• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Етична дилема 2

Сергій Соколов потрапив у безвихідне становище на роботі. Він більше двох років працював на одній і тій же посаді, але його фірма постійно воліла наймати людей з боку, а не просувати власних співробітників. Сергій був амбіційний, і прагнув до більш важкої і цікавої роботи, тому він вирішив зайнятися пошуками роботи.

Перше, чим йому довелося зайнятися, було відновлення свого резюме, у яке він в останні два роки навіть не заглядав. Йому потрібно було додати інформацію про своїй поточній роботі, курсах підвищення кваліфікації і суспільній роботі. Він також вважав, що формат і фрази, у яких була укладена стара інформація, мають потребу в поліпшенні. Він звернувся по допомогу до своєї подруги Лізи, що була фахівцем з людських ресурсів. У цій якості вона знайомилася із сотнями резюме в рік, і її вважали експертом у цій області. Вона давала поради багатьом, зі своїх друзів.

Одержавши резюме Сергія, Ліза визнала його прийнятним, але потребуючим доробки. По-перше, вона порадила йому змінити стиль викладу, зробити його динамічнішим. Вона також порадила частіше користуватися активними дієсловами замість пасивних. Після таких стандартних змін Ліза і Сергій стали обговорювати, як описати його поточну роботу.

Він описав свої обов'язки Лізі, і вона виклала їх мовою, що підходить для резюме. Вона передала написане Сергієві. Коли він прочитав його, то побачив свою власну роботу в новому світлі. Хоча він допомагав менеджеру відділу майже у всьому, він відчув незручність від слів "помічник менеджера відділу". У його компанії не існувало такої посади, і він не вважав за можливе так назвати свою роботу. Він також не був упевнений у правильності деяких слів, використаних для опису його діяльності.

Він поділився з Лізою своїми побоюваннями, і вона сказала: "Не турбуйся про
це. Ніхто і не очікує, що у своєму резюме ти будеш абсолютно правдивий. Намагайся
справити враження на людей. Я завжди вважаю, що половина прочитаного мною є
перебільшенням. Сергій, скромністю ти нічого не досягнеш". Кар^-став міркувати про
це і про своє майбутнє. Він дійсно шукав кращу роботу. Може бути, Ліза була права.
Зрештою, вона була фахівцем. Сергій відчув себе в пастці. Щоб ви зробили на його
місці? ' '

Питання для обговорення:

1. Чи вважаєте Ви перекручування фактичної інформації етичною проблемою?

2. Чи є слова професіонала основою для порушення етичних принципів?

3. Якие рішення прийняли б Ви, опинившись в такій ситуації?

4. Змоделюйте поведінку Сергія на новій роботі.

11) Анкети компанії „Курз"¹

5 квітня 1977 року члени місцевої профспілкової організації пивоварів № 366 покинули робочі місця на пивоварному заводі Адольфа Курза (АсюІІ* Соогз) у місті Голден штату Колорадо.² Цей стихійний страйк відбувся передусім як протест проти використання індикаторів брехні у процесі відбору працівників на завод. Як заявив співробітник спілки: „Після того, як тебе допитують цим детектором брехні, відчуваєш себе брудним ".

На підтримку своєї позиції діячі профспілки зібрали декілька нотаріально завірених письмових свідчень під присягою, у яких страйкарі заявляли, що представники компанії задавали їм непорядні питання протягом тесту за допомогою індикатора брехні. Два з цих свідчень містили наступну інформацію:

У квітні 1973 року Я, Джон А. К., повинен був пройти тест на індикаторі брехні під час процесу подання документів на роботу в компанії Адольфа Курза в м. Голден штату Колораду. Серед багатьох особистих питань, які мені було поставлено, два наведених нижче були особливо дратівними:

1, Ви гомосексуаліст?

2. Чи є якийсь привід, за яким Вас можна шантажувати?

Мене, Олівера А. Д., було взято на роботу у компанію Адольфа Курза 23 п: жовтня 1972 року. Нижче наведено деякі з питань, які мені було поставлено з : ь; ; і використанням індикатора брехні у процесі відбору на посаду.

• Чи живете Ви в злагоді зі своєю дружиною?

• Чому Ви віддаєте перевагу в сексі?

