Функціональний статус часток (формотворчі, словотворчі, модальні).

Поняття про частки як частину мови.

Частками називаються неповнозначні незмінні слова, які надають цілим реченням, словосполученням або окремим словам смислових, емоційно-експресивних та модальних відтінків. Наприклад: Чи ми ще зійдемося знову? (Шевч.); Полетіла б я до тебе, та крилець не маю (Н. п.); Хай же вічно красується доблестю наша земля (Довж.). У першому реченні частка чи вжита для підсилення питання. Частка б у другому реченні надає дієслову полетіла значення умови. Модально-вольова частка хай у третьому реченні використовується для утворення описової форми наказового способу, виражаючи побажання.

Частки не мають самостійно виявленого лексичного значення і не виступають засобами вираження синтаксичних відношень. Вони, як і всі інші службові слова, членами речення не виступають. Основна функція часток — видозмінювати значення окремих повнозначних слів, словосполучень та речень.

За місцем у реченні частки поділяються на три групи:

а) препозитивні (стоять перед тим словом, до якого вони відносяться): давай, хай, нехай, ну, не, ні, що за;

б) постпозитивні (стоять після того слова, до якого вони відносяться): ж, же, то, но, бо;

в) частки, які можуть стояти в будь-якій позиції: хіба, тільки, уже, лише, ось.

Частки останньої групи можуть надавати відповідного відтінку різним словам в одному реченні, наприклад: Тільки дід Дмитро хоче сторожувати на току. Дід Дмитро хоче тільки сторожувати на току. Дід Дмитро хоче сторожувати тільки на току.

За виконуваними функціями розрізняють такі різновиди часток: 1) формотворчі; 2) словотворчі; 3) модальні.

Формотворчі частки хай (нехай), би (б), бодай беруть участь у творенні аналітичних форм наказового, бажального і умовного способів дієслова, наприклад: Нехай би мені хтось добренький прислав книжки і рукописи (Леся Українка); І хай вам буде все до речі, Нехай вас сонце не пече, і дощ буйненький ваші плечі Не полива і не січе (М. Зеров).

Словотворчічастки: а) аби-, будь-, -небудь, де-, казна-, хтозна-, -завгодно служать для творення займенників і прислівників: абихто, абиякий, будь-хто, дехто, казна-хто, хтозна-який, де-небудь, абикуди; б) –би (-б), -же (-ж) утворюють сполучники якби, щоб, якже, ніж та ін. в) не-, ні, за допомогою яких утворилися заперечні займенники й прислівники ніхто, ніщо, ніколи, ніде, нескладно.

Модальні частки становлять найважливіший функціональний різновид службових слів аналізованого класу, їм властивий широкий діапазон значень, пов'язаних із вираженням суб'єктивного ставлення до повідомлюваного, емоційних оцінок, безпосередніх реакцій мовця, спричинюваних відповідними ситуативно-комунікативними умовами. У складі модальних виділяються частки з наступним значенням:

1. Власне модальні, що вносять у висловлювання сумнів, припущення або впевненість щодо можливості повідомлюваного: мов, мовляв, ледве чи, наче, мовби, навряд чи, ой, ба, наприклад: Галя мов не чула.., як стояла коло грубки, так і стояла (П. М.).

2.Стверджувальні, які підтверджують висловлену думку, підсилюють її правильність: так, еге ж, атож, аякже, авжеж, наприклад: Так що я мав казати?.. Еге, про дівчину (Коц.); — Так, можна й починати,—сказав Цигуля (Гол.); — Чому ти, Чіпко, не одружишся? — Хіба воно краще?—Авжеж, краще (П. М.);

3.Заперечні: не, ні, ані, наприклад: На весіллі хтось чарку розбив, — не журіться, це щастя віщує! (Л. У.); Ні, я хочу крізь сльози сміятись (Л. У.); Сіяло сонце; в небесах ані хмариночки (Шевч.); Не шукай ніколи середини, друзям вір, а ворога пали! (Павл.).

4.Питальні: хіба, чи, невже, що за, наприклад: Хіба можна другом буть тоді, коли кинеш подругу в біді?
(Нех.); Чи то ти все отак сидиш у лісі? (Л. У.); Невже тобі неволя не обридла? (Л. У.).

5. Модально-вольові, або спонукальні, які виражають спонукання, наказ, бажання: хай, нехай, би (б), ну давай, годі, би (б) — відтінку бажаної дії, наприклад: Хай колосяться урожаї і живлять людство трудове, хай наше слово не вмирає і наша правда хай живе! (М. Р.); Тебе я слухала б довіку, куме мій, аби б хотів співати (Л. Гл.); Веселі хати! В селі здалека палати— бодай ви терном поросли! (Шевч.); «— Ну да, я винна, що хтось
мені написав!» — вигукнула Тоня ображено (Гонч.). і

6. Емоційно-експресивні, які виражають емоційне ставлення мовця до висловленої думки (найчастіше захоплення): як, що, за, наприклад: Що за золота у вас дитина (Тесл.); Явдоха в плач. Як! В неї одна дочка, та й та покинїї на старості літ!.. (Коц.).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Синтаксичні функції сполучників.	\|	Граматичне значення зв’язок

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.