• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ЕТАПИ ТА ПРОЦЕДУРИ ПРОЦЕСУ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ

Процес прийняття господарських рішень

ОСОБЛИВОСТІ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ ГОСПОДАРСЬКОЇ діяльності

Необхідність прийняття ГР зумовлена існуванням проблем — складних теоретичних питань чи практичних ситуацій, які харак­теризуються розривом між тим, що є та що має бути [3]. Імпульс для прийняття певного господарського рішення — це необхід­ність ліквідації, зменшення актуальності або повне вирішення конкретної господарської проблеми.

Складається технологія прийняття рішень з таких елементів, які вимагають відповідей на запитання [7]: ідея, мета (навіщо робити?); кількість і якість об'єктів (що робити?); ресурси (з якими витратами?); застосовувані технології (як робити?); вико­навці (хто повинен робити?); терміни (коли робити?); споживачі (для кого робити?); місце (де робити?); економічний, соціальний, екологічний, технічний ефекти (що це дає?).

Процес прийняття рішень (ПР)характеризується комплек­сом «інтегральних» процесів інтелектуальної діяльності керівни­ка й апарата управління, доцільною організацією, науково обґрун­тованими технологіями. Процес прийняття рішень має певні еле­менти:мету, суб'єкта, що приймає рішення, альтернативні варі­анти рішення, умови, результати та критерії/

Прийняття рішення передбачає вибір однієї з двох альтер­натив або одного з декількох варіантів, що мають місце. Процес прийняття рішень передбачає ідентифікацію пробле­ми, вибір варіантів та оцінку ефективності рішення [[2]]. Для нор­мального функціонування даного процесу необхідно сформувати відповідний алгоритм. На даний час не існує загальноприйнятої технології прийняття рішень. Найбільш повний перелік етапів та процедур прийняття рішень представлено в табл. 2.1 [5].

Таблиця 2.1

Вико­нання зазначених процедур дає можливість забезпечити необхід­ну обґрунтованість і надійність того чи іншого рішення. Процес розробки та прийняття господарського рішення почи­нається з виявлення та формулювання сукупності проблем, що в даний момент стоять перед фірмою (підвищення прибутковості, освоєння нових видів продукції, розширення ринків збуту; зни­ження ефективності фірми чи підрозділів порівняно з минулим періодом, невідповідність результатів запланованим цілям; ре­зультати порівнянь з аналогічними підприємствами незадовіль­ні). У випадку, коли таких проблем більше, ніж реально можна розв'язати, визначається їх пріоритетність. При цьому обирають­ся найбільш та найменш важливі, для яких встановлюються різні терміни реалізації.

Після виявлення та остаточного формулювання проблем по­чинається стадія пошуку інформації та формування альтернатив рішення. Масштаб пошуку необхідної інформації залежить від повторюваності, рутинності або новизни проблеми. Коли обрана проблема вже виникала, то керівник може скористатися вже роз­робленими програмами та моделями реалізації рішення. У разі принципової новизни проблеми здійснюється пошук і виробля­ється достатня кількість альтернатив для забезпечення найбіль­шої обґрунтованості обраного шляху. Успіх у справі розв'язання проблеми переважно визначається тим, наскільки зрозумілі при­чиново-наслідкові зв'язки між діями та результатами. Істотну до­помогу в процесі формування масивів необхідної інформації на­дає аналіз зовнішнього середовища підприємства в поточному та перспективному періодах.

У ході розв'язання проблеми розробляються декілька варіан­тів її вирішення (альтернативи), цінність яких може бути неодна­ковою. Моментом остаточного вибору рішення вважається ухва­лення найбільш придатної альтернативи. Через суб'єктивність поглядів на проблему, залежно від ступеня сумніву в них, рішен­ня, прийнятні для одних, виявляться неприйнятними для інших. Щоб усунути суб'єктивність у підходах, варіанти рішення доціль­но оцінювати за економічною ефективністю (міра віддачі на ви­трачені ресурси). Коли варіантів багато і їх відбір вимагає вели­ких витрат часу та коштів, можна приймати попередні рішення з визначеними припущеннями, а потім уже шукати шляхи їх оптимізації. Способи вибору рішення серед альтернатив поділяються на такі, що задовольняють конкретну потребу, та максимізаційні. У першому випадку реалізація рішення просто задовольняє ви­никлу потребу, у другому — всі потреби. Процес вибору може спиратися на раціональні докази, інтуїцію та на їх комбінацію.

Після процесу прийняття рішення відбувається передача його для реалізації, організація його підтримки, забезпечення необхід­ними ресурсами, створення системи зворотного зв'язку. Слід за­значити, що успішне втілення в життя прийнятого рішення може бути здійснено тільки за умови гарантування процесу його реалі­зації необхідними ресурсами (фінансовими, трудовими, матеріаль­ними, технологічними, інформаційними).

Основні вимоги до реалізації прийнятого рішення:

F практичне застосування;

F економічність (ефект здобувається завдяки реалі­зації, за допомогою прийнятого рішення);

F достатня точність, що гарантує відповідність отриманого результату очікуваному;

F на­дійність (не допускати значних помилок і не створювати ситуацій з підвищеним ризиком).

Залежно від конкретної ситуації, переваг і вподобань керівниц­тва контроль за ходом реалізації рішення може бути найрізнома­нітнішим за формою та методами здійснення: суцільним чи вибір­ковим, внутрішнім (за допомогою спеціального підрозділу) чи зовнішнім (аудиторська фірма).

Згідно з Д. Дерлоу моделі прийняття рішень відрізняються за способом мислення та терпимістю до двозначності.Деякі суб'єкти, що приймають рішення, діють логічно та раціонально, тому вони послідовно опрацьовують інформацію. Інші індивіди мислять творчо, користуючись власною інтуїцією, тяжіють до бачення стану справ у великомасштабній перспективі. Щодо тер­пимості до двозначності, то деякі індивіди мають високу потребу в послідовності та порядку прийняття рішень для мінімізації дво­значності, а інші спроможні впоратися з високим ступенем неви­значеності й одночасно осмислювати багато ідей. Графічна ілюс­трація цих двох вимірів дає можливість сформувати чотири стилі у прийнятті рішень: директивний, аналітичний, концеп­туальний та біхевіористичний (рис. 2.2).

		Аналітичний		Концептуальний
		Директивний		Біхевіорістичний

Раціональний Інтуїтивний

Читайте також:

1. A) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
3. II. Поняття соціального процесу.
4. III. Етапи розробки програмного забезпечення
5. III. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу
6. IV. План навчального процесу.
7. IV. Прийняття рішень у полі четвертої інформаційної ситуації
8. IV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу
9. V. Прийняття рішень у полі п’ятої інформаційної ситуації
10. VI. Прийняття рішень у полі шостої інформаційної ситуації
11. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
12. Автоматизація процесу призначення IP-адрес

Переглядів: 1330