• Ви комуніст?

, • Ви маєте гроші в банку?

• Чи крали Ви колись щось таким чином, що не були впіймані на цьому?
Я вважаю, що ці питання принизливі і є втручанням у мої особисті справи. Я
також вважаю, що для компанії „Курз" зовсім не є необхідним задавати ці
питання тим людям, які прагнуть в ній працювати.

Представники компанії „Курз" відповіли на ці закиди, заявивши, що не знали, що потенційним робітникам ставили подібні запитання. Вони також заявили, що опитування з використанням індикатора брехні для компанії проводило інше агенство, з яким „Курз" підписала договір до 1975 року.

Проте, навіть після масових страйків працівників, компанія „Курз" не бажала цілковито припиняти використання індикатора брехні у процесі професійного відбору. У 1960 році члена сім'ї Курз було викрадено і вбито. У серпні 1997 року на переробному заводі Курза було встановлено бомбу. Голова корпорації Вільям Курз та його брат Йозеф Курз повідомили, що не хочуть більше наймати на посаду тих людей, які можуть наражати на небезпеку їхні родини і їхніх працівників. Крім того, брати Курз сказали, що тести з використанням індикатора брехні могли б надати певну інформацію, яку компанії слід було б мати:

Тести демонструють, чи не приховує кандидат на посаду певних проблем зі здоров'ям... і запевнюють, що кандидати не хочуть отримати роботу з таких руйнівних міркувань як саботаж нашої діяльності. (Заява Вільяма Курза).

Тому компанія „Курз" продовжувала використовувати індикатор брехні у професійному відборі, хоча й було сформульовано стандартну анкету, яку відповідна агенція мала використовувати у процесі опитування кандидатів на роботу. Нова анкета складалася з сімох питань. Перед тим як кандидат на посаду навіть призначав зустріч з агенцією, яка проводила опитування, він отримував список питань анкети і повинен був уважно їх прочитати. Якщо він вагався з приводу давання певних відповідей під час тесту з використанням індикатора брехні, його запрошували обговорити ці проблеми з відповідними представниками фірми. Сім стандартних питань були наступними:

1. Чи повідомили Ви повну правду, заповнюючи анкету на роботу?

2. Чи вживали Ви будь-коли якісь незаконні наркотичні речовини під час
роботи?

3. Чи часто вжиток алкоголю погіршував вашу працездатність?

4. Чи приховуєте Ви якусь інформацію про антисоціальну, революційну чи
комуністичну діяльність?

5. Чи не подаєте Ви свої документи на цю роботу з метою зашкодити
компанії чи будь-кому з її працівників?

6. Чи перебуваєте Ви в розшуку за кримінальний злочин?

7. Чи крали Ви коли-небудь якийсь товар, матеріал чи гроші у свого
роботодавця?

Представники фірми „Курз" заповнювали що відповідати кандидатам на посати довелося б лише на ці питання, і ні на які більше. Агенція, яка проводила опитування, повинна була чітко дотримуватися цього списку.

Незважаючи на те, що стихійний страйк робітників поступово припинився, менеджери „Курз" згодом постали перед новими проблемами, пов'язаними з використанням індикатора брехні. Спочатку у 1985, а потім і у 1986 роках Конгрес СІЛА почав розглядати ряд законопроектів, які повинні були заборонити роботодавцям використовувати індикатори брехні у опитуваннях працівників та кандидатів на посади. Палата представників у березні 1986 р. прийняла законопроект, який дозволяв використовувати індикатори брехні лише в надзвичайних ситуаціях, але цей закон не було затверджено Сенатом. На той час вже вісімнадцять штатів заборонили або істотно обмежили використання детекторів у бізнесі. Побоюючись того, що анкети для кандидатів на посади можуть визнати незаконними, менеджери „Курз" вирішили змінити їх. У серпні 1986 року вони повідомили, що більше не використовуватимуть індикаторів брехні у процесі професійного відбору. Натомість вони заявили про необхідність усіх кандидатів на посади в компанії

1) здавати аналіз на вживання наркотиків;

2) проходити спеціальний психологічний тест під назвою „опитування Стентона"
питання якого займають 12 стор. і який вивчає схильність
кандидатів до крадіжок і нечесної поведінки;

