Земельні, лісові, водні ресурси світу. Ресурси Світового океану. Рекреаційні ресурси.

Природокористування: раціональне і нераціональне. Географія світових мінеральних ресурсів.

Світові природні ресурси. Ресурсозабезпеченість.

Географічне середовище як сфера взаємодії суспільства і природи.

СВІТОВІ ПРИРОДНІ РЕСУРСИ

Тема 3. ВЗАЄМОДІЯ СУСПІЛЬСТВА І ПРИРОДИ

Географічне середовище.Географічним середовищем називають ту частину земної природи, з якою людське суспільство безпосередньо взаємодіє у своєму житті і виробничій діяльності. Воно є земним оточенням людей та матеріальною основою їх життєдіяльності. З розширенням діяльності суспільства географічне середовище охоплює все більшу частину географічної оболонки. Особливості географічного середовища полягають у різноманітності природних умов і сприяють прискоренню або гальмуванню розвитку господарств країн. Чим різноманітнішими є природні умови країни, тим більший вона має потенціал суспільного та економічного розвитку. Разом з поняттям «географічне середовище» широко використовується поняття «навколишнє середовище». Навколишнє середовище В це середовище життя та виробничої діяльності людини. Це навколишній (природне середовище) та матеріальний, створений людиною (техногенне середовище), світ. В міжнародних угодах під терміном «навколишнє середовище» зазвичай розуміють лише оточуюче природне середовище, але природне середовище значно перетворено людиною, і розглядати його окремо від техногенного недоцільно. Природному середовищу властиві свої закони розвитку. Якщо людина перестає впливати на штучну (техногенну) частину навколишнього середовища, із часом вона стає частиною природного середовища, наприклад старі парки, штучні ставки, водні канали, кинуті виробки корисних копалин та ін. Економічна і соціальна географія розглядає географічне середовище, в якому проживає людина, як сферу взаємодії суспільства і природи. Вона називається антропосферою. Діяльність людини пов'язана з використанням різноманітних природних ресурсів, які є компонентами природи.

Природні умови і ресурси. З розвитком суспільства погреби в ресурсах зростають, розширюється їх необхідний перелік. Вплив природних умов на сучасне виробництво має комплексний характер. Вони впливають на життя людей і на господарство водночас і сукупно. Значна кількість природних чинників взаємодіє так, що кожний з них залежить від інших. Наприклад, для сільського господарства дуже важливе значення мають ґрунти, але не лише вони визначають умови і можливості сільськогосподарського освоєння території. Нерідко кращі ґрунти розміщені на крутих схилах або в перезволожених улоговинах, які неможливо обробляти. П р и р о д н і у м о в и відображають усе різноманіття природного середовища на Землі й тісно пов'язані з історією людства, розміщенням населення на планеті. Вони впливають на життя людей, а люди, у свою чергу, впливають на природу. Таким чином, людина не може існувати без використання багатств природи і тому залежить від неї, але водночас людина, активно втручаючись у природу, змінює її. У цьому і полягає суть взаємовідносин людини і природи. П р и р о д н і р е с у р с и використовують у виробничій і невиробничій сферах діяльності людини. Це є невід'ємною частиною людського життя та показником рівня його розвитку. Певні природні ресурси є основою розвитку економіки окремих держав. Природні ресурси поділяють на: мінеральні, земельні, кліматичні, водні, ресурси Світового океану, біологічні, рекреаційні, геотермальні, космічні. Природні ресурси, що їх видобуває людство, є сировиною для різноманітних галузей господарства. Сировинні матеріали стають економічними ресурсами.

