• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Характеристика підходів до прийняття управлінських рішень

Внаслідок складності та різноманітності процесу прийняття управлінських рішень існує певна множина (безліч) підходів до їх вивчення. Залежно від того, який підхід використовується, змінюється і роль контролінгу як системи підтримки прийняття управлінських рішень.

Усі існуючі підходи до вивчення процесу прийняття економічних рішень можна умовно представити у вигляді точок, розташованих на прямій між двома полюсами. З одного боку – абсолютна раціональність, орієнтація переважно на математичні категорії, з іншого – абсолютна ірраціональність, сильний акцент на соціальні або психологічні категорії.

При прийнятті управлінського рішення необхідно дотримуватися наступних підходів:

- класичного (раціонального);

- принципу обмеженої (граничної) раціональності;

- принципу ефективного управління;

- принципу соціально-психологічного (соціального) підходу.

Процес прийняття (ухвалення) рішень з позиції класичного підходу полягає у забезпеченні певної процедури виконання обов’язкових дій:

- діагностика (вивчення) проблеми;

- виявлення обмежень та визначення альтернативи;

- прийняття рішень;

- контроль за виконанням рішення.

Основні постулати (положення) класичного (раціонального) підходу:

- Прийняття (ухвалення) рішення є раціональним процесом, орієнтованим на досягнення заздалегідь відомої мети.

- Існує стійка повна і несуперечлива система переваг, яка робить вибір між альтернативами однозначним.

- Всі доступні альтернативи відомі (тобто має місце ситуація визначеності або відомий повний спектр подій та їхньої ймовірності).

- Складність процедури прийняття (ухвалення) рішення не принципове: головне – досягнення правильного результату.

Роль контролінгу при раціональному підході полягає в представленні (наданні) максимально повної і точної інформації, в розрахунку показників, знаходженні оптимальності (оптимуму).

Усередині раціонального підходу існує кілька теорій, що пояснюють прийняття управлінських рішень: розробка стратегії (SWOT-аналіз), планування стратегії (за Ансоффом), позиціонування (за Портером).

Найбільш проста з цих теорій – розробка (design) стратегії – була запропонована в 50-х роках у перших працях стратегічного менеджменту. Відповідно до цієї теорії прийняття управлінських рішень – контрольований, свідомий, а не інтуїтивний процес (при цьому модель ухвалення управлінського рішення проста й слабко формалізована). Готових рецептів, на думку прихильників цієї теорії, не існує: кожне рішення приймають із урахуванням специфіки конкретної ситуації. Практичний додаток до цієї теорії – методика SWOT-аналізу, що широко використовується в системі контролінгу.

Логічним продовженням теорії розробки стратегії стала теорія планування стратегії, що розглядає прийняття управлінських рішень з позицій системного аналізу, кібернетики, дослідження операцій. Яскравим представником цієї школи став Й.Ансофф. Відповідно до теорії планування стратегії, прийняття управлінських рішень повинно бути контрольованим, свідомим і формалізованим процесом, у ході якого застосовуються методи системного аналізу, розраховуються спеціальні комплексні показники (такі, як комплексний показник конкурентного статусу підприємства та ін.). Результатом цього процесу є готове стратегічне рішення, що потім втілюється в плани, програми, бюджети. У рамках цієї теорії контролінг займається, по-перше, проектуванням («конструюванням») самої процедури прийняття управлінських рішень на конкретному підприємстві; по-друге – розрахунком показників, що характеризують позитивні або негативні сторони кожного варіанта управлінського рішення; по-третє – пошуком оптимального рішення.

На початку 80-х років стала популярною теорія позиціонування, основна ідея якої полягає в існуванні готової, єдиної матриці для всіх стандартних ситуацій і стандартних рішень, а завдання керівника полягає у виборі «потрібної клітинки», «обчисленні» єдино правильного рішення. Практичними додатками цієї теорії є матриця БКГ, Матриця Мак-Кінзі, та ін. Завданням контролінгу в рамках цієї теорії є головним чином оптимізація – «обчислення» управлінського рішення.

Підхід з точки зору принципу обмеженої раціональності охоплює нескінчену послідовність взаємозалежних кроків; охоплює такі етапи: діагностика проблеми; формування обмежень; визначення альтернатив; оцінка альтернатив; вибір альтернатив; реалізація: реальність здійснення рішення стає очевидною тільки після його здійснення.

Тобто процес прийняття рішень згідно з принципом обмеженої раціональності полягає у виконанні етапів:

- виявлення потреби;

- визначення мети і формування набору критеріїв, що характеризує мінімально прийнятний варіант;

- пошук альтернатив (як правило, він проводиться в обмеженій, добре знайомій галузі; набір розглянутих альтернатив свідомо неповний);

- вибір варіанта, що забезпечує прийнятний варіант.