3) проходити перевірку походження і попередньої діяльності, яку здійснювала велика національна аудиторська компанія Еквіфекс Сервісез

Рішення компанії „Курз" запровадити аналіз на вживання наркотиків співпав зі
звітом Президентської комісії з боротьби з організованою злочинністю про незаконне
поширення наркотиків у США. Цей звіт рекомендував урядовим установам та
приватним компаніям розпочати запровадження програм перевірок їхніх працівників на
вживання наркотиків. 15 вересня 1986 року президент Рейган підписав наказ про
обов'язкове проходження таких аналізів для всіх осіб, які займають посади, пов'язані з
доступом до секретних матеріалів у структурах федеральної влади. За попередніми
оцінками, від 5 до 13 відсотків американських робітників вживали наркотики
(маріхуана складає близько 95 % цього зловживання). У червні 1984 звіти дослідників
Трайнгл Інститьют повідомили, що зловживання наркотиками
коштувало американському суспільству 60 мільярдів доларів лише у 1983 році.
Соціальні кошти внаслідок втрата робітниками працездатності складала 33 мільярди
доларів з цієї суми.² Крім того, вживання наркотиків збільшує імовірність виробничих
аварій.

Аналізи на вживання наркотиків, які використовувала компанія „Курз", мали проводитися приватною медичною лабораторією за ціною 20 доларів за аналіз. Критики цього методу аналізів були дуже струрбовані тим, що подібні тести мають дуже високий рівень помилковості. Наприклад, у 1985 році Центр контролю над здоров'ям дослідив, що серед тринадцяти медичних лабораторій, які проводили подібні тести, лише одна змогла вірно ідентифікувати залишки кокаїну принаймні на рівні 80 % випадків. Що ж стосується інших різновидів наркотиків, то аналізи на вживання п'ятьох з них були помилковими у більше ніж половині випадків. А тести на деякі різновиди наркотиків помилялися майже завжди/ Дослідження, проведене науковцями Північно-Західного університету, продемонструвало, що найпоширеніший аналіз на вживання наркотиків надавав помилкові результати у 25 відсотках випадків. ⁴ Наприклад, деякі ліки, які можна купити в аптеках, такі як „Контак" чи „Судафед" могли бути виділеними як амфетаміни; ліки від кашлю, що містять декстрометорфан чи наіть макове насіння могли бути виділеними як морфін; ліки „Амоксициллін", які видають за рецептом, могли бути виділеними як кокаїн.

Критики також були стурбовані тим, що подібні широко вживані аналізи на вживання наркотиків є втручанням у приватні справи особи. Вони зауважили, що ці тести практично не демонструють, чи була людина під впливом наркотиків у той момент, коли здавала ці аналізи, адже такі наркотики як маріхуана залишаються у зразках сечі ще протягом майже місяця після їхнього вживання. Так само вони не демонструють, чи мали наркотики який-небудь вплив на працездатність робітника. Адже роботодавці не мають права дізнаватися про те, як їхній працівник проводить свій вільний час. Вони мають право накладати якісь вимоги на своїх робітників лише у робочий час і лише в тому випадку, якщо ці вимоги прямо стосуються працездатності і продуктивності працівника. ⁵

Питання для обговорення: '

1. Чи можна морально виправдати використання індикаторів брехні у той спосіб, у
який це робила компанія „Курз", згідно зі свідченнями її робітників, у 70-х роках?

2. Чи можна морально виправдати використання детекторів компанією „Курз" для
отримання відповідей на сім питань, які склали нову версію анкети?

3. Чи могла б ця компанія захищати свої інтереси у якийсь інший спосіб? Який?

4. Чи можна морально виправдати введення компанією трьох нових тестів у 1986
році? Чи є аналізи на вживання наркотиків морально виправданими

а) для кандидатів на посади

б) для працівників компанії?

12) С. Коваленко проти Volvo¹

6 березня 1998 року кримський підприємець Сергій Коваленко першим в Україні за спеціальним замовленням придбав за 50 тис. доларів США "найбезпечнішу модель" у офіційного дилера авто концерну "Volvo" в Україні - "Вікінг Моторз". Всіх необхідних правил і формальностей під час купівлі було дотримано. Згідно з контрактом, автомобіль був сертифікований і повинен був відповідати всім технічним умовам і вимогам заводу-виробника.