Ресурсозабезпеченість. Ресурсозабезпеченість визначається строком, на який вистачить певного природного ресурсу, а також його запасами з розрахунку на душу населення. Це поняття є і природним (залежить від природних запасів на певній території), і соціально-економічним (залежить від розмірів видобутку та споживання). Отже, кожна країна має свій рівень ресурсозабезпеченості. Природні ресурси на Землі розміщені досить нерівномірно. Це зумовлено різними фізико-географічними процесами та умовами їх утворення в давні геологічні епохи. Тому не тільки між окремими країнами, а й між великими регіонами Землі існують певні відмінності в рівнях забезпеченості природними ресурсами. Так, країни, що розміщені в лісовій зоні, забезпечені деревиною; країни, на території яких є старі зруйновані гори, мають значні запаси вугілля, рудних корисних копалин. У світі є небагато держав, які мають практично всі відомі види ресурсів. Це США, Росія, Китай. Ще ряд країн можна вважати такими, що достатньо абезпечені природними ресурсами. Це Індія, Бразилія, Австралія, ПАР. Деякі держави мають значні запаси одного або кількох видів ресурсів. Так, Кувейт виділяється запасами нафти, Марокко — покладами фосфоритів, Габон — запасами марганцевої руди. Для економіки кожної країни велике значення мають комплексність природних ресурсів та їх розміщення.

Природокористування. Природокористування може бути раціональним і нераціональним. Р а ц і о н а л ь н е п р и р о д о к о р и с т у в а н н я передбачає вивчення, охорону, освоєння і перетворення природних ресурсів і відповідає рівню економічного і соціального розвитку суспільства. Високорозвинуті країни світу прагнуть до раціонального природокористування. А це означає: 1) комплексне використання сировини; 2) повторне використання ресурсів; 3) застосування безвідходних технологій. Проте, на жаль, у багатьох країнах спостерігається н е р а ц і о н а л ь н е п р и р о д о к о р и с т у в а н н я однобічне споживацьке ставлення до природи, бажання одержати від неї якомога більше матеріальних благ, не виявляючи при цьому турботи про її стан, збереження і відновлення. Таке недбале ставлення до природи призводить до екологічних катастроф як для природи окремої країни, так і для планети в цілому.

Мінеральні ресурси. Як сукупність розвіданих запасів різних видів корисних копалин, що можна використовувати в господарстві у вигляді сировини або джерел енергії, мінеральні ресурси поділяють на: енергохімічні (паливні), рудні нерудні (гірничохімічні, технічні, будівельні, гідротермальні). Усього налічують понад 200 видів мінеральних ресурсів. їх В особливістю є те, що вони належать до категорії вичерпних. Тому людство повинно використовувати їх раціонально.

Е н е р г о х і м і ч н і (п а л и в н і) р е с у р с и: вугілля, нафта, природний газ, торф, горючі сланці, уранова руда необхідні для електроенергетики. Розвідані запаси вугілля становлять приблизно 1240 млрд тонн. Більша їх частина припадає на Азію (54%), Північну Америку (28 %) та Європу (9 %). На Землі налічують близько 3,6 тис. вугільних родовищ і басейнів. Основні з них зосереджено в 9 регіонах: Китаї (Північно-Східний), США (Аппалачськиц, Західний), Росії (Тунгуський, Ленський, Кансько-Ачинський, Кузбас), Казахстані (Карагандинський, Екібастузький), Індії (Східний), Австралії (Східний), ПАР (Центральний), Канаді (Західний басейн), Європі (родовища Великої Британії, Польщі, ФРН, України). Розвідані запаси нафти в усьому світі становлять приблизно 136 млрд тонн, природного газу — приблизно 141 трлн кубічних метрів. Нафтогазоносні басейни зосереджено переважно в північній півкулі. Так, у надрах Близького й Середнього Сходу міститься більш як 65 % світових запасів нафти і приблизно ЗО % світових запасів газу. Основні розвідані басейни розташовано у країнах Перської затоки (Саудівська Аравія, Ірак, Кувейт, Іран, ОАЕ, Катар), Росії (Західносибірський і Волго-Уральський); США (басейни Техасу, Аляски, Мексиканської затоки, Каліфорнії); Канаді (Західний басейн), Африці (Лівія, Алжир, Нігерія, Габон), Латинській Америці (Мексика, Венесуела, Еквадор), країнах Північного моря (Норвегія, Велика Британія); країнах Середньої Азії (Туркменистан, Узбекистан). Найбільші запаси уранової руди, яка є сировиною для атомних електростанцій, мають Австралія, ПАР, Нігерія, Бразилія, Канада, США, Намібія. Ці країни майже повністю забезпечують світові потреби в урані. Світові потенціальні ресурси урану становлять приблизно 10 млн тонн. Рудні корисні копалини (руди чорних і кольорових металів) створюють величезні за протяжністю рудні «металічні пояси» земної кори — Альпійсько-Гімалайський, Тихоокеансько-Канадський, Американський, Австралійський. За масштабами виробництва та різноманітністю сфер використання виділяють важкі (мідь, свинець, цинк, нікель, олово), легкі (алюміній, титан, магній), легуючі (вольфрам, ванадій, хром, молібден), рідкісні (ртуть, кобальт, кадмій), благородні (золото,срібло, платина), рідкісноземельні (германій, галій, індій) метали. Значні поклади поліметалічних руд є в США, Канаді, Австралії. У надрах країн, що розвиваються, зосереджено близько 90% кобальту, олова, 75% бокситів, 60% міді. Величезне значення для економіки держави має наявність в її надрах руд благородних металів—золота, срібла, платини. Значні золотоносні розсипи мають ПАР, Канада, Росія, США, Китай, Австралія, Філіппіни, Колумбія, Румунія. Найбільші поклади срібла містяться в надрах США, Канади, Мексики, Перу, Австралії, Росії. Платина входить до групи платиноїдів разом з паладієм, іридієм та іншими металами. Найбільші запаси руд цих металів зосереджено в ПАР, Канаді, Колумбії, США.

