• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Питання 3. Суспільний продукт і його форми

Питання 2. Продуктивні сили і виробничі відносини

В межах матеріального виробництва відбуваються постійні зміни. Процес виробництва, що здійснюється за межами матеріального виробництва, отримав назву нематеріального виробництва, або сфери послуг. Єдність і взаємодія матеріального і нематеріального виробництва формує суспільне виробництво.

Розрізняють традиційні і нетрадиційні послуги. Розмежовують також матеріальні і нематеріальні послуги, а в межах останніх виділяють внутрішні благ і зовнішні.

Люди ніколи не працюють відокремлено один від одного. Так чи інакше вони пов’язані в совїй виробничої діяльності. Тому створення благ є завжди суспільним процесом. Отже, будь-яке виробництво має суспільний характер. А це означає, що в процесі виробництва люди вступають у відносини не лише з природою, але й між собою. І ці відносини отримали назву виробничих або економічних відносин.

Виробничі відносини не слід розуміти лише як відносини, що виникають між людьми безпосередньо в процесі виробництва матеріальних благ або послуг. Під виробництвом, а точніше суспільним виробництвом, економісти розуміють весь процес відтворення, який включає в себе чотири ланки (стадії): виробництво, розподіл, обмін та споживання матеріальних благ.

Суть і основу названих відносин складають відносини власності на засоби виробництва. Тому що вони характеризують: по-перше, суспільний спосіб поєднання робітника із засобами виробництва, по-друге, відносини між людьми з приводу привласнення засобів і результатів виробництва; по-третє, умови розпорядження і використання факторів і результатів виробництва, тобто ту суспільну, у якій відбувається виробництво.

Продуктивні сили та виробничі відносини знаходяться у взаємозв’язку, взаємодії й суперечливій єдності, виступає внутрішнім джерелом розвитку суспільного виробництва. Це проявляється в тому, що виробничі відносини встановлюються не по волі, не за їхнім бажанням. Той чи інший тип виробничих відносин – результат певного рівня розвитку і характеру продуктивних сил.

Єдність і взаємодія продуктивних сил та виробничих відносин утворюють спосіб виробництва. Спосіб виробництва в єдності з надбудовою (ідеологічними, політичними, соціальними і т.д.) утворюють суспільно-економічну формацію.

Суспільне виробництво – це сукупність індивідуальних виробництв в їхньому взаємозв’язку, взаємодії, взаємозумовленості та взаємозалежності. Його результатом є суспільний продукт.

Суспільний продукт – сума матеріальних і духовних благ, створених суспільством за певний проміжок часу.

Однією з форм суспільного продукту є валовий суспільний продукт(ВСП). Статистичні органи розраховують його як суму виробленої за рік валової продукції всіх галузей матеріального виробництва.

При визначенні ВСП до його складу завжди включається повторний рахунок виробничих затрат окремих галузей. Річ в тому, що до його вартості включається не лише вартість готового, а й вартість проміжного продукту (сировина), який для відповідних галузей виступає як готовий продукт. Повтор цей може бути багатоваріантним, що суттєво збільшує вартість ВСП. Тому ВСП не дає точного уявлення про ту реальну суму благ, яка створюється протягом року в країні. В зв’язку з цим виникає потреба розраховувати кінцевий суспільний продукт (КСП). Він являє собою всю масу виробленої за певний період часу готової продукції. Тобто, це продукція, яка надходить в особисте або виробниче споживання, на відновлення спожитих засобів праці та нагромадження в готовому вигляді.

В процесі розширеного відтворення різні частини цього продукту виконують різні функції й тому виступають у різних формах.

Та частина суспільного продукту, за рахунок якої відновлюються спожиті засоби виробництва, виступає фонд заміщення (ФЗ). Після реалізації суспільного продукту вона повинна бути знову повернена у виробництво, щоб забезпечити початок нового виробничого циклу.

Частина суспільного продукту, яка надходить у споживання у вигляді оплати праці, доходів підприємців, різноманітних соціальних виплат, складає фонд споживання (ФС ).

Частина, яка йде на нагромадження - це фонд нагромадження (ФН).

Отже, функціональна структура суспільного продукту може бути представлена як сукупність трьох його функціональних форм:

ССП = ФЗ + ФС + ФН

В умовах ринкової економіки суспільний продукт виступає як у вартісній, так і в натурально-речовій формах. Вартісна структура ССП – це сума вартості спожитого постійного капіталу (С),змінного капіталу (У) й додаткової вартості (М).

За натуральною формою, тобто як споживні вартості, весь суспільний продукт поділяється на дві великі частини: засоби виробництва і предмети споживання.

Відповідно до вказаного економічного призначення двох частин суспільного продукту все суспільне виробництво поділяється на два підрозділи: 1 підрозділ – виробництво засобів виробництва, ІІ – виробництво предметів споживання.

Читайте також:

1. I. Теорія граничної продуктивності і попит на ресурси
2. II. Ріст репродуктивних бруньок
3. IV. Питання самоконтролю.
4. V. Питання для самоконтолю
5. V. Питання туристично-спортивної діяльності
6. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
7. А.1 Стан , та проблемні питання застосування симетричної та асиметричної криптографії.
8. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
9. Автоматизовані форми та системи обліку.
10. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
11. Акредитив та його форми
12. Активні форми участі територіальної громади у вирішенні питань ММС

Переглядів: 924