• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Хімічний склад дикорослих ягід

Ягоди

Ураження сільськогосподарськими шкідниками

Плодожерка - один із найнебезпечніших шкідників, який ура­жає сливи, абрикоси, персики, аличу, терен, особливо у південних районах. Гусінь проникає в плід у напрямі плодоніжки, чим затримує надходження поживних речовин, а потім переміщується до кісточки.

У молодих плодів вона виїдає ядро, а у більш стиглих робить кілька ходів навколо кісточки. Ходи заповнюються екскрементами.

Каліфорнійська щитовка уражає переважно сливи і персики. На уражених плодах з'являються яскраві червоні або фіолетові плями. Захворювання псує товарний вигляд плодів.

Казарка - небезпечний шкідник, особливо у південних районах. З кісточкових плодів найбільш уражає сливи. Самка жука-довго-носика вигризає у м'якоті отвори, в які відкладає яйця. Отвори вона заповнює екскрементами. Личинки, які утворюються з яєць, жив­ляться тканиною плодів, яка прогнила, і через деякий час залишають їх. У місцях пошкодження шкірочки і м'якоті з'являються невеликі світло-червоні плями.

Вишневий довгоносик уражає крім вишень, черешні, інші кісточ­кові плоди. Жук робить у м'якоті хід до кісточки і відкладає там яйце. Личинки, які утворились з нього, проникають у кісточку і живляться ядром, а згодом залишають плід. Плоди мають непривабливий товарний вигляд і їх можна використовувати тільки для промислової переробки.

Ураження шкідниками нормується для кожного виду і товар­ного сорту кісточкових плодів.

Кісточкові плоди можуть мати механічні пошкодження. Стан­дартами нормуються тріщини, потертість, надавлювання, градобоїни.

Ягоди вирощують в усіх природно-кліматичних зонах України. Теплолюбні ягоди - виноград, смородина, аґрус більше поширені на півдні України.

Крім культурних ягід, використовують дикорослі.

Дикорослих ягід на Україні менше, ніж у Сибіру, на Далекому Сході, в північній зоні Європейської частини.

Дикорослими є, в основному, чорниця, ожина, полуниця, малина, брусниця, обліпиха.

Ягоди швидко вступають у стадію плодоношення (на другий, третій рік після посадки), і тому можна за короткий період збіль­шувати ресурси їхнього споживання. Крім того, багато ягідних культур починають плодоносити раніше від інших плодових культур, тому вони є джерелом поповнення ресурсів у весняний період, коли інших плодів уже мало, в основному яблука зимових сортів, і вони містять мало вітамінів та інших поживних речовин.

Справжні ягоди. До них належать виноград, смородина, аґрус, а із дикорослих - чорниця, журавлина, брусниця, буяхи, обліпиха.

Плоди справжніх ягід утворюються тільки з однієї зав'язі. М'якоть ягід - це один із шарів зав'язі, що розрісся. Насіння симетрично заглиблене у м'якоть. Ягода може утворюватись з нижньої зав'язі (смородина) або з верхньої (виноград), що впливає на будову плода та шкірочки.

У м'якоті справжніх ягід розміщена судинно-провідна система пучків, які під шкірочкою навколо м'якоті утворюють густу сітку ніжних або грубих волокон. Вони впливають на структуру м'якоті (соковита, м'ясиста тощо).

Виноград. Основні площі під виноградом зосереджені у Криму, Одеській, Миколаївській, Херсонській областях.

Виноград - це гроно, яке складається із стрижня, від якого відходять гребені з плодоніжками і ягодами. Грона бувають щільними і нещільними. Нещільні грона краще витримують транспортування, оскільки добре укладаються в тару і менше пошкоджуються

механічно.

Грона винограду бувають різними за розмірами: малі - до 10см (Трамінер рожевий), середні - до 18 (Шасла біла, рожева), великі - до 26 (Сенсо) і дуже великі - більш як 26 см (Карабурну).

