Основні функції менеджера

До основних напрямів діяльності менеджера на сільськогосподарському підприємстві можна віднести:

— визначення цілей господарської діяльності;

— виділення та ідентифікацію наявних проблем;

— організацію заходів, спрямованих на розв'язання наявних проблем;

— пошук, обробку і використання відповідної інформації;

— розгляд та аналіз альтернативних напрямів діяльності;

— прийняття певних специфічних і конкретних рішень;

— розробку тренінгових програм для працюючих на підприємстві;

— управління й оцінку діяльності працюючих;

— прийняття рішень щодо купівлі й продажу певних товарів і продукції;

— стратегічне й оперативне планування;

— контроль виробничого процесу;

— фінансовий контроль;

— організацію ефективного використання виробничих ресурсів;

— координацію діяльності всіх ланок виробничого процесу і маркетингу.

4. Розподіл виробничих ресурсів та управлінські рішення

Будь-яке рішення, яке приймає виробник щодо вибору своєї діяльності, обсягів виробництва тощо, має свою ціну. Прийняття того чи іншого рішення і використання наявних ресурсів для його виконання означають неможливість здійснення іншого рішення за тих самих виробничих витрат. При цьому під економічними витратами розуміють використання ресурсів за найраціональнішим з усіх можливих варіантів їх використання. Ця концепція ілюструється через лінію виробничих можливостей (рис. 1.3). Розподіляючи наявні ресурси (землю, капітал, робочу силу, менеджмент) між видами продукції (картоплею та озимою пшеницею), виробник приймає рішення щодо обсягів їх виробництва. Це означає, що будь-яка точка на кривій виробничих можливостей відповідає певній кількості продукції за повного залучення наявних виробничих ресурсів.

5. Особливості аграрного менеджменту за різних організаційно-правових форм сільськогосподарських підприємств

Організація функціонування товариства з обмеженою відповідальністю

Унаслідок проведеної реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств найпоширенішим видом новоство-рсних аграрних підприємств (понад 55 %) стали товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ). Згідно зі ст. 50 Закону України «Про господарські товариства» ТОВ — це товариство, що має статутний фонд, розподілений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Використання терміна «обмежена відповідальність» у назві товариства не означає обмеження відповідальності товариства як суб'єкта підприємницької діяльності перед його партнерами. ТОВ несе відповідальність усім своїм майном. Йдеться про обмеження відповідальності учасників товариства, які несуть її в межах своїх внесків до статутного фонду товариства.

Особливості організаційних основ акціонерних товариств

Акціонерне товариство (АТ) є юридичною особою і в своїй діяльності керується установчим договором та статутом. Воно має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій за номінальною вартістю, і несе відповідальність за зобов'язаннями лише майном товариства. Засновниками й учасниками АТ є фізичні та юридичні особи — акціонери. У випадку створення АТ на базі реструктуризованого колективного сільськогосподарського підприємства випускаються акції, які розподіляються між акціонерами, тобто колишніми членами КСП, в обмін на майнові паї. Загальна кількість акцій, яку отримує акціонер, визначається розміром його майнового паю.

Фермерське господарство

Фермерські господарства в Україні створюються і діють на підставі Закону «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 р. Згідно з цим законом ведення фермерського господарства є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, переробляти та реалізовувати її. Засновником такого господарства може виступати лише одна фізична особа. Нею може бути дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку. При цьому він повинен подати документи, які підтверджують його здатність займатися сільським господарством (документи про відповідну освіту, виписку з трудової книжки тощо). У процесі діяльності господарства його очолює засновник, який і є головою. Він представляє інтереси господарства перед державними органами, іншими юридичними та фізичними особами. Голова фермерського господарства несе відповідальність за створення безпечних умов праці для членів свого господарства і осіб, які працюють у ньому за трудовими договорами, а також за дотримання техніки безпеки, виробничої гігієни, санітарії та пожежної безпеки. У випадку неможливості виконання обов'язків голови він сам призначає свого наступника з-поміж членів господарства.

Приватне підприємство

Приватне підприємство — це вид юридичної особи, заснованої на приватній власності. Застосування такої форми дає можливість здійснювати сільськогосподарське виробництво на базі приватної власності на землю та майно. Приватне підприємство є самостійною господарською організацією, створеною на основі приватної власності фізичної особи і зареєстрованою у встановленому законом порядку для здійснення господарської діяльності з метою задоволення суспільних потреб (у товарах, продукції, послугах) і одержання прибутку. Це юридична особа, яка має самостійний баланс, розрахункові та інші рахунки в банках. Засновником приватного підприємства найчастіше стає колишній керівник КСІІ. Рішення з питань функціонування підприємства приймаються власником одноосібно.

Сільськогосподарський кооператив

Сільськогосподарські кооперативи є юридичними особами, які утворюються фізичними та юридичними особа підставі їх вільного волевиявлення. Вони формуються на засадах членства, об'єднання пайових внесків для проведення її сільськогосподарської виробничої діяльності та обслуговування переважно членів кооперативу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особливості функціонування ринкової економіки в сільському господарстві та їхній вплив на прийняття управлінських рішень	\|	Тема 2. Внутрігосподарський механізм

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.