Хвороби і пошкодження капустяних овочів

Капустяні овочі найчастіше пошкоджуються сірою, білою, сухою гнилями, слизистим бактеріозом, різоктоніозом, точковим некрозом, тумачністю, а також гусінню і тлею.

Сіра гниль уражає капусту ще в полі і поширюється при зберіганні. У сховищі уражені головки вкриваються пухкою сірою плісенню, листки стають слизькими і загнивають. При зволоженому повітрі і високій температурі утворюється велика кількість конідій у вигляді сірого пилу. Поширюється хвороба дуже швидко на головках, механічно пошкоджених, підморожених, уражених шкідниками, іншими хворобами. Відходи капусти від сірої гнилі становлять 70-80% усіх захворювань.

Біла гниль з'являється на головках капусти ще в полі, особливо в дощову погоду. Між листками розвивається ватоподібний білий міцелій. При зберіганні листя загниває і уражає сусідні здорові головки капусти. З подальшим розвитком хвороби на міцелії утворюються численні чорні склероції різної форми розміром від 1 до 30 мм.

Суха гниль (фомоз) уражає капусту під час* росту у вигляді маленьких малопомітних виразок. У сховищі, особливо при високій відносній вологості повітря і підвищеній температурі, виразки збільшуються у розмірі, швидко поширюються і з'являються сухі плями з чорними конідіями на листках, які пізніше стають слизькими. Хвороба може розвиватись усередині головки, де утворюються темні плями і порожнини.

Слизистий бактеріоз або м'яка гниль з'являється на головках капусти під час росту. Зовнішні листки біля їх основи в теплу і вологу погоду загнивають, з них виділяється слиз. При транспортуванні і зберіганні особливо уражається перестигла і розтріскана або механічно пошкоджена капуста.

Ризоктоніоз починає розвиватись в основі листків і качані. Тканини черешків стають водянистими, світло-бурого кольору, листки вкриваються грибницею. З часом уражені тканини набувають бурого забарвлення, листки відділяються від качана, головка капусти може розпадатись і загнивати.

Точковий некроз. На поверхні листків головок з'являються численні, маленькі в діаметрі до 0,5см, злегка запалі свинцево-сірі або чорні плямочки різної форми. Хвороба уражає зовнішні обгорткові листки і дуже рідко поширюється на внутрішні. Головки з ураженими обгортковими листками можуть бути зачищені і реалізовані, а з внутрішніми ураженими листками реалізації не підлягають.

Причиною розвитку точкового некрозу є надлишок азотних, фосфорних і калійних добрив, накопичення токсичних речовин, зберігання капусти при низькій температурі (-1.. .-4°С) і поганому вентилюванні сховищ.

Туманність (тумак). За походженням - це фізіологічна хвороба, що виникає внаслідок тривалого зберігання капусти при від'ємних температурах (-1...-4 °С). Замерзлі листки і льодяні прошарки між ними перешкоджають проникненню повітря в центральну частину головки і, за браком кисню, тканини відмирають. На відмерли тканинах розвиваються різні мікроорганізми і спричинюють гниття серцевини капусти, яка темнішає і набуває неприємного запаху (утворюється так званий тумак). Пошкодження головок можна не виявитибо зовнішні листки не пошкоджуються і головка залишається цілою. Тумак в капусті розвивається при температурі -2°С через 5-6 тижнів, а при -З °С - через 2-3 тижні.

Гусінь метеликів (білянки і совки) з'їдає листя капусти і проникає всередину головки.

Тля робить уколи на листках головки, в місцях яких утворюються білі плями.

.5.4. Цибулеві овочі

До цибулевих овочів відносять цибулю ріпчасту, цибулю зелену перо), цибулю-батун, цибулю-порей, цибулю-шалот, цибулю-шнітт, і цибулю-слизун, багатоярусну цибулю і часник.

У річній нормі споживання овочів цибуля і часник становлять 6,5% або 10,5 кг на 1 людину, у тому числі із захищеного ґрунту 9,5кг

Цибуля ріпчаста є найбільш поширеною серед інших видів цибулі.

Цибулина складається з багатьох частин (рис. 28), кожна з яких має свої функціональні властивості.

Кількість зовнішніх сухих лусок і здатність їх кріпитись до внутрішньої луски впливають на тривалість зберігання. Шийка, яка складається з сухої луски, захищає внутрішню соковиту луску від проникнення вологи і мікроорганізмів. Недостатня скрученість або відсутність шийки при зволоженому повітрі під час зберігання може викликати захворювання - шийкову гниль.

Оголена (без сухої луски) цибуля при зберіганні має більші і природні втрати - на 5-9% і відходи - на 12-72% (Ніколаєва М А 11990).

Рис. 28. Будова цибулини (ріпчастої):

1 — перо, лист; 2 - шийка; 3 — луска зовнішня суха; 4 — денце, основа;

5 - корінець, корінь; 6 — луска потріскана; 7 — цибулина; 8 — луска

внутрішня, луска соковита; 9 - конус нарощування, верхівкова

і пазухова бруньки; 10- коріння зачаткове.

Період спокою цибулі, який закінчується з початком проростання верхівкової і пазухових бруньок, під час зберігання буде довшим у цибулі, що має достиглі цибулини, вкриті добре прилеглими сухими лусками, скрученими в шийку.

За забарвленням суха луска буває білою, солом'яно-жовтою, фіолетовою, коричневою. М'якоть соковитої луски - біла, біла із зеленкуватим відтінком, фіолетова.

За формою цибуля буває плеската, округла, плескато-округла, овальна.

За смаком сорти цибулі ріпчастої поділяють на гострі, напівгострі і солодкі. Гострі сорти переважають, вони містять більше ефірної олії (до150 мг/100 г) і більше цукрів (12-15%), ніж напівгострі (відповідно 15-40 мг/100 г і 8-12 мг/100 г) солодкі (відповідно 10-20 мг/100 г і 6-9 мг/100 г).

Гострі сорти цибулі мають високий вміст сухих речовин, щільні цибулини, добре вкриті сухою лускою (не менш як 2-3), тривалий період спокою і добре зберігаються (до 10 міс). Найкращі гострі сорти цибулі: Безсонівська місцева, Стригунівська носівська, Сквирська, Чоботарська місцева, Харківська місцева, Павлоградська, Чорноморська золотиста, Луганська, Молдовська, Сонячна, Чернігівська.

Напівгострі сорти цибулі мають менш щільні цибулини, більше товстих або середньої товщини соковитих лусок і мало сухих. За вмістом сухих речовин поступаються перед гострою цибулею (13-18%). Період спокою порівняно короткий. Лежкість середня (6-7міс). В Україні поширені напівгострі сорти: Донецька золотиста, Каба дніпропетровська, Каратальська, Октябрська.

Солодкі сорти цибулі мають цибулини, нещільно вкриті сухими лусками, що складаються з товстих (понад 3 мм) соковитих лусок, менший вміст сухих речовин, цукрів і ефірної олії, ніж інші сорти, період спокою дуже короткий, лежкість погана (до 4 міс).

Основний сорт солодкої цибулі в Україні - Ялтинська місцева. Ці сорти більше поширені в країнах Середньої Азії, Закавказзя. Використовують солодкі сорти цибулі переважно свіжими, тому її називають ще салатною.

Гострі, напівгострі, солодкі сорти ріпчастої цибулі, а також "інших видів цибулі відрізняються за вмістом основних харчових речовин (табл. 26).

Таблиця 26

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Капустяні овочі	\|	Хвороби і пошкодження цибулевих овочів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.