Ягоди винограду розрізняють за формою (рис. 14), розмірами (малі - до 13 мм завдовжки, середні - від 13 до 18, великі - від 18 до 23 і дуже великі - більш як 23мм).

Рис. 14. Різні форми ягід у сортів винограду:

1 — сплющені; 2 — круглясті; 3 - овальні; 4 - видовжені; 5 - довгі;

6 - яйцеподібні; 7 - зворотно-яйцеподібні; 8-з гострим кінчиком;

9 - зі слабо притупленим кінчиком; 10 —з перехватом;

11 - зігнуті злегка; 12 — зігнуті сильно.

За забарвленням шкірочки ягоди бувають білі (світло-зелені, білувато-зелені, золотисто-зелені), чорні (темно-сині, темно-фіолетові, чорні), рожеві і червоні. Деякі сорти мають сірий колір шкірки (Піно сірий).

М'якоть буває соковитою (Аліготе), м'ясистою (Карабурму), слизуватою (Лідія).

Сік може бути забарвлений (Одеський чорний) або безбарвний (більшість сортів).

За цими особливостями розрізняють ампелографічні сорти винограду, їхні товарні властивості, придатність до транспортування, переробки та ін.

Ампелографічні сорти винограду за призначенням поділяють на столові, винні, сушильні; за строком достигання - на дуже ранньо-, середньо- і пізньостиглі. На Україні вирощують різні столові сорти винограду.

Дуже ранньостиглі: Кардинал - має фіолетово-червоне забарв­лення, добре витримує транспортування, але відомий нерівномірним достиганням ягід; Золотистий ранній (Іршаї Олівер) - білий мускатний сорт універсального використання (столовий, для вин); Жемчуг Саба - білий мускатний сорт.

Сорти дуже ранньостиглі достигають на півдні (Одеса, Крим) в кінці липня, середньостиглі - на початку серпня, в інших областях (Донецька) - у другій половині серпня.

Ранньостиглі сорти: Шасла (біла, рожева, мускатна) - займає на Україні перше місце серед столових сортів за площею насаджень; Чауш білий - ягоди золотисто-зелені; Матяш Янош - мускатний сорт з червоними ягодами; Королева виноградників - ягоди золотисто-янтарного кольору зі смаком, що нагадує мускатний.

Ранньостиглі сорти достигають на півдні України (Одеса, Крим) в кінці серпня, в інших областях - у першій декаді вересня.

Сорти середньостиглі: Лідія (інколи сорт називають Ізабелла рожева) має ягоди фіолетово-рожеві; Мускат гамбурзький - ягоди темно-сині, мускатного смаку; Кишмиш чорний - ягоди без насіння, темно-сині, ніжного смаку; Сенсо - ягоди темно-сині, добрі на смак; Тавриз - ягоди світло-зелені з жовтим відтінком і приємним смаком. Середньостиглі сорти збирають у третій декаді вересня. Пізньостиглі сорти: Ізабелла - ягоди чорні із полуничним смаком; Карабурну - ягоди білі або жовтувато-зелені з іржавими плямами, смак посередній; Німринг - ягоди жовтувато-зелені з рум'янцем, приємні на смак; Тайфі рожевий - ягоди від блідо-рожевого до фіолетового кольору, смак посередній.

Пізньостиглі сорти винограду збирають наприкінці серпня -

жовтні.

Кращі винні сорти: Аліготе, Каберне Совіньон, Мускат білий, Мускат рожевий, Рислінг, Ркацителлі, Сапераві, Фетяска біла.

На Україні вирощують також нові столові сорти вітчизняної селекції: Київський золотистий, Одеський ранній, Мадлен мускатний, Мрія, Мускат янтарний, Ранній Магарача, Дністровський рожевий, Молдова, Одеський сувенір, Южанка.

