• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Перевірка стану і ремонт заземлень опор контактної мережі

Для забезпечення безпеки обслуговуючого персоналу і збільшення надійності захисту контактної мережі від струмів КЗ здійснюють заземлення пристроїв, які можуть опинитися під напругою із-за порушення ізоляції або при зіткненні їх з обірваними проводами. Заземляючим пристроєм в тяговій мережі служить рейка, до якої і приєднують такі пристрої. При цьому не повинні порушуватися надійність і стійкість роботи СЦБ і погіршуватися умови захисту підземних споруд від корозії блукаючими струмами.

Перевірку стану і ремонт індивідуальних заземлень опор виконує із зняттям напруга з проводів, що знаходяться на опорі в зоні роботи, два електромонтери 6 і 5-го розрядів (якщо робота виконується з приставних сходів, то до складу виконавців входить ще електромонтер 4-го розряду).

Зовнішнім оглядом перевіряють цілісність і справність заземлення, надійність приєднання його до тягової рейки. Індивідуальне заземлення підключають до тягової рейки наглухо або через іскровий проміжок. При роботі без зняття напруги з контактної мережі іскровий проміжок шунтують перемичкою або переносним заземленням, а із зняттям виконують перевірку без неї.

Заземляючий провідник (спуск) має бути забарвлений, виправлений і натягнутий уздовж опори з польового або бічного боку. Не допускається зіткнення спуску з поверхнею бетону і з кронштейном В Л до 1 кв. З цією метою між спуском і опорою встановлюються ізолюючі дерев'яні (або полімерні) прокладки, що закріплюються на опорі хомутом або в'язальним дротом. На металевій опорі перевіряють підключення заземляючого провідника, яке має бути виконане за допомогою спеціального заземляючого болта. Підключення заземлення до основних елементів опори забороняється. При подвійному заземленні відстань між точками підключення заземляючих проводів до рейки має бути не більше 200 мм.

Перевірку стану і ремонт групового заземлення опор проводять тим же складом виконавців, але без зняття напруги, поблизу частин, що знаходяться під напругою.

До початку робіт за наявності в заземляючих спусках захисного пристрою встановлюють на нім мідну шунтуючу перемичку перетином 50 мм2, приєднуючи її спочатку з боку тягової рейки, а потім - з боку троса. Роботу виконують в діелектричних рукавичках. При роботах на контактній мережі змінного струму на трос групового заземлення завішують дві переносні заземляючі штанги на відстані 200 м один від одного; перевірку стану заземлення і ремонт проводять в зоні між ними.

Огляд троса групового заземлення починають з перевірки його цілісності і справності приєднання до рейкового ланцюга. Потім перевіряють довжину «плеча» троса групового заземлення від місця підключення до рейкового ланцюга до анкеровки (або врізного ізолятора) і висоту його підвісу; довжина «плеча» на лініях постійного струму не повинна перевищувати 600 м при залізобетонних опорах і 300 м - при металевих, а на змінному струмі - не більше 200 м. У ізолюючих стиків рейкового ланцюга трос групового заземлення має бути секционірован.

Трос групового заземлення повинен анкеруватися на висоті 4 м від поверхні землі. Висота підвісу троса від рівня землі має бути не менше 5 м (мал. 5.37).

Перевіряють вузли кріплення троса на опорах і приєднання заземляючого спуску до троса і тягової рейки. Ослаблені кріплення підтягають. У місцях перегину троса (на кривих ділянках шляху) сідло має бути розташоване так, щоб зусилля від зламу доводилося на корпус, а не на плашку; між алюмінієвим (сталеалюмінієвим) дротом і сідлом має бути вкладиш (деталь К-067).

Заземляючі спуски сполучають з тросом групового заземлення, виконаного проводами марки М або ПБСМ, затисками (К-054), а проводами мазкі А або АС перетином 120- 185 мм2 - К-064. На заземляючі провідники з круглої сталі діаметром 10-12 мм і дроти мазкі А або АС перетином до 95 мм 2 встановлюють плашечні затиски К-066. Всі місця приєднання мають бути надійно закріплені болтами з контргайками.

Рисунок 5.37. Групове заземлення опор контактної мережі: 1 – анкеровка тросу; 2 – тяговий рельс; 3 – подвійний заземляючий спуск; 4 – трос групового заземлювача; 5 – роговий розрядник

При необхідності перегородки вузлів перед їх роз'єднанням місце майбутнього розриву шунтують мідною перемичкою перетином 50 мм2.

Контактні поверхні зачищають до металевого блиску наждачним полотном або металевою щіткою.

До тягової рейки або до середньої точки путнього дроссель – трансформатора підключають трос групового заземлення в середині довжини його «плеча». Підключення виконують одинарним заземляючим провідником наглухо або через іскрові проміжки або діодні заземлювачіі.

До групового заземлення не підключаються опори з опором нижче 100 Ом, а також заземляючі спуски від рогів розрядника або від приводу секційного раз'єднувача.