Основні постулати (положення) обмеженої раціональності ґрунтуються на тому, що «абсолютної раціональності» не буває:

- Наявна в менеджера інформація про природу проблеми і можливі варіанти її рішення є неадекватною. Отримати більш точну і повну інформацію неможливо (зазвичай через відсутність грошей (коштів) або/і часу). Значна частина відомої інформації нерелевантна, а тому використання спрощених моделей дійсності цілком виправдано.

- Відома інформація сприймається перекручено. Людська пам’ять здатна утримувати лише обмежений обсяг інформації. Здатність людського розуму до правильного вибору оптимального варіанту дій обмежена.

- Менеджер намагається отримати не максимальний, а задовільний результат. Йому можуть бути відомі не всі альтернативи – достатньо, щоб йому був відомий хоча б один прийнятний варіант.

Відповідно до принципу обмеженої раціональності, основне завдання контролінгу – раціоналізація процесу прийняття уп­равлінських рішень на основі використання методів прийняття рішень в умовах невизначеності. Головна відмінність цього підхо­ду від класичного полягає в концентрації контролінгу не стільки на оптимізації, скільки на встановленні обмежень, шо характе­ризують прийнятні варіанти.

Підхід з точки зору принципу ефективного управління – забезпечення зниження управлінських витрат на одиницю виготовленої продукції і на одну гривню прибутку.

Постулати принципу ефективності управління засновані (ґрунтуються) на тому, що надлишкова (зайва) раціональність стримує інновації, приводить до переоцінки значимості фінансів, не враховує неекономічні цілі підприємства. Тому керівник мусить: проявляти гнучкість; робити все відразу; експериментувати; діяти швидко; використовувати слабко формалізовані системи.

У рамках цього підходу контролінг здебільшого використовує моделі прийняття рішень в умовах невизначеності, тому підвищується роль моніторингу, попереднього контролю, тоді як задача оптимізації відходить на другий план, тобто така задача перед контролінгом не ставиться.

Принцип соціально-психологічного підходу– поліпшення соціального стану працівників підприємства. Такий підхід ґрунтується на впливі свідомості людини і суспільних або людських відносин на процес прийняття рішень. Соціологи вивчають процес прийняття рішень як процес групової взаємодії. В рамках соціального підходу існує три основні групи теорій, що описують прийняття управлінських рішень (теорія політичної взаємодії, колективного навчання, корпоративної культури).

- Теорія політичної взаємодії вивчає процес прийняття управлінських рішень з точки зору балансу сил та інтересів різних груп в межах колективу підприємства і в зовнішньому середовищі. Саме управлінське рішення розглядається насамперед як політичний крок, спрямований на зміцнення позицій певної групи. Особлива увага приділяється впливу референтних груп, розподілу ролей і статусів у групах, логіці формування блоків і коаліцій. У рамках цієї теорії (концепції) основне завдання контролінгу – інтегруюче: він повинен забезпечити рух підприємства в напрямку поставлених загальних цілей.

- Теорія колективного навчання підкреслює, що складність і динамічний характер зовнішнього і внутрішнього середовищ будь-якого підприємства в поєднанні з недоліком (недостатністю) інформації і досвіду перетворюють процес прийняття управлінських рішень у процес безперервного навчання для керівника і всього колективу. Таким чином, чіткої межі між ухваленням управлінського рішення і його реалізацією немає: обидва процеси взаємозалежні, взаємообумовлені й протікають одночасно.

- Теорія корпоративної культури говорить про те, що в прийнятті управлінських рішень проявляється поведінка колективу співробітників як єдиного цілого. Таким чином, «живильним ґрунтом» для будь-якого управлінського рішення буде корпоративна культура – сукупність загальних для всіх співробітників підприємства переконань і відносин. Виділяють кілька рівнів корпоративної культури: поверхневий (корпоративна символіка), середній (переконання, відносини, правила, норми) і глибинний (цінності). Глибинні цінності відіграють важливу роль у виборі однієї з декількох можливих стратегій підприємства. Правила й норми важливі для вибору тактичних заходів щодо реалізації стратегії.

У різних ситуаціях сила впливу різних факторів різна, і саме цим визначається різниця підходів. Залежно від конфігурації факторів процес прийняття рішень може бути різним: систематичним, формалізованим (з «прорахунком варіантів») або інтуїтивним осяянням. Процес прийняття рішень може відбуватися як індивідуально, так і в колективній свідомості всього підприємства. Двигуном його можуть стати особистість керівника або організаційна культура, зовнішнє середовище.

Читайте також:

1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
2. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
3. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
4. III. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу
5. IV. Прийняття рішень у полі четвертої інформаційної ситуації
6. IV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу
7. V. Прийняття рішень у полі п’ятої інформаційної ситуації
8. VI. Прийняття рішень у полі шостої інформаційної ситуації
9. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
10. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
11. Автокореляційна характеристика системи
12. Алгоритм прийняття рішення при прийманні сигналів з випадковою початковою фазою

Переглядів: 1643