Виноград столовий містить (%): цукрів - 14-19, органічних кислот - 0,3-0,7, клітковини - 0,6, пектинових речовин - 0,6, азо­тистих - 0,4 і мінеральних - 0,4, вітаміну С - 1-19 мг/100 г.

У насінні винограду міститься до 20 % жиру, є дубильні речовини, лецитин, флобафени, білки.

Виноград має високу смакову і дієтичну цінність. Його спожи­вання нормалізує склад шлункового соку, поліпшує засвоєння їжі. Виноградний сік називають "рослинним молоком", він має лікувальні і дієтичні властивості. Виноград корисний при анемії, втраті сил, розладах нервової системи, порушенні обміну речовин, захворюван­нях харчового каналу, хворобах нирок, печінки, легенів, сприяє виділенню з організму шкідливих продуктів обміну.

Смородина. Вирощують чорну, червону і білу смородину. Червону і білу смородину називають порічками. Найбільш поширена

- чорна смородина.

Чорна смородина росте китицями. Як товарна продукція вона надходить у торгівлю в китицях і без них (окремі ягоди). Ягоди на вершині китиці великі і достигають швидше.

Завдяки великому вмісту органічних кислот чорну смородину свіжою споживають мало, а використовують для виготовлення варення, соків, сиропів, желе, екстрактів, мармеладу, джему, повидла, кулінарних виробів, лікерів, наливок, вин, вітамінних препаратів.

В Україні вирощують 16 сортів чорної смородини. Найпоши­реніші сорти: Боскопський велетень, Голіаф, Голубка, Юність, Юнат, Новость Прикарпаття, Черкашчанка, Золушка, Пам'ять Мічуріна, Минай Шмирьов, Білоруська солодка.

Чорна смородина містить (%): цукрів - 7,5-12, кислот - 2,3-2,6, пек­тинових -1,9-2,5, азотистих - 0,5-1,5, дубильних речовин - 0,4-0,9 %.

Залежно від сорту, вміст Р-активних речовин становить 1,0-3,8 %, вітаміну С - 98-400 мг/100 г, каротину - 0,7-1,2, фолієвої кислоти -0,1-0,6 мг /100 г. Крім того, є вітаміни В₁ В₂, В₃, В₆, РР та ін.

У плодах чорної смородини містяться солі заліза, кальцію, І магнію, фосфору, калію, марганцю. Загальна кількість мінеральних

І речовин (зола) - 0,9 %.

Завдяки вмісту харчових і різноманітних біологічно активних речовин ягоди чорної смородини використовують при лікуванні ни­рок, сечового міхура, жовчних шляхів, органів кровотворення і дихан­ня, авітамінозу, ревматизму. Ягоди чорної смородини характери­зуються антивірусною, бактеріальною і антирадіаційною дією.

Червоні і білі порічки менше поширені, і за харчовою, дієтичною, лікувальною цінністю значно поступаються перед чорною смородиною. Кращий смак мають білі порічки, які більше викорис­товують свіжими (на десерт). Червоні порічки більш кислі, тому, як правило, їх використовують для переробки.

Порічки мають багато (до 8) насінин, що утруднює вживання їх свіжими (при розжовуванні), а також знецінює як сировину для переробки на інші продукти харчування. Тому при виробництві з порічок желе, пюре, соків, начинок, мармеладу насіння видаляють.

Основні сорти червоних порічок, що вирощуються на Україні: Версальська червона, Голландська червона, Первісток, Щедра, Фертоді; білих: Версальська біла, Англійська біла, Смоляніновська Ютерборзька, Фая врожайна.

Порівняно із чорною смородиною, у червоних і білих по­річках менше цукрів (6,7-8,2 %), пектинових (0,8-1,2 %), дубильних (0,1-0,15 %), азотистих (0,3-0,6 %) і мінеральних речовин (0,5-0,6 %), вітаміну С (20-100 мг/100 г), більше органічних кислот (1,8-3,7 %).

