• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поєднання адміністративних та економічних методів управління природокористуванням.

Економічний механізм охорони природного середовища містить низку інструментів впливу на матеріальні інтереси підприємств, організацій та окремих працівників.

Одним із дієвих елементів економічного механізму охорони навколишнього природного середовища є лімітування природокористування. Тривалий час природокористування в країні було безкоштовним. Підприємства використовували землю, воду, інші природні ресурси, забруднюючи навколишнє природне середовище, і за це не платили, тобто використовували безкоштовно. Це сприяло посиленню забруднення навколишнього природного середовища, безвідповідальності за нанесення шкоди та зумовлювало нераціональне використання природних ресурсів.

З метою більш дбайливого використання природних ресурсів та відшкодування державі частини витрат на охорону та відновлення природних ресурсів навколишнього середовища у другій половині 50-х років поступово вводиться плата за окремі види ресурсів, що вилучаються з природи. А вже на початку 90-х років запроваджується плата за природокористування. Таким чином передбачається плата за практично всі природні ресурси, за забруднення навколишнього природного середовища, розміщення в ньому відходів виробництва та за інші види впливів. І Іри цьому плата за понадлімітне використання та забруднення в декілька разів перевищує плату за використання та забруднення у межах встановлених лімітів (нормативів).

Одним із методів економічного управління є фінансування, тобто виділення коштів на чітко визначені природоохоронні заходи. Для цього використовують різні джерела фінансування: бюджетні кошти, власні кошти підприємств, банківські кредити та різні екологічні фонди.

Створення цільових екологічних фондів є також одним з економічних методів управління у природокористуванні. Цей фонд створюється за рахунок платежів підприємств за природокористування, надання матеріальної допомоги суб'єктами господарювання та відповідних коштів інших джерел. Крім цього, підприємства можуть робити внески у фонди екологічного страхування. Отримані кошти використовуються на проведення невідкладних та дорогих природоохоронних заходів.

Як економічний метод управління використовують матеріальне стимулювання - забезпечення зацікавленості і вигідності для підприємства та його працівників природоохоронної діяльності. При цьому передбачається застосування не лише заохочування, але й відповідальності у вигляді покарань.

До заохочувальних заходів зараховують:

· встановлення податкових пільг (сума прибутку, з котрого стягується податок, зменшується на величину, що повністю або частково відповідає природоохоронним видаткам);

· звільнення від оподаткування екологічних фондів та природоохоронного майна;

· застосування заохочувальних цін та надвишок на екологічно чисту продукцію;

· застосування пільгового кредитування підприємств, котрі ефективно здійснюють охорону навколишнього природного середовища (ОНПС) (зниження процента за кредит або безпроцентне кредитування);

· запровадження спеціального додаткового оподаткування екологічно шкідливої продукції та продукції, що виготовляється із застосуванням екологічно небезпечних, технологій;

· штрафи за екологічне порушення встановлених нормативів.

Щоб підприємства активно працювали у галузі природоохоронної діяльності, має бути розроблений і впроваджений механізм стимулювання, при якому має дотримуватись економічна вигідність для того чи іншого підприємства, тобто його загальні витрати на природоохоронні заходи мають бути завжди нижчими від отримуваної вигоди. Це можна виразити такою нерівністю:

З_под < (Р_ут + П_п + К_п + Ц_н);

де З_под - витрати підприємства на природоохоронну діяльність;

Р_ут - прибуток від утилізації відходів;

П_п — пільги оподаткування;

К_п - кредитні пільги;

Ц_н - надвишка до ціни.

Як видно з цієї нерівності, елементи формули повинні збільшувати прибуток, котрий залишається у розпорядженні підприємства і він має бути вищим від витрат підприємства на природоохоронну діяльність.

При сплаті штрафних санкцій підприємством реалізація заходів на охорону навколишнього природного середовища повинна бути нижчою від усіх видів сплати цих штрафів і вона виражається нерівністю:

З_под < (П_нв + П_нзс+ П_вср + Ш + Д_о);

де П_нв - плата за наднормативне використання ресурсів природи;

П_нзс - плата за наднормативне забруднення навколишнього середовища;

П_вср - плата за розташування відходів у навколишньому середовищі;

Ш - штрафи за екологічні порушення;

Д_о - додаткове оподаткування.

При даній ситуації підприємству вигідніше вкласти кошти на реалізацію заходів щодо охорони навколишнього середовища. По-перше, підприємство вносить свій внесок у недопущення забруднення навколишнього природного середовища. По-друге, підприємство в цілому заощаджує власні кошти, які могли б бути виплачені з прибутку на різноманітні штрафні виплати і санкції.

