіки. Щодо аналітичного методу розрахунку і методу з використанням показника витрат на 1 грн. продукції, то методологія й окремі положення можуть бути застосовані такожі на підприємствах сфери послуг

18. ДІАГНОСТИКА БАНКРУТСТВА І ПЛАНУВАННЯ ФІНАНСОВОГО ОЗДОРОВЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ

18.1. ОЦІНКА ЙМОВІРНОСТІ БАНКРУТСТВА

Банкрутство (фінансовий крах, розо­рення) — це визнана арбітражним судом нездатність боржника в повному обсязі задовольняти вимоги кредиторів за гро­шовими зобов'язаннями і (чи) виконува­ти обов'язки зі сплати інших обов'язко­вих платежів. [6, c.629]

Основною ознакою банкрутства є не­здатність організації забезпечити вико­нання вимог кредиторів протягом трьох місяців із дня настання терміну платежу. Після закінчення цього терміну кредито­ри дістають право на звертання в арбіт­ражний суд про визнання організації-боржника банкрутом.

Банкрутство зумовлене самою сутні­стю ринкових відносин, пов'язаних із не­визначеністю досягнення кінцевих ре­зультатів і ризиком утрат. Передумови банкрутства різноманітні: це результат взаємодії численних факторів, як зовнішніх, так і внутрішніх. Їх можна класифікувати в такий спосіб. [1, c.355]

Зовнішні фактори:

1. Економічні: кризовий стан економіки країни, загальний спад виробництва, інфляція, нестабільність фінансової системи, зростання цін на ресурси, зміна кон'юнктури ринку, неплато­спроможність і банкрутство партнерів. Однією з причин неспро­можності суб'єктів господарювання може бути неправильна фіс­кальна політика держави. Високий рівень оподатковування може виявитися непосильним для організації.

2. Політичні: політична нестабільність суспільства, зовніш­ньоекономічна політика держави, розрив економічних зв'язків, утрата ринків збуту, зміна умов експорту й імпорту, недоско­налість законодавства у сфері господарського права, антимонопольної політики, підприємницької діяльності й інших проявів регулюючої функції держави.

3. Посилення міжнародної конкуренції у зв'язку з розвитком науково-технічного прогресу.

4. Демографічні: чисельність, склад народонаселення, рівень добробуту народу, культурний уклад суспільства, що визначають розмір і структуру потреб і платоспроможний попит населення на ті чи інші види товарів і послуг.

Внутрішні фактори:

1. Дефіцит власного оборотного капіталу як наслідок неефек­тивної виробничо-комерційної діяльності чи неефективної інвес­тиційної політики.

2. Низький рівень техніки, технології й організації виробництва.

3. Зниження ефективності використання виробничих ресурсів організації, її виробничої потужності і як наслідок високий рівень собівартості, збитки, "проїдання" власного капіталу.

4. Створення наднормативних залишків незавершеного бу­дівництва, незавершеного виробництва, виробничих запасів, го­тової продукції, у зв'язку з чим відбувається затоварення, спо­вільнюється оборотність капіталу й виникає його дефіцит. Це змушує організацію залазити в борги і може бути причиною його банкрутства.

5. Погана клієнтура організації, яка платить із запізненням чи не платить зовсім через банкрутство, що змушує організацію саму залазити в борги. Так зароджується ланцюгове банкрутство.

6. Відсутність збуту через низький рівень організації марке­тингової діяльності з вивчення ринків збуту продукції, форму­вання портфеля замовлень, підвищення якості і конкуренто­спроможності продукції, вироблення цінової політики.

7. Залучення позикових засобів в оборот організації на не­вигідних умовах, що веде до збільшення фінансових витрат, зни­ження рентабельності господарської діяльності і здатності до са­мофінансування.

8. Швидке і неконтрольоване розширення господарської діяль­ності, у результаті чого запаси, витрати і дебіторська заборго­ваність зростають швидше, ніж обсяги продажів. Виникає потре­ба в залученні короткострокових позикових засобів, що можуть перевищити чисті оборотні активи (власний оборотний капітал), внаслідок чого організація потрапляє під контроль банків та інших кредиторів і може постати перед загрозою банкрутства.

Банкрутство є, як правило, наслідком спільної дії внутрішніх і зовнішніх факторів. За даними країн з ринковою економікою, стійкою економічною і політичною системою, розорення суб'єк­тів господарювання на 1/3 пов'язане із зовнішніми факторами і на 2/3 — із внутрішніми.

Необхідно розрізняти поняття "неплатоспроможність" і "банкрутство".

Неплатоспроможність - це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності. [2, c.550]

Основними інформаційними джерелами оцінки ризику банкрутства організації є форми фінансової звітності: Баланс (Ф №1), Звіт про фінансові результати (Ф №2), Звіт про Рух грошових коштів (Ф №3), Звіт про власний капітал (Ф №4), Примітки до річної фінансової звітності (Ф №5).

Основними завданнями проведення оцінки ризику банкрутства організації є такі:

- встановлення задовільності або незадовільності структури балансу;

- встановлення зв‘язку між оцінкою структури балансу та фінансовим станом організації;

- оцінка ліквідності та платоспроможності організації;

- оцінка фінансової стійкості організації;

- оцінка потенційного банкрутства за системою формалізованих критеріїв: коефіцієнтом Бівера, індексом Альтмана, показником діагностики платоспроможності Конана і Гольдера, тестами на імовірність банкрутства Лису і Таффлера, моделлю Спрінгейта оцінки нестабільності фінансового стану оранізації;

- оцінка потенційного банкрутства за системою неформалізованих критеріїв.

Читайте також:

1. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
2. PR-відділ організації: переваги і недоліки
3. V Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.
4. Абстрактна модель оптимального планування виробництва
5. АГЕНТ З ОРГАНІЗАЦІЇ ОБСЛУГОВУВАННЯ АВІАПЕРЕВЕЗЕНЬ
6. Акти з охорони праці в організації.
7. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
8. Актуальні тенденції організації іншомовної освіти в контексті євроінтеграції.
9. Алгоритм планування податкових платежів. Вибір оптимального варіанту оподаткування та сплати податків.
10. Аналіз відносних показників прибутковості (рентабельності) роботи банку
11. Аналіз показників прибутковості та рентабельності підприємства
12. Аналіз прибутковості

Переглядів: 805