Реклама концерну "Volvo" спеціально наголошувала на безпечності цієї моделі, яку машині повинні були надавати чотири подушки безпеки. Після продажу автомобіль було поставлено на гарантійне та сервісне обслуговування у компанії "Вікінг Моторз".

На новій іномарці Сергій проїздив трохи більше трьох місяців і 20 червня 1998 р. на кримській трасі потрапив у аварію. Жодна з подушок не спрацювала, і аварія ледве не скінчилася трагедією. Машину було цілковито зруйновано. Сергій отримав черепно-мозкову травму і чотири місяці провів в нейрохірургічному відділенні Сімферопольської лікарні. У тому році Сергієві виповнилося лише 34 роки. Через наслідки травми він отримав другу групу інвалідності пожиттєво, втратив сім'ю і можливість займатися бізнесом. З червня 1998 року він став непрацездатним і змушений постійно лікуватися.

За висновком судово-технічної експертизи, якби подушки безпеки спрацювали, такої серйозної шкоди здоров'ю водія не було б завдано. Експертиза також підтвердила, що подушки не спрацювали в результаті технічної несправності у системі приводу їх у дію.

Спочатку Сергій та його адвокат намагались вирішити проблеми мирним шляхом, повідомивши "Вікінг Моторз" та виробника "Volvo" про аварію та про факт неспрацювання подушок безпеки. Через два з половиною роки, у січні 2001 року Сергій Коваленко констатував, що весь цей час "Volvo" "Вікінг Моторз"., і „Форд", новий власник шведського концерну, роблять усе, аби уникнути переговорів. Він розповів: „Нам жодного разу не сказали, що ми неправі, або наші вимоги безпідставні. Виглядає на те, що ці компанії проводять політику ігнорування інтересів українського споживача, потерпілого через брак, виявлений у їхній продукції. І саме це ігнорування, зрештою, змусило нас звернутися до суду". Згодом "Volvo" письмово підтвердило своє небажання надати експертів для проведення спільної експертизи автомобіля. Єдиним наслідком запитів стало проведення оцінки шкоди, яку було завдано автомобілю, на базі технічного обслуговування авторизованого ділера

Згідно з висновками цієї оцінки, "вартість відновлення перевищила реальну вартість автомобіля", тобто автомобіль відновленню не підлягав.

Українсько-Швейцарська страхова компанія „Гарант" виплатила Коваленкові страхову суму в 500.000 доларів США і пред'явила претензію "Вікінг Моторз" на ту ж суму. На претензію не було жодної реакції. Тоді „Гарант" підготувала позов до арбітражного суду проти "Вікінг Моторз" на суму страхування.

Розчарування у "Volvo" Сергій оцінив у 70 млн. доларів — саме така сума вказана у судовому позові, який він подав 22 грудня 2000 року до Залізничного районного суду М.Сімферополя. Матеріальна шкода — втрата автомобіля та бізнесу — оцінена з 20 млн. доларів, моральна — втрата сім'ї та інвалідність II групи — у 50 млн. доларів. Відповідачами по спразі виступають шведський автомобільний концерн "Volvo" та дочірнє підприємство в Україні „Автомобільна компанія "Вікінг Моторз".

Питання для обговорення:

1. У чому конкретно виявилося протиріччя у етичних стандартах відповідальних
людей концерну "Volvo" та дочірнього підприємства „Автомобільна компанія "Вікінг Моторз".? Чи є це помилкою організації бізнесу і чому?

2. Чиї права було порушено в цьому випадку і які?

3. Які протиріччя між утилітарним принципом і теорією людських прав висвітлює цей
випадок?

