• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Сутнісна характеристика банкрутства підприємства. Причини та симптоми банкрутства.

Література

Формування бізнесової еліти.

Еліта— це відбірна меншість, яка забезпечує конкурентоспроможність нації, є ініціатором новацій і суспільною надією, бо лише вона в змозі мобілізувати енергію людей, їх єдність на виконання найважливіших завдань.

Що стосується бізнесової еліти, то треба пам'ятати, що бізнесмени — люди, які працюють в умовах постійного ризику, що вони мають бути енергійними новаторами в питаннях засвоєння нових технологій і методів з метою отримання максимального прибутку. Тому їхнім діям властиві самостійність і незалежність, економічна зацікавленість, господарська відповідальність.

Час і саме життя вимагають від бізнесової еліти, людей, які очолюють авторитетні фірми, постійного прагнення до новизни та якості, турботи про задоволення соціальних потреб працюючих, добродійності, дотримання законів, чесності у рекламі, поваги до клієнтів і партнерів.

Бізнесмени-лідери повинні постійно дбати про гідні їх рівня манери поведінки, про впливову зовнішність, утвердження незалежного характеру, ініціативність, енергійність, високу дисциплінованість. Ці якості допоможуть досягти поставленої мети.

1. Бойчик І.М. Економіка підприємства: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2008. – С. 55 - 71.

2. Варналій З.С. Основи підприємництва: Навч. посіб. – 3 – тє вид., випр. і доп. - К.: Знання – Прес, 2006. – С. 92 – 116.

3. Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економіка підприємства: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – С. 85 - 116.

4. Гринчуцький В.І., Карапетян Е.Т., Погріщук Б.В. Економіка підприємства: Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – С. 56 - 62.

5. Кучеренко В.Р., Доброва Н.В., Квач Я.П., Осіпова М.М.Основи бізнесу. Практичний курс (збірник вправ, задач, тестів та ситуат. завдань): Навч. посіб. К.: Центр учбової літератури, 2010. – С. 99 – 130.

6. Мочерний С.В., Устенко О.А., Чеботар С.І. Основи підприємницької діяльності: Навч. посібник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2005. – С. 212 – 220.

7. Основи бізнесу: навч. посіб. / Я.С. Ларіна, С.В. Мочерний, В.М. Фомішина, С.І. Чоботар. – К.: ВЦ «Академія, 2009 .- С. 251 – 265.

8. Селезньов В.В. Основи ринкової економіки України. Посіб. - К.: Економічна освіта. – 2006. – С. 174 – 212.

ТЕМА 13. АНТИКРИЗОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА.

План

1. Загальна характеристика процесу реструктуризації підприємств.

2. Санація суб’єктів господарювання: економічний зміст та порядок проведення.

3. Сутнісна характеристика банкрутства підприємства. Причини та симптоми банкрутства.

4. Процес ліквідації збанкрутілого підприємства. Черговість задоволення потреб кредиторів.

5. Державна фінансова підтримка санації підприємств (сам. вивч.).

1. Загальна характеристика процесу реструктуризації підприємств.

Реструктуризація - це здійснення організаційно-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, управління ним, форм власності, орґанізаційно-правових форм, що приводять підприємство до фінансового оздоровлення, збільшення обсягу конкурентоспроможності продукції, підвищення ефективності виробництва.

Метою проведення реструктуризації є створення повноцінних суб'єктів підприємницької діяльності, здатних ефективно функціонувати в умовах ринкової економіки та виробляти конкурентоспроможну продукцію.

В залежності від мети змін розрізняють: санаційну, адаптаційну, випереджуючу реструктуризації.

Санаційна (відновна) реструктуризація застосовується коли підприємство знаходиться у передкризовому або кризовому стані і має за мету вийти з нього. Основними напрямками дій в цій ситуації є: скорочення ресурсів; скорочення ринків; скорочення пропозицій; зменшення фізичних обсягів.

Адаптаційна реструктуризація використовується при відсутності кризи, але при появі негативних тенденцій з метою їх подолання та адаптації підприємства до нових ринкових умов.