Г і р н и ч о х і м і ч н і м і н е р а л ь н і р е с у р с и (апатити, фосфорити, сірка, солі тощо) є в Росії, Марокко, Китаї, США, Західній Сахарі, Австралії, Тунісі, Перу. Значні запаси сірки залягають у надрах Росії, Польщі, України, Іраку, США, Мексики, Чилі.

М і н е р а л ь н і т е х н і ч н і р е с у р с и мають унікальні фізичні властивості й тому є дуже цінними для економіки. Наприклад, алмаз — найтвердіший з мінералів, азбест — вогнестійкий і кислототривкий, графіт — вогнестійкий, пластичний, хімічно інертний, слюда — не проводить електричного струму.

Найбільш відомі родовища алмазів зосереджено в Африці (понад 90% світового видобутку). Лідерами з видобування алмазів є ПАР, Росія, США, Бразилія, Індія. Великі родовища азбесту є в Росії, Китаї, Канаді, США, Японії, ПАР. Промислові родовища графіту зосереджено в Росії, Китаї, Чехії, Індії, Швеції, Мексиці, Мадагаскарі. Слюда є в надрах Індії, Бразилії, США, Росії, Канади.

Земельні ресурси.Землі, що використовуються в господарській діяльності людини, а також землі, які можуть використовуватися в різних галузях господарства, становлять земельні ресурси світу. Вони належать до відновлюваних природних ресурсів і характеризуються певною територією, якістю ґрунтів, кліматом, рельєфом, гідрологічним режимом, рослинністю тощо. Земельний фонд становить 25 % загальної площі планети. Це приблизно 13,4 млрд гектарів. Країни, що мають найбільші площі орної землі, розташовані в північній півкулі (США, Росія, Індія, Китай, Канада, Бразилія). Найбільш родючі землі, що не потребують збагачення, становлять лише 11 % земельного фонду. Частка оброблюваних земель від її загальної кількості у різних регіонах світу є незначною. Це пов'язано з різними природними умовами в регіонах та великою загальною площею земель. Так, великі території Азії зайнято пустелями, болотами і майже 50 % площі — горами. Гострий дефіцит земельних ресурсів спостерігається в Китаї, Японії, Бангладеш, Індії, Сінгапурі. Складні проблеми з використання земель є в країнах Африки та Австралії.

