Визначення зон і місць пошкодження в кабельних лініях

Тема 3.2. Ремонт кабельних ліній

Техніка безпеки при обслуговуванні і ремонті внутрішніх електромереж і освітлення.

1. Роботи по обслуговуванню і ремонту внутрішніх цехових і освітлювальних електромереж виконують як правило, два спеціалісти.

2. Напруга на ділянці мережі, де виконується ремонт повинна бути знята.

3. На рукоятках всіх апаратів, якими може бути подана напруга на ділянку, що

ремонтується або обслуговується вивішується плакат «НЕ ВМИКАТЬ – ПРАЦЮЮТЬ ЛЮДИ».

4. Всі фази на частині, що відключена закорочуються і заземлюються. Перед

накладанням заземлення на ділянці, що ремонтується перевірити відсутність на ній напруги (до 1000 В) за допомогою неонового вказівника напруги, який попередньо необхідно перевірити.

5. Якщо зняти напругу не має можливості, то роботу виконують в діелектричних

рукавицях стоячи на гумовому килимці.

6. При виконанні вимірювань мегомметром, ділянка, яка перевіряється, повинна бути відключена з усіх сторін, звідки може бути подана напруга. Торкання до елементів електромережі є небезпечним.

При експлуатації кабельних ліній мають місце наступні види їх пошкоджень:

- однофазні замикання на землю;

- замикання струмоведучих жил між собою;

- обриви фаз.

Одною з основних задач при ремонті кабельної лінії являється визначення місця пошкодження кабелю. Пошкоджений кабель від’єднується з обох кінців від обладнання і за допомогою мегомметра визначається характер пошкодження: вимірюється опір ізоляції між кожною фазою і заземленою металевою оболонкою і між кожною парою фаз.

Вимірювання проводять з одного кінця кабелю. Фазні жили другого кінця кабелю розімкнені (для визначення замикань) або замкнені і заземлені (для визначення обривів).

Результати вимірювань не завжди можуть виявити характер пошкодження, тому що перехідний опір в місці пошкодження може бути достатньо високим, з-за затікання місця пробою ізоляції маслоканіфольним складом (запливаючий пробій) в кабелях з паперовою просоченою ізоляцією.

Для зниження перехідного опору ізоляція кабелю в місці пошкодження пропалюється. Для цього на кабель подається напруга, достатня для пробою ізоляції в місці пошкод - ження. Після декількох пробоїв перехідний опір в місці пошкодження зменшується, розрядна напруга знижується, а струм розряду збільшується. Ізоляція пропалюється цим струмом, а перехідний опір в місці пошкодження зменшується.

Після визначення характеру пошкодження вибирається спосіб і апаратура для визначення місця пошкодження кабелю.

По точності визначення місця пошкодження розрізняють відносні і абсолютні методи.

Відносні методи мають похибку і дозволяють визначити лише зону пошкодження. Це такі методи як:

Імпульсний метод, при якому визначається зона однофазного або багатофазного

замикання, зона обриву будь якої кількості фазних жил. В пошкоджену лінію посилається еталонний електричний імпульс. По екрану вимірювального приладу в мікросекундах, вимірюється інтервал часу t_х між моментом подачі імпульсу і моментом приходу імпульсу, що відбивається від місця пошкодження (рис.3.2.1).

Швидкість розповсюдження електромагнітних хвиль в силових кабелях практично не залежить від перерізу і матеріалу жил і складає 160 ± 3 м/мкс. Відстань до місця пошкод - ження визначається як: l_х = 80t_х, м.

Для випадку, що приведений на рис.3.2.1, інтервал часу між моментом подачі імпульсу і моментом приходу імпульсу t_х = 3,5 мкс зона пошкодження знаходиться на відстані l_х = 80 · 3,5 = 280 м від місця вимірювання.

Рис.3.2.1. Екран приладу при визначенні зони пошкодження кабелю імпульсним методом: а - при замиканні; б - при обриві.

По знаку відбитого імпульсу можна визначити і характер пошкодження. Якщо посланий і відбитий імпульс різного знаку - пошкодження типу замикання (а), якщо одного знаку - пошкодження типу обрив (б).

Петльовий метод використовується для визначення зони однофазних і двофазних замикань на землю. Цей метод заснований на вимірюванні омічного опору жил кабелю до місця пошкодження.

На одному кінці кабелю замикаються нормальна і пошкоджена жили (створюється петля). Вимірювання проводяться з другого кінця кабелю (рис.3.2.2). Для вимірювання опорів R3 і R4 може використовуватися, наприклад, міст постійного струму.

Рис.3.2.2. Схема визначення зони пошкодження петльовим методом.

L – паспортна довжина лінії,

l_х– відстань від місця вимірювання до місця пошкодження.

В одну діагональ вимірювального моста включається джерело постійного струму –U, в другу - мілівольтметр mV. Регульованими опорами R1 і R2 досягається рівновага моста - нульовий показ мілівольтметра.

З умови рівноваги моста виводиться формула:

де L – паспортна довжина лінії.

Ємнісний метод дозволяє визначити зону обриву фазних жил кабелю. Метод базується на вимірюванні ємності між жилами або між кожною жилою і заземленою металевою оболонкою кабелю (рис.3.2.3).

Рис.3.2.3. Схема визначення зони пошкодження ємнісним методом.

Якщо виміряна ємність обірваної жили складає С_х, а виміряна ємність цілої жили – С_л, то відстань до місця обриву складатиме:

При обриві всіх фазних жил ємність кабелю визначається: де b₀ – питома ємнісна провідність кабелю, визначається з довідникових даних.

Абсолютні методи. Точне місце пошкодження дозволяють знайти абсолютні методи такі, як індукційний і акустичний.

Індукційний метод дозволяє визначити місце багатофазних замикань в кабелі після успішного пропалювання ізоляції в місці пошкодження і подачі в жили кабелю напруги частотою 1 кГц від спеціального генератора (рис.3.2.4). Метод заснований на сприйманні магнітного поля, що створюється навколо кабелю струмом, який по ньому протікає. Поле сприймається рамкою індуктора, тобто в рамці буде індукована ЕРС, яка перетворюється на звуковий сигнал. Пошук пошкодження здійснюється шляхом проходу кабельної траси.

Рис.3.2.4. Схема визначення місця пошкодження індуктивним методом.

Акустичний метод дозволяє визначити місце однофазних і багатофазних замикань в кабелі при запливаючому пробої.

В пошкоджену жилу періодично подаються імпульси постійної напруги, наприклад, від накопичувального конденсатора. В місці пошкодження виникають розряди, які створюють акустичний шум. Рівень цього шуму прослухується з поверхні землі, наприклад, за допомогою стетоскопу або приладу з пєзодатчиком-перетворювачем механічних коливань в електричні.

При практичному пошуку місць пошкодження КЛ використовується поєднання відносних і абсолютних методів. За допомогою відносного методу визначається зона пошкодження, а потім в цій зоні шукають місце пошкодження абсолютним методом.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Пошук несправностей в системах освітлення і способи їх усунення	\|	Технологія ремонту основних конструктивних елементів КЛ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.