Випереджуюча реструктуризація має місце в успішних компаніях, які передбачають можливість зміни умов функціонування і прагнуть підсилити свої ключові компетенції та конкретні переваги.

Залежно від тривалості періоду розрізняють оперативну та стратегічну реструктуризації.

Оперативна реструктуризація підприємства забезпечує ліквідність та суттєво покращує результати діяльності підприємства. Період такої реструктуризації 3-4 місяці. Заходами оперативної реструктуризації є:

- зміна окремих складових організаційної структури підприємства;

- створення й виокремлювання нових структурних підрозділів;

- оперативне зниження дебіторської заборгованості;

- зменшення величини оборотних фондів завдяки виявленню та реалізації зайвих запасів;

- відмова (продаж паю) від пайової участі в інших підприємствах та організаціях, якщо попередній аналіз підтвердив недостатню економічну ефективність останніх;

- скорочення обсягів основних фондів через реалізацію зайвого обладнання;

-аналітична оцінка та припинення вкладання неефективних інвестицій крім життєво необхідних для підприємства.

Стратегічна реструктуризація забезпечує довготермінову конкурентоспроможність підприємства. Для досягнення такої конкурентоспроможності необхідне визначення стратегічної мети підприємства, розробка стратегічної концепції розвитку, а також напрямів та інструментів реалізації цієї мети.

В залежності від об'єкту зміни розрізняють: організаційно-правову, фінансову, економічну, технічну, управлінську реструкторизації.

Організаційно-правова реструктуризація характеризується процесами комерціалізації, корпоратизації, зміни організаційної структури та власника державних підприємств.

Технічна реструктуризація пов'язана із забезпеченням такого стану підприємства, за якого воно досягає належного рівня виробничого потенціалу технології «ноу-хау», управлінських навичок, кваліфікації персоналу, ефективних систем постачання й логістики.

Економічна реструктуризація досягається, коли продукція підприємства, його витрати, рівень продажу і цінова політика забезпечують такий рівень рентабельності, який відповідає сучасним умовам господарювання.

За фінансової реструктуризації підприємства матиме таку структуру балансу, за якою показники ліквідності і плата спроможності задовольняють вимоги ринку, а також позбудеться проблем із виплатою кредитів і боргових зобов'язань.

Управлінська реструктуризація пов'язана з підготовкою та перепідготовкою персоналу із забезпеченням конкурентоспроможного функціонування підприємства, зміну його організаційної структури, менеджменту, технологічної, інноваційної та маркетингової політики.

Порядок реструктуризації підприємства складається з наступних етапів:

- попередній аналіз стану підприємства;

- включення до Реєстру неплатоспроможних підприємств та організацій;

- поглиблений аналіз техніко-економічного стану підприємства;

- обґрунтування концепції реструктуризації;

- розробка плану реструктуризації, розробка бізнес-планів нових реорганізованих підприємств;

- запровадження організаційно-економічних, правових, технічних заходів реструктуризації;

- визначення економічної ефективності реструктуризації;

- оцінка результатів створення і функціонування нових організаційно-правових структур.

Розробка концепції розвитку підприємства має включати такі питання:

1) аналіз зовнішніх і внутрішніх факторів впливу на господарську діяльність підприємства;

2) вибір варіанта (виду) реструктуризації;

3) обґрунтування стратегічного розвитку підприємства;

4) оцінка можливості подолання труднощів у період реструктуризації;

5) розробка бізнес-плану для реструктуризованого підприємства. Виділяють основні варіанти проведення реструктуризації підприємства:

1) об'єднання (злиття) підприємств з утворенням нової юридичної особи;

2) виділення окремих структурних підрозділів для подальшої діяльності;

3) виділення окремих структурних підрозділів з утворення нових юридичних осіб;

4) перепрофілювання підприємства;

5) передача виділених структурних підрозділів у сферу управління іншого органу управління;

6) створення державної холдінгової компанії з дочірніми підприємствами.