Кліматичні ресурси. Ці ресурси відносять до невичерпних. Вони значною мірою впливають як на життя людей, так і на їхню діяльність. Клімат досить помітно позначається на здоров'ї людей, зональності сільськогосподарського виробництва, роботі повітряного і водного транспорту, розміщенні курортно-туристичного комплексу тощо. Залежно від мети використання розрізняють енергетизмі сільськогосподарські та рекреаційні ресурси клімату. Для використання енергетичних ресурсів клімату (енергії Сонця вітру) застосовують геліо- та вітроенергетичні пристрої, які дають можливість одержувати досить дешеву екологічно чисту електроенергію.

С і л ь с ь к о г о с п о д а р с ь к і к л і м а т и ч н і р е с у р с и охоплюють термічний я режим повітря і ґрунту, запаси вологи. Кожна широта на Землі в певний період 1 року одержує певну кількість тепла і світла, що необхідні для активного розвитку ) сільськогосподарських культур (періоду вегетації). Саме тому кожна країна, виходячи з певних кліматичних ресурсів своєї місцевості, спеціалізується на вирощуванні окремих видів або сортів рослин.

Р е к р е а ц і й н і к л і м а т и ч н і р е с у р с и визначають за комплексними показниками, які відображають зв'язок метеорологічних умов і самопочуття людини. Ці показники дають уявлення про ступінь сприятливості клімату для відпочинку та лікування людей. Найсприятливішим для цього є субтропічний кліматичний пояс.

Водні ресурси. До водних ресурсів належать поверхневі та підземні води, які використовуються або можуть використовуватися в господарській діяльності (води oзер, річок, льодовиків, підземні води, опріснені води морів). Загальні запаси води на планеті становлять близько 1,4 млрд кубічних кілометрів. З них на прісні води припадають лише 2,5%. Більша її частина зосереджена в льодовиках і багаторічних снігах, якими покрито 10 % суходолу. Прісні води, доступні людині для безпосереднього використання, становлять менш як 1 % усіх запасів води на Землі. Запаси доступної прісної води розміщені дуже нерівномірно. Так, в Африці лише 10% населення мають регулярне водозабезпечення, в той час як у Європі цей показник становить 95 %. Одним зі способів одержання прісної води є опріснення морської, який застосовують в Японії, Кувейті, Туркменистані, Азербайджані. Одним з найбільших споживачів прісної води є сільське господарство. Так, на вирощування 1 т пшениці потрібно 800 — 1200 м3, рису — 5 000-7000 м3, бавовнику — 4000—5000 м3 води. До крупних споживачів води належить і промисловість, особливо хімічна, металургійна та енергетика.

Ресурси Світового океану. Сукупність мінеральних, енергетичних та біолопч-них запасів, що містяться в океанах, становлять ресурси Світового океану. Це величезне сховище природних ресурсів, що за своїм потенціалом не поступається ресурсам поверхні Землі. До мінеральних ресурсів Світового океану відносять морську воду, становить 94% усього об'єму гідросфери планети. Воду морів і океанів можна уявити як величезні запаси «живої руди», що містить 70 елементів періодичної системи хімічних елементів Д. І. Менделєєва. Найбільше значення мають розвідані запаси нафти і газу. На них припадають половина всіх світових запасів і 90% вартості всіх ресурсів, що добувають з морського дна. Найбільшим є видобуток у водах Перської, Венесуельської, Мексиканської заток, Північного та Каспійського морів. Кам'яне вугілля з морського дна видобувають Велика Британія, Канада, Нова Зеландія, Японія, Австралія. Важливе місце посідають і залізомарганцеві конкреції. У перспективі зростатиме видобуток залізної нікелевої, мідної, олов'яної, титанової руд, а також хімічної сировини: сірки, сполук Магнію, Брому, Калію, фосфоритів. Морська вода є «постачальником» кам'яної солі, яку споживає все людство. Її видобуток із цього джерела становить ЗО % від загального.