Вимірювання і перевірку справності захисних пристроїв проводять в суху погоду без зняття напруги далеко від частин, що знаходяться під напругою, бригадою, що складається з двох електромонтерів 5 і 3-го розрядів.

При перевірці іскрового проміжку спочатку зовнішнім оглядом перевіряють цілісність троса групового заземлення, справність захисного пристрою (іскрового проміжку, діодного або тиристора заземлювача) і всіх з'єднань в ланцюзі заземлення. Заземляючу штангу, з послідовно включеним в її провідник іскровим проміжком, приєднують до тягової рейки, заздалегідь завісивши її на трос групового заземлення. Потім включають вольтметр М231 або М762 з нульовим діленням в середині шкали паралельно іскровому проміжку і стежать за стрілкою приладу, знявши заземляючу штангу з троса групового заземлення. Якщо на перегоні є поїзди, що працюють в тяговому режимі, стрілка відхиляється, що показує справність іскрового проміжку. Несправний іскровий проміжок замінюють.

При перевірці роботи діодного заземлювача спочатку перевіряють вузли кріплення його корпусу і підключення троса групового заземлення. Знявши кришку, очищають вентилі від забруднення і мегаомметром на 500 В перевіряють його на односторонню провідність, змінюючи полярність відповідно до схеми, приведеної на мал. 5.38, а. Діодний заземлювач справний, якщо прямий опір R_пр = 0, а зворотне R_обр ≥ 100 кОм.

Можна перевірити працездатність діодного заземлювача за допомогою двох вольтметрів. Для цього заземляючу штангу з іскровим проміжком, послідовно включеним в її провідник, завішують на трос групового заземлення. Осторонь на глибину 0,5м забивають електрод заземлення і підключають вольтметри по схемі на мал. 5.38, би. Катод від заземляючого спуску з боку рейки не відключають. Від'єднують в діелектричних рукавичках перемичку 8 і за наявності поїздів на перегоні фіксують свідчення приладів.

Рисунок 5.38. Схема перевірки діодного ( ДЗ ) або транзисторного ( ТЗ ) заземлювача.

Якщо діодний заземлітель справний, то вольтметр ру2 показує те ж значення, що і ру 1 при позитивному потенціалі «рейка-земля», або десяті долі вольта (або нуль) –при негативному.

Виявлення причин несправності і ремонт замінених діодних заземлювачів проводять в майстернях ЕЧ. Результати перевірки заносяться в Журнал оглядів і несправностей (форма ЕУ-83).

Для контролю ланцюга заземлення опор контактної мережі розроблені прилади ІСО-1И (конструкція ЗАТ «ЦНІТЕ») і ІСО-2И (ТОВ «Електродіагност»), конструктивно виконані у вигляді двох блоків: блоку генератора, оснащеного вбудованим пристроєм для вимірювання вхідного опору групового заземлення Rзг і опори R_зоі опор з індивідуальним заземленням через захисний пристрій, і блоку реєстратора, призначеного для вимірювання опору одиничних опор R_зоі в групі без їх від'єднання від об'єднуючого троса.

До переваг використання приладів ІСО-1И і ІСО-2И відносяться: можливість вимірювання опору R₃₀ без від'єднання опори від об'єднуючого троса і без верхових робіт (з поверхні землі); високий рівень перешкодозахисної; низький вихідний опір блоку генератора (Rвих < 3 Ом), що забезпечує незмінність його вихідної напруги від опору контрольованих об'єктів; можливість контролю щодо землі опору ізоляції відтяжок, «глухих» заземлень рогових розрядників, щоглових раз'єднувачів; порівняно невелика вага і габарити.

Заміну іскрового проміжку або діодного заземлювача проводять без зняття напруги з попереднім підключенням мідної перемички в місці розриву. Місця контактних з'єднань зачищаються наждачним полотном до металевого блиску. При установці діодні заземлювач або іскровий проміжок розташовують вертикально, корпусом вгору, і сполучають із заземляючими провідниками плашечнимі затисками К-066. Після установки в діелектричних рукавичках від'єднують мідну перемичку спочатку з боку опори, а потім від рейки.

Читайте також:

1. IV. Перевірка розв’язання і відповідь
2. Абонентський стик ISDN мережі
3. Адміністративно-правове регулювання державної реєстрації актів цивільного стану, державної виконавчої служби, нотаріату та адвокатури.
4. Аналіз вузьких місць у мережі
5. Аналіз і оцінка стану охорони праці
6. Аналіз показників складу, структури й технічного стану основних фондів.
7. Аналіз ризикованості підприємства на основі показників фінансового стану.
8. Аналіз руху грошових коштів у контексті нової фінансової звітності Важливим завданням аналізу фінансового стану підприємства є оцінка руху грошових коштів підприємства.
9. АНаліЗ СТанУ ЗДОРОВ'Я ДІТеЙ І ДОРОСЛИХ В УКРАЇНІ
10. Аналіз стану й оцінка рівня нормування праці
11. Аналіз стану основних засобів
12. Аналіз стану та проблем реалізації Болонського процесу в Україні за ключовими напрямками.

Переглядів: 2808