Вибір варіанта реструктуризації здійснюють на підставі критеріїв оцінки реальних ринкових можливостей підрозділів підприємства, а саме:

а) ступінь освоєння нових ринків, що відображає наскільки швидко підрозділ може змінити структуру збуту продукції та подолати бар'єри вступу до нових ринків;

б) рівень специфічних виробничих знань і технологій, що характеризує рівень застосування специфічних науково-технічних знань у виробничій діяльності підрозділу, який має відмовитись від усього асортименту продукції, що виготовлялася раніше.

Реструктуризація підприємств забезпечується наступними заходами: зміною керівництва підприємства; частковою або повною приватизацією, частковим закриттям; проведенням процедури банкрутства; поділом великих підприємств на частини; відокремлення від підприємств не профільних структурних підрозділів; виділенням казенних підприємств; продажем частини основних фондів; конверсією; диверсифікацією; поліпшенням якості товарів та ефективності маркетингу; зменшенням витрат на виробництво тощо.

Основними показниками реструктуризаціїє:

- прибутковість;

- наявність позитивних грошових потоків від основної діяльності;

- зростання продуктивності праці;

- зростання продуктивності всіх видів ресурсів;

- зростання обсягів експорту.

Зміни, які проводяться в процесі реструктуризації можуть стосуватись:

1) модернізації - оновлення устаткування і технології;

2) реорганізації - зміни методів і розподілу праці, потоків інформації;

3) адаптації - пристосування елементів підприємства до поточних умов;

4) нововведень - продуктивних і процес них.

5)

2.Санація суб’єктів господарювання: економічний зміст та порядок проведення.

Санація - це комплекс послідовних взаємопов'язаних заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційного, соціального характеру, спрямованих на виведення підприємства з кризи і відновлення або досягнення ним прибутковості та конкурентоспроможності.

Програма санації - це система взаємопов'язаних заходів, спрямованих на вихід підприємства з кризи. Проект санації може мати таку структуру:

1) загальна характеристика підприємства:

- фактичний фінансовий стан підприємства;

- аналіз причин, унаслідок яких підприємство потрапило в скрутне фінансове становище;

- перспективи виходу з цього стану.

2) План фінансового оздоровлення:

- виробнича програма на найближчі роки;

- баланс грошових доходів і витрат;

- розрахунок ефективності заходів, спрямованих на оздоровлення підприємства.

3) Прогнозовані кінцеві результати реалізації проекту. Бізнес-план санаційних заходів має наступні розділи:

1) загальна характеристика підприємства та його фінансовий стан;

2) основні параметри проекту бізнес-плану: обґрунтування варіанту санації, розрахунок загального обсягу фінансових ресурсів, строк реалізації плану, строк погашення капіталу, фінансові результати реалізації плану;

3) заходи для відновлення платоспроможності та підтримки ефективної господарської діяльності,

4) ринок і конкуренція;

5) маркетингова діяльність підприємства;

6) план виробництва та його ресурсне забезпечення;

7) фінансовий план;

8) обґрунтування сценаріїв подолання найбільш ймовірних ризиків у процесі проведення санації підприємства.

Техніко-економічне обґрунтуваннясанації підприємства складається з наступних основних розділів: загальні положення, характеристики підприємства, попит на продукцію та аналіз ринку, забезпеченість ресурсами та джерела їхнього поповнення, технічні рішення щодо перепрофілювання підприємства, персонал і продуктивність праці, кошторис витрат на будівництво, собівартість продукції, оцінка ефективності заходів для санації підприємства, фінансова та економічна оцінка санації.

Обсяг санаційних коштів для оздоровлення фінансового стану неплатоспроможного підприємства можна розрахувати за формулою:

К_С=В-(Р + Д_С),

де В - необхідна загальна сума витрат на здійснення санаційних заходів, які забезпечують рентабельну роботу неплатоспроможного підприємства; Р - обсяг внутрішніх резервів неплатоспроможного підприємства, що його використано для фінансового оздоровлення; Д_с - обсяги фінансової допомоги з боку інших підприємств, які зацікавлені в рентабельній роботі неплатоспроможного підприємства.

Банкрутство - неспроможність юридичної особи, суб'єкта підприємницької діяльності, задовольнити в установлений для цього строк пред'явленні до нього з боку кредиторів вимоги та виконати зобов'язання перед бюджетом, пов'язана з браком активів.

