Попереднє (стратегічне) планування аудиту

Планування аудиту — це досить складний процес, який допомагає аудитору сконцентрувати увагу на найважливіших напрямах перевірки, найкращим чином організувати свою роботу та роботу асистентів, а також дає можливість здійснювати контроль виконання аудиторських процедур у період перевірки з метою вчасного коригування планових завдань.

Процес планування аудиту умовно можна поділити на декілька етапів. У таблиці 2 виділено 7 етапів планування.

Таблиця 2. Етапи планування

Етап	Види робіт
Етап 1	Згода клієнта й укладання договору
Етап 2	Установлення мети і завдань аудиту Мета: • висловлення незалежної думки щодо достовірності фінансової звітності. Завдання: • збір загальних даних та інформації про бізнес клієнта; • ознайомлення із системою обліку і внутрішнього контролю; • визначення й оцінка матеріальності й аудиторського ризику; • визначення критеріїв оцінки фінансової звітності; • збір аудиторських доказів та їх аналіз.
Етап 3	Оцінка середовища суб'єкта перевірки Внутрішні фактори системи: • управління; • облік і внутрішній контроль; • виробництво; • фінансова діяльність; · діяльність персоналу. Зовнішні фактори сиситеми: • економічна; • політична; • соціальна; • юридична.
Етап 4	Складання загального плану аудиту
Етап 5	Розробка програм аудиту
Етап 6	Визначення процедур для кожного етапу процесу аудиторської діяльності
Етап 7	Коригування загального плану і програми протягом усього процесу аудиту

Оцінка системи внутрішнього контролю. Щоб повніше визначити характер, обсяг і зміст аудиторських процедур на етапі планування аудиту, аудитор повинен дати оцінку системі бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю у клієнта. У процесі такої оцінки встановлюється імовірність помилок у бухгалтерському обліку, які впливають на достовірність фінансової інформації. При цьому слід мати на увазі, що система внутрішнього контролю не може дати абсолютних гарантій його ефективності, оскільки:

– ніхто не може поручитися за відсутність корисливих мотивів у працівника, наділеного владою;

– керівництво часто ігнорує контроль, який воно саме встановило;

– незважаючи на відбір кваліфікованих кадрів, які заслужили на довіру, можливий вплив на них як усередині, так і за межами підприємства;

– можливі помилки і неточності в записах, підрахунках у результаті нерозуміння завдання, втоми або неохайності.

Ураховуючи наведені обмеження ефективності внутрішнього контролю, зовнішній аудитор повинен дати оцінку результативності внутрішнього контролю за такими позиціями:

– ступенем незалежності внутрішнього контролю;

– чисельністю, кваліфікацією і досвідом персоналу, який займається внутрішнім контролем;

– " масштабом, глибиною, напрямом і строками проведення перевірок суб'єктами внутрішнього контролю;

– огляд усіх документів, які стосуються внутрішнього контролю, перевірок, які може надати клієнт;

– ступенем впливу органів управління на роботу суб'єктів внутрішнього контролю.

На початковому етапі планування рекомендується виконати аналітичні процедури, які допоможуть аудитору виявити важливі для аудиту питання і тим самим краще спланувати роботу. Це може бути тестування економічних показників за кілька років, виявлення значних відхилень, що свідчать про необхідність загострення уваги на цих позиціях, тестування облікових даних на місцях тощо.

Важливим етапом у підготовці загального плану перевірки є вивчення системи бухгалтерського обліку, оцінка системи внутрішнього контролю, які здійснюються шляхом:

– аналізу відповідної документації;

– бесід із керівництвом;

– опитування персоналу, задіяного в цих системах.

Від оцінки системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю залежить обсяг перевірки. Зниження ризику контролю дає змогу зменшити обсяг перевірки та спиратися на дані внутрішнього контролю при винесенні аудиторського висновку.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Процес проведення аудиту та його стадії	\|	Розробка загального плану аудиторської перевірки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.