При розробці заходів щодо стимулювання за результатами природоохоронної діяльності слід передбачати стимулювання і для окремих відповідальних працівників підприємства, які безпосередньо

6.3.4. Будь-яка діяльність господарювання вимагає екологічного обґрунтування з метою оцінки впливу запланованої діяльності на навколишнє природне середовище. У проектній документації передбачені заходи мають гарантувати запобігання негативного впливу конкретних об'єктів господарської діяльності на екосистеми, зниження його до рівня, регламентованого нормативними актами з охорони навколишнього середовища. Ці заходи мають бути спрямовані на збереження природних багатств і створення сприятливих умов для життя людей шляхом всебічного комплексного врахування всіх переваг і втрат, пов'язаних з реалізацією намічуваної діяльності.

Система екологічної оцінки (ЕО) передбачуваної діяльності сьогодні використовується практично в усіх країнах світу й у багатьох міжнародних організаціях як необхідний випереджуючий інструмент екологічної політики. Екологічна оцінка заснована на простому принципі: легше виявити і запобігти негативним для навколишнього середовища наслідкам діяльності на стадії планування, ніж знайти і виправляти їх на стадії здійснення. Отже, екологічна оцінка має бути зосереджена на всебічному аналізі можливого впливу запланованої діяльності на навколишнє середовище і використанні результатів цього аналізу для запобігання чи пом'якшення екологічного збитку. Такий підхід є актуальним по мірі поширення уявлень про сталий розвиток, оскільки він дозволяє враховувати разом з економічними екологічні фактори вже на стадії формування цілей планування і прийняття рішень по здійсненню тієї чи іншої діяльності.

Екологічна оцінка може розглядатися з різних точок зору. З одного боку, - це процес, що носить науково-технічний і інженерний характер, змістом якого є прогноз впливів і наступне прийняття планових чи проектних рішень. З іншого боку, екологічна оцінка являє собою механізм регулювання і пов'язану з ним формальну процедуру.

Під екологічною оцінкою ми розуміємо процес систематичного аналізу й оцінки екологічних наслідків намічуваної діяльності, консультацій із зацікавленими сторонами, а також врахування результатів цього аналізу і консультацій у плануванні, проектуванні, затвердженні і здійсненні даної діяльності2.

· Оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС) і екологічна експертиза є складовими частинами системи екологічної оцінки. До основних видів екологічної оцінки відносять:

· екологічну оцінку проектів, незалежно від галузі й видів виробничої діяльності;

· стратегічну екологічну оцінку - розробку планів розвитку території чи галузей господарства, програм, політик, стратегій тощо.

Системи екологічної освіти спочатку на проектному, а потім і на стратегічному рівнях міцно ввійшли в законодавства більш як сотні країн і низки міжнародних організацій. Згідно з визначенням процес екологічної оцінки включає:

· аналіз (прогноз) потенційних впливів намічуваної діяльності на навколишнє середовище й оцінку їхньої значущості;

· консультації з зацікавленими сторонами з метою пошуку взаємоприйнятних рішень;

· використання результатів пронозу впливів і консультацій у процесі прийняття рішень, що відносяться до намічуваної діяльності.

Процедури екологічної оцінки в різних країнах розрізняються в багатьох аспектах: для яких видів діяльності проводиться екологічна експертиза, хто її проводить, у яких рішеннях і в якому вигляді враховуються її результати. Проте незважаючи на ці відмінності, ефективні системи екологічної оцінки відповідають трьом основним принципам: превентивності, комплексності і демократичності.

Принцип превентивності означає, що екологічна оцінка проводиться до прийняття основних рішень з реалізації намічуваної діяльності і її результати використовуються при підготовці і прийнятті рішень.

Для ефективних систем екологічної оцінки характерне розширення розуміння превентивності - екологічна оцінка повинна проводитися не тільки до ухвалення рішення про можливість здійснення намічуваної діяльності, але й до прийняття найважливіших проектних рішень. Така послідовна реалізація принципу превентивності призводить до необхідності стратегічної екологічної оцінки (СЕО), предметом якої є

рішення більш високого рівня, що передують плануванню конкретних проектів. Важливим інструментом реалізації принципу превентивності є аналіз альтернатив. Розгляд і порівняння декількох альтернатив досягнення цілей і варіантів її здійснення забезпечує свободу прийняття рішень у залежності від результатів екологічної оцінки.

Принцип комплексності - це загальний розгляд і врахування факторів впливу намічуваної діяльності і пов'язаних змін у всіх природних середовищах, а також і у соціальному середовищі. Цей принцип ґрунтується на уявленні про те, що розподіл навколишнього середовища на компоненти (повітря, вода, ґрунт) є спрощенням реальної ситуації. Насправді ми маємо справу з єдиною природною системою, нерозривно пов'язаною із суспільством. Тут завдання екологічної оцінки полягає у тому, щоб простежити і зрозуміти, як природно-соціальна система в цілому відреагує на вплив намічуваної діяльності.