Одним з перших симптомів банкрутства є спад прибутковості підприємства нижче за вартість його капіталу.

В процесі діагностики економічного стану і оцінки перспектив розвитку підприємства важливо враховувати три основні стадії погіршення економічного стану:

1) прихована стадія банкрутства;

2) фінансова нестійкість;

3) явне банкрутство.

1) прихована стадія банкрутства характеризується зовнішньою непомітністю погіршення економічного стану. Обсяг продаж не зменшується, працівників не звільняють, авторитет, підприємства начебто зберігається. Погіршення стану підприємства усвідомлює лише невелика група фахівців.

2) фінансова нестійкість відрізняється порушенням грошових потоків, нестачею оборотних коштів. При цьому керівництву слід зважувати на такі ознаки:

а) затримка з наданням звітності і зниженням її якості, наявність помилок. Це свідчить про неякісну діяльність фінансових служб підприємства, яка стає причиною недостатнього рівня економічного аналізу;

б) різкі зміни структури балансу і фінансових результатів;

в) підвищення рівня конфліктності на підприємстві через неузгодженість дій різних підрозділів.

3) явне банкрутство характеризується неспроможністю підприємства сплачувати свої борги. Тут виникає невідповідність грошових потоків і зовнішні конфлікти з партнерами. Об'єктивним виходом з цієї ситуації є санація або порушення процедури банкрутства.

Причини банкрутства можна поділити на дві групи:

1) зовнішні, які практично дуже важко врахувати (політичні, соціально-економічні, науково-технічні, зовнішньоекономічні);

2) внутрішні, що безпосередньо залежать від форм, методів та організації роботи на самому підприємстві.Серед внутрішніх виділяють:

- брак стратегічного плану;

- нераціональна організаційна структура;

- низька якість менеджменту;

- дефіцит власних оборотних коштів;

- недосконалість механізму ціноутворення;

- брак довготермінового інвестування;

- збільшення дебіторської та кредиторської заборгованості;

- технологічна неузгодженість процесу виробництва;

- утримання зайвих робочих місць.

Конкретними симптомами настання тотальної заборгованості та повної неплатоспроможності підприємства, що викликають банкрутство є:

1) зменшення обсягів реалізації продукції;

2) спад попиту на продукцію;

3) зниження прибутковості виробництва;

4) утрата клієнтів та покупців;

5) збільшення неліквідних оборотних коштів;

6) неритмічність виробництва;

7) низький рівень використання виробничого потенціалу;

8) збільшення витрат на виробництво та реалізацію продукції;

9) зниження рівня продуктивності праці;

10) скорочення кількості робочих місць.

Основними етапами порушення справи про банкрутство є:

1. Підтвердження факту безмірності вимог кредитора, який ініціює порушення справи про банкрутство.

2. Визначення майнових активів боржника.

3. Виявлення всіх можливих кредиторів.

4. Обґрунтування можливого плану реструктуризації або санації.

5. Реструктуризація (санація), якщо така можлива.

6. Визначення боржника банкрутом, якщо реструктуризація (санація) є з тих чи інших причин неможливою.

4.Процес ліквідації збанкрутілого підприємства. Черговість задоволення потреб кредиторів.

В основу методики визначення ймовірності банкрутства підприємства покладено факторні моделі прогнозування. Найпростішою є двофакторна модель оцінки ймовірності банкрутства підприємства. Вона передбачає визначення коефіцієнту Z, який визначають:

Z=0,3877-1,0736 к_зл +0,579 q_пл,

де к_зл - коефіцієнт загальної ліквідності; q_пл - частка позикових коштів у загальній величині пасиву балансу. Ймовірність банкрутства велика, якщо Z > 1, і мала якщо Z < 0.