Аґрус має плоди малі, середні і великі, зеленого, жовтого, чер­воного і темно-червоного забарвлення. Шкірочка може бути чистою і опушеною.

Дрібноплідні сорти мало придатні для виготовлення варення, середньо- і крупноплідні використовують для споживання свіжими і для виготовлення варення, а також заморожування. Надмірно опушені плоди краще використовувати для виготовлення вина і соків.

За смаком сорти аґрусу поділяють на десертні, столові і тех­нічні. Десертні і столові сорти мають великі ягоди з ніжною шкіроч­кою, м'ясистою соковитою м'якоттю з дрібним насінням, приємні на смак. їх використовують як свіжими, так і для переробки.

Десертні сорти: Корсунь-Шевченківський, Руський жовтий, Англійський жовтий, Авенаріус та ін.

Столові сорти: Фінік, Капітан, Красень, Варшавський, Рясний, Донецький первенець, Мліївський жовтий та ін.

Технічні сорти використовують для переробки і переважно для виготовлення соків, вина (Зелений пляшковидний, Смєна, Консервний та ін).

Аґрус містить (%): цукрів - 8,7-9,5, кислот - 1,5-2,5, пектино­вих - 0,6-1,6, азотистих - 0,5-0,7, мінеральних речовин -0 5-0 7 вітаміну С - 20-58 мг/100 г, вітаміни В,, В₂, РР, Р, каротин.

Аґрус має лікувально-дієтичне значення. Його рекомендують споживати свіжим при захворюваннях нирок, сечового міхура, харчового каналу, авітамінозах.

Дикорослі справжні ягоди за хімічним складом і споживними властивостями не поступаються культурним (рис. 15).

Рис. 15. Дикорослі справжні ягоди: 1 - брусниця; 2 - буяхи; 3 - журавлина; 4 - обліпиха; 5 - чорниця.

Їхній хімічний склад залежить від природно-кліматичних зон вирощування. Ростуть дикорослі ягоди в Україні, Білорусі, державах Балтії, в Карелії, Сибіру, на Далекому Сході. Тому вміст окремих по­живних речовин у ягодах з різних зон коливається у великих межах, наприклад, вміст вітаміну С у буяхах - від 28,0 до 120 мг/100 г, у журавлині - від 13,2 до 66,9, в чорниці - 6,3-36,0 мг/100 г.

Для порівняння харчової цінності окремих видів дикорослих ягід, що вирощують в Україні, краще використовувати середні дані (табл. 16).

Таблиця 16

Чорниця має ягоди кулясті з приплющеною верхівкою діамет­ром 0,6-1,0см, чорно-сині із сизуватим нальотом. М'якоть червону­вато-фіолетова, з світло-бурим дрібним яйцеподібним насінням. Смак приємний, кисло-солодкий, трохи в'яжучий (завдяки великому вмісту дубильних речовин - 0,13-0,31 %). Забарвлення чорниці надає анто­ціан - мертилін.

Чорниця містить вітаміни В_ь В₂, В₆, В₉, РР, V, до 15 мінераль­них елементів, Р-вітаміноактивні речовини.

Збирають чорницю на початку серпня. Оскільки чорницю не можна довго зберігати, її відразу переробляють на варення, сік, екст­ракт, джем, начинки (для пирогів, карамелі), сушать, заморожують або споживають свіжою.

Брусниця має плоди кулястої форми (0,8-1,2см у діаметрі), багато насіннєві, яскраво-червоні, блискучі, соковиті, солодко-кислі з гіркуватим присмаком (його надають глікозиди, вакцинін і арбутин). Забарвлення зумовлене наявністю антоціану ідеїну. В'яжучого присмаку надають дубильні речовини, яких у брусниці міститься 0,2-0,3 %.

На відміну від чорниці, брусницю можна зберігати свіжою до З міс. завдяки високому вмісту бензойної кислоти - 0,05-0,1%.