13) Акт про правдивість переговорів (ТІМА)²

Уряди США та країн, що входять до складу Европейського союзу, інвестують у багато з програм у тих країнах, які потребують допомоги. Кошти, які йдуть на подібні програми, є державними фондами (створюються платниками податків), і тому трансакції з ними повинні перебувати під наглядом суспільства, - необхідно, щоб усі такі трансакції були максимально прозорими. Для цього у Сполучених Штатах було прийнято „Акт про правдивість переговорів" , який повинен гарантувати відкрите використання коштів за кордоном. Цей закон спрямовано на забезпечення прозорості всіх трансакцій (контракти, субконтракти і купівлі), які використовують державні кошти США. Для всіх підрядчиків уряду США вимагається відповідність положенням цього акту. З іншого боку, недотримання цього закону призводить до жорстких наслідків для компанії, серед яких - можлива дискваліфікація фірми з усіх (теперішніх і майбутніх) урядових програм, кримінальні розслідування та карні справи проти осіб, залучених до антизаконних дій.

Велика компанія з США організовує бізнес в Україні. Ця фірма має щорічний прибуток близько 5 мільярдів доларів США, більшість надходжень до котрого забезпечують урядові контракти. Діяльність фірми в Україні потребує організації чергового інженерно-будівельного проекту. Більшість робіт, пов'язаних з ним, необхідно будуть субпідрядженими місцевим інженерно-будівельним фірмам. Менеджер проекту підготував тендерний пакет на підряд для цього проекту. Проте місце будівлі проекту досить віддалене, і тому знайшлося дуже мало місцевих фірм, які хотіли і могли працювати над цим проектом. Тому ця ситуація означала, що майже всі контракти мусили бути підписані в результаті переговорів, а не на основі конкурсного відбору.

Один з субконтрактів був особливо проблематичним. Субпідрядник представив план, який викликав у менеджера проекту вказаної компанії ряд запитань про вартість запропонованих робіт. З відповідей на ці запитання та з власних розрахунків менеджер зробив висновки про те, що вартість запропонованої роботи повинна була бути суттєво нижчою. Він обговорив ці питання з субпідрядчиком і той погодився переглянути свій план. Коли було запропоновано новий план, виявилося, що до нього субпірядчик вніс суттєві зміни, замість того, щоб змінити лише дещо, що викликало питання. Проте, загальна вартість робіт залишалася тією ж, що і в першому варіанті плану. Знову відбулася дискусія, під час якої субпідрядчик погодився ще раз переглянути свій план. Коли вдруге переглянутий план робіт було запропоновано знову, менеджер проекту помітив, що субпідрядчик вдруге змінив увесь план замість того, щоб внести прості зміни, а загальна вартість робіт залишається тією ж, що і в найпершому варіанті. Цей процес повторювався чотири рази.

Тим часом, терміни проекту вимагали виконання робіт субпідрядчиком. Відкладати субконтракт означало відкладати терміни виконання загального великого проекту. Згідно з контрактом про генеральний підряд, над яким працював менеджер проекту, подальша затримка виконання робіт призвела б до того, що компанії необхідно було б виплатити збитки урядові США. Ця виплата позбавила б компанію прибутку від проекту і навіть загрожувала б фінансове програшною ситуацією. У такому випадку менеджера проекту звільнили б із посади і можливо навіть із фірми. Проте, з іншого боку, якби компанія здала підряд субпідрядчикові, подібна дія цілком імовірно сприймалася б урядом США як порушення „Акту про правдивість переговорів", що призвело б до втрати компанією здатності продовжувати працювати над урядовими проектами, тобто до значних фінансових втрат. У цьому випадку менеджера проекту також звільнили б із посади.

Питання для обговорення:

1. Як менеджер проекту повинен був працювати з субпідрядчиком? Що б зробили Ви
на його місці?

2. Порушення яких моральних принципів демонструє діяльність субпідрядчика?
Чому?

Читайте також:

1. Аналітико-синтетична переробка інформації
2. Аналогія величин і рівнянь поступального і обертального руху. Кінетична енергія обертання тіла
3. АТЛЕТИЧНА ГІМНАСТИКА
4. Атлетична гімнастика.
5. Відповідальність та етична поведінка у бізнесі.
6. Генетична класифікація безеквівалентної та фонової лексики
7. Генетична класифікація гірських порід.
8. Генетична соціологія М. Грушевського.
9. Енергетична характеристика електричного поля.
10. Енергетична цінність деяких продуктів харчування
11. Епігегенетична концепція вікового розвитку особистості Е. Еріксона.
12. Естетична культура юриста

Переглядів: 628