Більш поширеною є п'ятифакторна модель Альтмана:

Z=3,3К₁ +0,99К₂ + 0,6 К₃ +1,4К₄+1,2 К₅

де 3,3; 0,99; 0,6; 1,4 і 1,2 - коефіцієнти регресії, що характеризують міру впливу на індекс «Z»; К₁ - характеризує прибутковість основного та оборотного капіталу; визначається діленням суми балансового прибутку на загальну вартість активів; К₂ - відображає дохідність підприємства і розраховується як співвідношення чистої виручки від реалізації продукції і загальної вартості активів підприємства; Кз - визначає структуру капіталу фірми; що обчислюється як відношення власного капіталу (за ринковою вартістю) до позикового капіталу (суми коротко- і довгострокових активів); К₄ - відображає рівень чистої прибутковості виробництва (відношення обсягу реінвестованого прибутку ) на загальну вартість активів фірми; К₅ - характеризує структуру капіталу (відношення власного оборотного капіталу до загальної вартості активів підприємства).

Якщо Z<1,8, то ймовірність банкрутства дуже висока; якщо Z=1,8-2,6 - висока; Z=2,61-2,9, - достатньо ймовірна; Z=2,91-3,0 - дуже низька.

Основними причинами ліквідації підприємства є:

1) вартість майна боржника продовжує знецінюватись, і бракує можливостей її відновлення;жодна юридична чи фізична особа не звернулася до відповідного органу із заявою про проведення реструктуризації або санації боржника;

2) жодний з поданих реструктуризаційних чи санаційних планів не було схвалено кредиторами;

3) запропонований план виходу підприємства з кризового стану з тих чи тих причин неможливо реалізувати.

Примусово діяльність підприємства припиняється на підставі рішення арбітражного суду про визнання його банкрутом. Порядок такого припинення визначає Закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 30 червня 1992 року.

З дня прийняття арбітражним судом постанови про визнання боржника банкрутом розпочинається ліквідаційна процедура:

• підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу;

• термін виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів вважається таким, що настав;

• припинення нарахування неустойки, процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута;

• відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

• скасовується арешт накладений на майно боржника, визнаного банкрутом чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника;

• накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

• вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

З початком ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління підприємства-банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, керівник підприємства-банкрута звільняється з роботи у зв'язку із банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняється повноваження власника майна банкрута.

Відомості про визнання боржника банкрутом і про відкриття ліквідаційної процедури повинні містити:

- найменування та інші реквізити боржника, визнаного банкрутом;

- найменування арбітражного суду, в провадженні якого знаходиться справа

про банкрутство;

- дату прийняття арбітражним судом постанови про відкриття ліквідаційної

процедури;

- відомості про ліквідатора (ліквідаційну комісію).

У постанові про визнання боржника банкрутом арбітражний суд відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатора та членів ліквідаційної комісії.

Протягом трьох днів з призначення ліквідатора органи управління підприємства-банкрута забезпечують передачу бухгалтерської та іншої документації банкрута, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банкрута ліквідатору. З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника юридичної особи-банкрута.

До складу ліквідаційної комісії включаються представники кредиторів, фінансових органів.

Задоволення потреб кредиторів здійснюється в такий черговості:

1) витрати пов'язані з провадженням справи про банкрутство в Арбітражному суді;

2) витрати розпорядника майна з ліквідаційної комісії, пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута;

3) зобов'язання щодо працівників підприємства-банкрута;

4) державні та місцеві податкові й неподаткові платежі до бюджету, вимоги органів державного страхування та соціального забезпечення;

5) вимоги кредиторів, не забезпечені заставою;

6) вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства та виплат на акції;

7) усі інші вимоги.

Справа про банкрутство вважається закритою тільки після затвердження плану реструктуризації чи санації майна боржника або після затвердження ліквідаційного балансу.

Форми ліквідації підприємств:

- аукціон;

-тендер;

- конкурс;

- викуп одним або декількома покупцями;

- розподіл між кредиторами.

Читайте також:

1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
2. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
3. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
4. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
5. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
6. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
7. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
8. Автокореляційна характеристика системи
9. Амортизація основних фондів підприємства. Методи нарахування амортизації
10. Амортизація основних фондів підприємства. Методи нарахування амортизації.
11. Амплітудно-частотна характеристика, смуга пропускання і загасання
12. Аналіз грошових активів підприємства.

Переглядів: 1329