МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Політика коренізаціі в УкраїніПолітика коренізаціі була спрямована на те, щоб надати народам, об’єднаним в СРСР, певної «культурно-національної автономії», можливості розвивати свої національні культури і мови. Основні положення політики були сформульовані на ХІІ з’їзді РКП(б) у квітні 1923 р.: - підготовка та висування кадрів корінної національності, - врахування національних чинників при формуванні партійного і державного апарату, - організація мережі навчальних закладів, закладів культури, книговидавничої справи мовами корінних національностей, - глибоке вивчення національної історії, відродження і розвиток національних традицій, культури. Суть політики коренізаціі полягала у спробі більшовицького керівництва очолити і взяти під контроль процес національного відродження на окраїнах. Нарком освіти України О. Шумський вважав, що зростання української культури і української інтелігенції йде швидким темпом, тому «коли ми не візьмемо в руки цього руху, він може піти мимо нас». Політика коренізаціі була зумовлена зовнішніми і внутрішніми причинами: 1) політика коренізаціі, що стимулювала національне відродження, мала на меті створити у світового співтовариства враження гармонійного і вільного розвитку радянських республік, враження державного піклування держави про національні меншини, 2) політика коренізаціі у задумі була засобом пошуку спільної мови з селянством, залучення на свій бік національну інтелігенцію шляхом поширення ідей непу (плюралізм, вільний розвиток, децентралізація) на сферу національних відносин, 3) зняти наростаюче протиріччя між масами і партійним, радянським, господарським апаратом, 4) очолити і поставити під контроль процес національного відродження на окраїнах, 5) зміцнити Радянський Союз наданням прав «культурно-національної автономії», компенсувати республікам втрату політичного суверенітету. В Україні політика коренізаціі отримала назву українізації. У липні-серпні 1923 р. декретами ВУЦВК проголошувалася рівність мов і необхідність надання допомоги розвитку української мови. Була утворена комісія з українізації (В.Затонський, М.Скрипник, Л.Каганович, М.Попов, О.Шумський). Енергійне втілення в життя політики українізації дало значні результати. Значна частина шкіл, технікумів, дитячих будинків стали україномовними. У 1930 р. чисельність шкіл з українською мовою навчання становила 85%. Тираж україномовних газет зріс у 5 разів (до 90%), зросла кількість книжкової продукції. Більше половини книжок та журналів видавалися українською мовою. Зросла вага українців в партії та комсомолі. Кількість українців серед службовців держапарату зросла з 35 до 54%. На українську мову було переведено 75% діловодства державних установ. Значних успіхів досягли література і мистецтво завдяки діяльності М.Хвильового, Г.Косинки, М.Рильського, В.Сосюри, Л.Курбаса, О.Довженка, Г.Верьовки та ін. Забезпечувалися економічні, правові, культурні та інші інтереси неукраїнського населення республіки – росіян, євреїв, поляків, німців, болгар (національних меншин). У жовтні 1924 р. у складі Української РСР було утворено Молдавську республіку. Українізація сприяла зростанню національної свідомості українців. З’явилася ідеологія українського національного комунізму. Письменник Микола Хвильовий закликав українських письменників виявити національну свідомість і не копіювати культурні надбання інших народів, зокрема, російського. Нарком освіти 1924-1927 рр. Олександр Шумський доводив необхідність прискорення темпів українізації. Наступний нарком освіти (1927-1933 рр.) Микола Скрипник успішно провадив українізацію системи освіти та чинив опір денаціоналізації культури і формуванню сталінського тоталітарного режиму. Економіст Михайло Волобуєв переконував, що економіка України має становити єдиний цілісний народногосподарський комплекс, не погоджувався з панівною роллю російської економіки. Наприкінці 1920 – на початку 1930-х рр. політика коренізації почала здавати позиції під тиском міцніючої адміністративно-командної системи. Почалася боротьба з «крайнощами» під гаслом боротьби з «буржуазним націоналізмом». «Хвильовим», «шумськізм», «скрипниківщина», «волобуєвщина» були оголошені небезпечним «націоналістичним ухилом». Посилилися репресії проти активних учасників українізації. На початку 30-х рр. українізацію почали згортати. Остаточно згорнули у 1938 р. Таким чином, у 1930-х рр., коли національне відродження почало виходити за межі адміністративно-командної системи, політику українізації було згорнуто. Читайте також:
|
||||||||
|