• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Рух Опору на окупованій території

Боротьбу з німецькими окупантами в Україні вели дві сили: радянські партизани і підпільники та збройні формування ОУН-УПА.

Радянський рух Опору прагнув відновлення статусу України у складі СРСР. Однак на початку війни партизанський рух був слабким. Причини:

1. напередодні війни в СРСР домінувала наступальна доктрина, згідно з якою ворога збиралися бити на його власній території;

2. міф про «армійську змову» проти сталінського режиму призвів до вилучення та знищення інструкцій і посібників з засобів ведення «малої війни». Це зумовило дефіцит кваліфікованих партизанських кадрів.

Лише 30 травня 1942 р. було створено Центральний штаб партизанського руху. Очолив його секретар компартії Білорусії Пономаренко.

20 червня 1942 р. – створено Український штаб партизанського руху на чолі з Тимофієм Строкачем.

Наприкінці 1942 р. в тилу вже діяли великі, добре озброєні і керовані з центру армії О. Федорова, С. Ковпака, О. Сабурова, М. Наумова. Однією з форм партизанської активності стала «рейкова війна»: підривали ешелони, виводили з ладу рух на 2-4 доби. Крім того, партизани громили ворожі штаби, здійснювали рейди в тил ворога (Карпатський рейд С. Ковпака). Всього у 1941-1945 рр. в партизанських загонах налічувалося 180 тис. осіб. Третина з них загинули.

Складовою частиною руху Опору стали дії ОУН та УПА. Національно-визвольний рух на чолі з ОУН прагнув до відродження незалежної української держави. До початку війни ОУН співробітничала з німцями, сподіваючись на їхню допомогу у відновленні української держави.

Через загострення особистих стосунків і суттєві розходження в питаннях тактики боротьби у лютому 1940 р. в ОУН стався розкол на дві націоналістичні організації:

- радикальна: ОУН-Р, або ОУН-Б (революційна, бандерівська). Керівник – Степан Бандера. Мета: досягти незалежності України власними силами, шляхом революції.

- поміркована: ОУН-М (мельниківська). Лідер – Андрій Мельник. У відновленні української державності розраховувала на допомогу Німеччини.

30 червня 1941 р. ОУН-Б у Львові проголосила Акт відновлення Української держави. Він викликав негативну реакцію Берліна. Почалися арешти лідерів ОУН-Б (у тому числі, С. Бандери, який до вересня 1944 р. перебував у німецьких концтаборах) та розстріли її членів.

ОУН-М ще деякий час співробітничала з німцями, сподіваючись на поступове відновлення української держави. За її сприянням була створена дивізія СС, що складалася з українців Галичини (у 1943 р. вона налічувала 16-18 тис. осіб). ОУН-М також організовувала місцеве самоврядування, допоміжну поліцію. Однак у грудні 1941 р. гітлерівці розпочали репресії і проти мельниківців. ОУН пішла у підпілля.

Історія формування УПА складна. У серпні 1941 р. Тарас Бульба-Боровець організував формування української міліції під назвою «Поліська Січ». Воно боролося з Червоною Армією і нараховувало 2-3 тис. осіб. Після спроби німців наприкінці 1941 р. розпустити це формування воно перейшло до партизанської боротьби і незабаром стало називатися УПА (Українська повстанська армія).

ОУН, знаходячись у підпіллі, також почала створювати партизанські загони. Навесні 1943 р. вони називалися УВА (Українська визвольна армія), а потім перебрали популярну на той час назву Українська повстанська армія. У середині 1943 р. загони Т. Бульби-Боровця і ОУН об’єдналися в єдину УПА на чолі з Романом Шухевичем. Зони дії УПА: Галичина, Буковина, Закарпаття, Волинь, Поділля, Полісся. Чисельність її становила за різними даними від 30-40 тис. до 100 тис. осіб.

В умовах радянсько-німецького протистояння формування ОУН-УПА намагалися відіграти роль «третьої сили», яка обстоює інтереси українського народу. Така позиція зумовила боротьбу одразу на три фронти: проти німецьких окупантів, проти радянських партизан і радянської армії та проти польських формувань Армії Крайової. Наприклад, восени 1943 р. УПА провела 47 боїв проти німців, 54 бої – проти радянських партизан.

Таким чином, Україна була охоплена масовим рухом Опору. Однак через глибокі ідеологічні суперечності між радянською і національно-визвольною його течіями тривала жорстока боротьба.

Читайте також:

1. III. По території охоплення
2. IV. Відмінність злочинів від інших правопорушень
3. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
4. Адміністративне правопорушення
5. Адміністративне правопорушення як підстава юридичної відповідальності: ознаки і елементи.
6. Адміністративне правопорушення.
7. Адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров'я. Адміністративна відповідальність медичних працівників.
8. Адміністративні правопорушення та адміністративні стягнення.
9. Активного опору
10. Антропологічні особливості давнього населення території України
11. Арт-терапія в роботі з правопорушниками
12. Архаїчні культури на території України. Трипільська культура та її здобутки.

Переглядів: 2163