Брусниця містить вітаміни С, В₁ В₂, Е, Р, К, каротин, інші біологічно активні речовини, близько 16 мінеральних елементів.

З брусниці готують соки, варення, сиропи, киселі, пастилу, начинки.

Буяхи мають плоди овальні, довгасті, грушоподібні, блакитно-сизі, із восковим нальотом, подібні до чорниці, але більшого розміру (до 1,5см). На відміну від чорниці, сік буяхів світлий, а м'якоть зеленкувата із дрібним світло-коричневим насінням. Смак - слабко-кислуватий або прісний.

У буяхах містяться біологічно активні речовини: вітаміни С, В₁, В₂, Р, Е, К, каротин; близько 16 мінеральних елементів, антоціани, катехіни тощо.

Буяхи використовують для виробництва варення, соку, киселів, вина, їх сушать.

Обліпиха має овально-конічні, циліндричні або плоди кулястої форми 0,3-0,7см в діаметрі і 0,6-1,0см завдовжки з однією насіни­ною оранжевого, золотистого кольору, м'якоть масляниста. Смак кис­ло-солодкий, помірно солодкий до кислого, інколи з присмаком гіркоти, з приємним ароматом. Крім дикорослих є культивовані сорти обліпихи.

Обліпиха характеризується високим вмістом вітаміну С - 250-300 мг/100г, Р-активних речовин - 150-300, каротину - 2-18, вітаміну Е - 8-16 мг/100 г. Отже, містить вітамінів у 15 разів більше, ніж апельсини. Із обліпихи можна дістати 65-70 % соку і 30-35 % жому. Сухий жом містить 18-20 % олії, 40 мг/100 г каротиноїдів, 28 мг/100 г токоферолів та інші біологічно активні речовини. Олія обліпихи Містить 168-215 мг/100 г каротиноїдів, 112-154 мг/100 г токоферолів, 0,89 % фосфоліпідів, більш як 90 мг/100 г жирних кислот.

Обліпихову олію добувають також із м'якоті. Вона містить 40-100 мг/100 г каротину, 180-250 мг/100 г каротиноїдів, 110-165 мг/100 г а-токоферолу.

Обліпиху сушать, заморожують, з неї готують сік, варення, пастилу, киселі, напої тощо.

Журавлина має плоди кулясті 1,0-1,8 см в діаметрі, багато насіннєві, соковиті, темно-червоного кольору, кислі на смак. На Україні журавлина росте в Поліссі, дуже багато її в Білорусі. Ягоди збирають пізно восени і весною після танення снігу. Журавлину осіннього збирання зберігають свіжою до 6 міс, а весняного - до 2 міс. завдяки вмісту антисептика - бензойної кислоти. Журавлина (підсніжна) зберігається гірше, оскільки має ніжну консистенцію і механічно по­шкоджується при збиранні, пакуванні, транспортуванні, і в ній менше речовин, які стимулюють лежкість.

У журавлині міститься багато біологічно активних речовин (%): пектинових - 2,0-2,6 %, антоціанів - 180 мг/100 г, катехінів -264 мг/100 г; більш як 16 мінеральних елементів, вітамінів: В₁ В₂, РР тощо.

З журавлини виготовляють сік, варення, джем, желе, киселі, пюре з цукром, сиропи, морси.

Дикорослі ягоди завдяки вмісту біологічно активних речовин використовують як лікувально-профілактичний засіб. Ці плоди активні щодо мікроорганізмів (дизентерійної кишкової палички, гнійного стафілококу і протею вульгарного). їх використовують для профілактики і лікування опромінення. Речовини Р-активної дії поліпшують склад крові, пригнічують гіперфункцію щитовидної залози.

Несправжні ягоди. До них належать суниця садова, суниця лісова і полуниця. Найбільш поширена суниця садова, яку в побуті неправильно називають полуницею (рос. - клубника). У несправжніх ягід їстівною частиною є плодоложе квітки, яке вегетативно розрослося, а запліднені зав'язі-насінники розміщені на його поверхні (див. рис. 7, б).