Принцип комплексності поширений і використовується при розгляді і прийнятті рішень екологічних і соціально-економічних наслідків намічуваної діяльності в комплексі.

Принцип демократичності відбиває той факт, що екологічна оцінка не зводиться тільки до науково-технічного дослідження, а є інструментом прийняття взаємоприйнятних рішень. Стратегічний план намічуваної діяльності і його вплив на навколишнє середовище торкається інтересів потенційно необмеженого кола осіб і організацій. Більшість з них не мають повноважень щодо цієї діяльності. Інструментом захисту інтересів цих сторін слугують різного роду системи дозволів і ліцензування, норми проектування. Однак принцип демократичності має на увазі визнання за цими сторонами права на особисту участь у процесі прийняття рішень. Отже, зацікавлені сторони мають можливість брати участь у процесі екологічної оцінки і їхня думка повинна враховуватися разом з висновками експертизи при формуванні висновків і використанні результатів процесу екологічної експертизи.

Принцип демократичності полягає ще й у тому, що для забезпечення участі зацікавлених сторін екологічна оцінка повинна проводитися відповідно до визначених правил, що відомі и зрозумілі всім її учасникам. Для цього необхідна наявність регламентованої процедури екологічної оцінки, яка визначає права і обв'язки її учасників. .

Відсутність принципу демократичності, закритість і непрозорість процесу ухвалення рішення часто призводить до негативних наслідків. У результаті нерідко страждає об'єктивність екологічної оцінки.

При здійсненні будь-якого великого проекту його екологічні аспекти стосуються різноманітних інтересів суспільства в цілому, чисельних організацій, соціальних груп і окремих громадян. Узгодження інтересів з цими сторонами при плануванні намічуваної діяльності становить одне з найважливіших завдань екологічної оцінки.

Зацікавленими сторонами в процесі екологічної оцінки можуть бути і державні органи, зокрема спеціалізовані агентства та органи місцевого самоврядування. Як правило, державні органи представляють інтереси суспільства в цілому чи населення визначеної території в сфері своєї компетенції, зокрема при видачі дозволів чи погоджень. Державні організації, беручи участь у процесі консультацій, можуть служити джерелом інформації, необхідної для використання екологічної оцінки.. У багатьох випадках державні організації самі планують на даній території діяльність і зацікавлені в ефективній екологічній оцінці. Однак коло сторін, взаємодія з якими необхідна в ході екологічної оцінки, не обмежується державними органами. Наприклад, незалежні наукові організації можуть мати цінну інформацію, необхідну для прогнозу чи впливів оцінки їхньої значимості. Багато зацікавлених сторін представлено чисельними неурядовими (суспільними) організаціями. Як уже було зазначено, зацікавленою стороною є широка громадськість, наприклад, місцеве населення на території здійснення проекту. Ці учасники процесу в більшості випадків не мають формально визначених повноважень, контролюючих чи розпорядницьких функцій. У той жечас взаємодія з ними розглядається як невід'ємна частина процесу екологічної оцінки, яка покликана забезпечити відповідну ефективність процесу, узгодити наявні суперечності, дотримуючись при цьому прав громадян.

Рішення про проведення екологічної оцінки в основному приймається безпосередньо ініціатором діяльності на основі чинного законодавства та інших правил. Однак у більшості випадків екологічна оцінка запроваджується органами охорони навколишнього середовища, залучаючи до участі зацікавлені сторони і громадськість.

Підсумковий документ екологічної оцінки впливу на навколишнє середовище є обов'язковим для ініціатора діяльності, він включається в проектну документацію і підлягає виконанню в повному обсязі.

Запитання і завдання для самоконтролю:

1. У чому полягає економічний механізм управління природоохоронною діяльністю?

2. Які основні функції регіонального управління екологічною безпекою навколишнього природного середовища?

3. У чому полягає міжнародне співробітництво у галузі охорони навколишнього природного середовища?

4. Які є методи економічного управління по охороні навколишнього природного середовища?

5. У чому полягають особливості оцінки впливу на навколишнє середовище (ОВНС)?

6. Основні принципи системи екологічної оцінки.

7. Хто сучасниками екологічної оцінки суб'єктів господарювання?

Читайте також:

1. ERP і управління можливостями бізнесу
2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
3. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
4. Oracle Управління преміальними
5. А. Видання прав актів управління
6. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ ДИСПЕТЧЕРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
7. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДОРОЖНІМ РУХОМ
8. Адаптивні організаційні структури управління.
9. Адміністративна відповідальність. Види адміністративних стягнень.
10. Адміністративне право і державне управління.
11. Адміністративний устрій і управління в українських землях під час татаро-монгольського панування.
12. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.

Переглядів: 2287