Е н е р г е т и ч н і р е с у р с и Світового океану мають значний потенціал. Сумарна потужність припливів на нашій планеті, за оцінкою вчених, становить 1 - 6 млрд кіловатів. Найпотужнішими ресурсами припливної енергії володіють: Франція, Велика Британія, Росія, Японія, Австралія, Аргентина, США. У цих країнах в окремих прибережних районах висота припливу сягає 10-15 м. Використання термальної енергії океанських вод є перспективним завданням людства. Біологічні ресурси Світового океану охоплюють різноманітних представників рослинного й тваринного світу, які мешкають у його водах. Риби, молюски, ссавці, ракоподібні, водорості використовуються як продукти харчування. Крім того, вони - цінна сировина для галузей промисловості, сільського господарства, медицини. Загальний об'єм біомаси Світового океану оцінюється в 35 млрд тонн. Найпродуктивнішою зоною океанів є шельфова, вона багата на світло, тепло, кисень і, відповідно, на органічні речовини. До найбільш продуктивних належать Берингове, Охотське та Японське моря і Північна Атлантика.

Біологічні ресурси. До біологічних ресурсів належать усі організми живої природи (рослини і тварини), їх генофонд, а також продукти життєдіяльності, що використовуються чи можуть використовуватися в господарській діяльності людини. Розглянемо ці ресурси на прикладі лісових.

Л і с о в і р е с у р с и - це ліси певної території, які використовуються або можуть використовуватися для задоволення будь-яких потреб суспільства. Вони складаються з деревних, технічних, харчових, кормових, лікарських ресурсів. Ліси виконують також захисні, водоохоронні, оздоровчі, заповідні функції. Загальна площа Землі, покрита лісами, становить 28% усієї території суходолу. Загальна площа лісів на планеті - 359 млрд гектарів, у тому числі хвойних - 127 млрд гектарів і листяних — 232 млрд гектарів. Основна частина лісів розташована в помірному і тропічному поясах (мал. 35). Крім того, на планеті виділяють два пояси лісових ресурсів: північний і південний. У північному переважають хвойні породи дерев, у південному — листяні. Найбільші площі лісів збереглися в Азії, найменші — в Австралії, але лісистість їх різна. Найбільші запаси деревини є в Росії, Канаді, Бразилії, США. Є країни, які можна назвати безлісими: Бахрейн, Катар, Лівія. За останні 200 років кількість лісів на Землі зменшилася майже вдвічі. Щороку їх площа скорочується на 125 тис. квадратних кілометрів, що дорівнює площі Австрії і Швейцарії разом узятих.

Рекреаційні ресурси. Об’єкти та явища природного й антропогенного походження, що використовуються для туризму, лікування, відпочинку, — це рекреаційні ресурси. В їх структурі виділяють два напрями: природний і соціально-економічний. Основу рекреаційних ресурсів становить природний напрям, який охоплює морські узбережжя, береги річок, озер, ліси, парки, гірські райони тощо. До соціально-економічних рекреаційних ресурсів належать культурні об’єкти, пам’ятники історії, архітектури, етнографічні елементи. Наприклад, Версаль у Франції, Велика Китайська стіна в Китаї, піраміди в Єгипті, Києво-Печерська лавра в Україні та н.. Величезні можливості для розвитку туризму мають рекреаційні ресурси океанів і морів. До основних рекреаційно-туристичних берегових районів належать: узбережжя Середземного, Балтійського, Чорного,Північного та Японського морів, Біскайської затоки, півострів Флорида, острови Куба, Мадагаскар, БагамськіГавайські, східне узбережжя Австралії та Індії. Нині особливої популярності набули туристичні круїзи на морських лайнерах, підводне полювання, підводне плавання (дайвінг), спортивне рибальство, катання на воді на спеціальній дошці з вітрилом (віндсерфінг), подорожі на вітрильниках. Розвиток міжнародного туризму приносить деяким державам чималі прибутки. Найбільша кількість туристів відвідує Іспанію, Швейцарію, Японію, Туреччину, Італію, Францію, Індію, США. Надмірне використання рекреаційних ресурсів останнім часом призвело до забруднення водойм, повітря, ґрунтів та н.. З цими проявами ведеться боротьба.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Політичні та економічні системи сучасних держав.	\|	Географія світового транспорту. Зовнішні економічні зв'язки. Міжнародний туризм.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.456 сек.