Суниці і полуниці мають тоненьку нещільну покривну тканину і ^; ніжну м'якоть. Тому вони швидше, ніж справжні ягоди, у яких шкірочка більш щільна, випаровують воду і пошкоджуються меха­нічно, погано переносять транспортування і мають короткий строк зберігання.

Суниця садова має ягоди масою від 9 до ЗО г круглясто-овальної, круглясто-конічної, тупо-конічної, широко-конічної форми з шийкою і дрібним насінням, яке густо вкриває м'якоть, зеленувато-червоні, жовто-червоні або інших відтінків.

Сорти раннього строку достигання: Київська рання, Зоря, Мисовка; середнього: Ясна, Фестивальна; пізнього: Коралова 100, Таліс­ман, Зенга Зенгана. Ремонтантна суниця плодоносить перший раз на­прикінці червня (10-30% врожаю), а другий -у серпні - вересні (70- 90% врожаю). Сорти ремонтантної суниці: Ада, Невичерпна, Сахалінська.

Суниці вживають свіжими, виготовляють сік, варення, компоти, джеми, желе, а також морозиво, напої.

У свіжих ягодах суниць міститься (%): цукрів - 7-12,0, органіч­них кислот - 0,3-2,0, пектинових - 0,6-1,5 і азотистих речовин - 0,8, жирів - 0,6; вітамінів, мг/100 г: С - 50-110, В₁ - 0,03, В₂ - 0,07, В₉ -0,6, К - 0,1, нікотинової кислоти - 0,3, Р-активних сполук - 0,45, (3-ка-ротину - 0,03. У суницях багато мінеральних речовин, мг/100 г: калію - 145, кальцію-28, фосфору-27, сірки - 12, заліза-0,8, міді-0,13.

Суниці використовують при лікуванні і для профілактики гіпо­вітамінозу (особливо навесні, коли інших плодів і ягід мало), ревма­тизму, харчового каналу, печінки, анемії, виснаженні. Свіжий сік і протерті плоди характеризуються швидкозагоювальною та протизапаль­ною дією. Проте у деяких людей, особливо дітей, суниці викликають кропивницю, біль у животі, нудоту.

Суниця лісова подібна до суниці садової, але плоди у неї менші (0,3 - 0,4г), більш зелені і гладенькі. У народній медицині суницю лісову вважають універсальним лікувальним засобом, а у науковій - використовують як сечогінний засіб.

Суниця лісова містить (%): 5,1 - 6,9 цукрів, 1,3-1,7 кислот, 0,7-1,4 пектинових і 0,7-1,0 мінеральних речовин; 35-60 мг/100 г вітаміну С.

Полуниця маловрожайна і малопродуктивна. Порівняно із суни­цею садовою полуниця має дрібні ягоди (маса 3-5 г), довгасто-конічної форми, рожево-фіолетові, часто неповністю забарвлені, м'я­коть біла, з сильним специфічним ароматом. Кращі сорти: Шпанка, Міланська.

Складні ягоди.До них відносять малину, ожину, культурні і дикорослі, костяницю та морошку. Костяниця і морошка в Україні не ростуть. Складні ягоди - це супліддя, розміщене на загальному плодоложі з багатьох плодів, що зрослися, всередині яких є насіння (див. рис. 7, а).

Ягоди малини і ожини дуже ніжні, при збиранні, транспор­туванні, зберіганні можуть втрачати товарний вигляд.

Малина має плоди масою 2,5-3,5 г, кулястої форми, червоного, темно-червоного і деякі сорти - чорного і жовтого кольорів; плодоложе конусоподібне біле, від якого достиглі плоди легко відділяються.

В ягодах малини міститься (%): цукрів - 4,6-10,6, кислот - 1,0-1,9, клітковини - близько 5, пектинових - 0,5-0,9, азотистих - 0,8 і мінеральних речовин - 0,5, (у тому числі: калію - 244 мг/100 г, кальцію - 40, фосфору - 37, магнію - 22, натрію - 19, заліза -1,6 мг/100 г); вітаміну С - 25 мг/100 г, РР - 0,6, (3-каротину - 0,2, В, -0,02, В₂ - 0,05 мг/100 г. Серед усіх ягід малина виділяється високим вмістом нікотинової - 0,6 мг/100 г і фолієвої - 6 мкг/100 г, містить дубильні і ароматичні речовини.

Поширені сорти: Новость Кузьміна, Награда, Новокитаївська, Рубін, Шопська Алена, Лазаревська.

Із ремонтантних - найкращий сорт Септембер. Поширений сорт чорної малини - Кумберленд.

Дикоросла малина росте в лісах, вирубках, на полонинах. На відміну від культурної дикоросла малина має менші ягоди (0,8-1,1 г), містить менше цукрів (5,1-6,0 %), вітаміну С (16-19 мг/100 г), більше кислот (1,0-2,4 %), мінеральних речовин (0,7-0,9 %).

Малину споживають свіжою, з неї виробляють варення, сиропи, соки, джеми, мармелади, лікеро-горілчані вироби, її також сушать, заморожують.

Плоди малини завдяки неповторному набору біологічно актив­них сполук використовують як засіб проти грипу, бронхіту, кашлю. Це потогінний і жарознижувальний засіб. Вона використовується для лікування хворих на атеросклероз, гіпертонію, анемію.

Ожина має плоди, подібні до малини, але у суплідді менше І кістянок і вони погано або зовсім не відділяються від м'якого, білого плодоложе; колір ягід - чорний, червоний, жовтий.

Сорти культурної ожини: Техас, Чорноплідна №1, Садова, Ізобільна та ін. Вирощують переважно сорти з прямостоячими стеблами (за повзучими важко доглядати).

Дикоросла ожина поширена більше, ніж культурна. її ягоди мають сизий наліт і темно-синє або чорне забарвлення; стебла повзучі і колючі, тому збирати її важко. Ожина містить (%): цукрів - 5,7-6,3, кислот - 0,9-1,3, пектинових - 1,5-2,2 і мінеральних речовин - 0,6-0,7 (у тому числі: калію - 208 мг/100 г, фосфору - 32, кальцію - 30, магнію - 29, натрію - 21, заліза - 1,0); вітаміну С - 15 мг/100 г, РР -0,4, В, - 0,01, В₂ - 0,05, Р-каротину - 10,1 мг/100 г.

За смаковими і ароматичними властивостями ожина посту­пається малині.

У науковій медицині ожину майже не використовують. Проте як потогінний засіб її застосовують при лікуванні діабету. Крім того, вона поліпшує діяльність органів травлення.

Із свіжих і сушених ягід виробляють начинки для пирогів, її використовують для приготування сиропів, напоїв, желе, ком­потів, пастили.

Читайте також:

1. D-петля, що складається з 8–12 залишків, декілька з яких – дигідроуридинові.
2. I. При підготовці до переговорів визначите склад делегації і її керівника.
3. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
4. II. Вимоги до складання паспорта бюджетної програми
5. II. За зміною ступенів окиснення елементів, які входять до складу реагуючих речовин
6. III. Вимоги до учасників, складу груп і керівників туристських подорожей
7. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
8. Автокореляція залишків – це залежність між послідовними значеннями стохастичної складової моделі.
9. Автомобільний пасажирський транспорт – важлива складова єдиної транспортної системи держави
10. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
11. Адвокатура — неодмінний складовий елемент механізму забезпечення прав людини.
12. Адміністративний поділ, площа і населення українських земель у складі Речі Посполитої в першій воловині ХVІІ ст.

Переглядів: 1585