• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Організаційна структура і правова основа управління пасажирськими перевезеннями на транспорті.

Управління транспортним сектором економіки включає управління кадрами, технікою, технологією перевізного процесу, матеріальними частинами галузі, а також фінансами, матеріально-технічним забезпеченням, збутом, взаємовідносинами з клієнтурою і населенням. При чому довготривале прогнозування і поточне планування, облік і аналіз результатів діяльності становить серцевину управління.

Головними задачами управління в сучасних умовах є наступні:

- забезпечення відповідності системи управління ринковим принципами і вимогам маркетингу;

- доведення системи управління до рівня сучасних організаційних структур;

- забезпечення підвищення ефективності та рентабельності роботи транспорту на основі впровадження результатів прискорення науково-технічного прогресу.

Основне призначення системи управління полягає в забезпеченні узгодженої діяльності, координації в роботі і чіткої взаємодії складових (частин) всього перевізного процесу як єдиної, цілісної системи.

Головні принципи управління:

- демократизація управління, який передбачає поєднання плановості керівництва виробництвом і широкої самостійності та ініціативи підприємств;

- дотримання централізму (управління з одного центра) і одноосібного керівництва з персональною відповідальністю керівників за роботу підприємств;

- дотримання дисципліни;

- поєднання галузевого і територіального принципу управління;

- дотримання научності на підставі комплексного і системного підходу і використання економічних законів;

- забезпечення високої ефективності і прибутковості виробництва;

- чітке розмежування прав і відповідальності в межах функціональних обов’язків, контроль виконання.

При рішенні різноманітних задач управління транспортом використовуються три основні групи методів:

- адміністративні, які передбачають застосування таких інструментів впливу, як регламент, норма, інструкція, що закріплюється наказом, розпорядженнями і вказівками керівників;

- економічні, які орієнтують застосування таких ричагів підвищення ефективності перевізного процесу, як ціна, прибуток, рентабельність, кредит та інше; в ринкових умовах вони набувають першорядне значення;

- соціально-психологічні, які включають широкий спектр прийомів соціальної мотивації і морального впливу на виробничий колектив і окремих праців7ників (знаходження кращих працівників і колективів).

Управління транспортно-дорожнім комплексом нашої держави здійснює Міністерство інфраструктури України (МІУ). Як і інші міністерства, МІУ керується в своїй діяльності Конституцією України, Законами, які приймає Верховна рада України, Указами Президента України і Постановами Кабінету Міністрів України. Структура центрального апарату МІУ наступна: керівництво – Міністр, Перший заступник, п’ять заступників; департаменти – фінансового регулювання та соціально-економічної політики, розвитку та координації систем транспорту та зв’язку, безпеки галузі; управління – аналітичного забезпечення роботи Міністра та колегії, кадрів, зовнішньоекономічних зв’язків, контрольно-ревізійної роботи, юридичне, державної власності, бухгалтерського обміну та звітності, контролю та діловодства і три сектори: режимно-секретний, мобілізаційної роботи інформаційних технологій.

Крім того в структурі МІУ утворено підрозділи Міністерства:

- Державний департамент автомобільного транспорту (Укравтотранс);

- Державний департамент морського і річкового транспорту (Укрморрічфлот);

- Головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція);

- Державна інспекція на повітряному транспорті (Державіаслужба);

- Державний департамент з питань зв’язку та інформації України (Держзвязок);

- Державна адміністрація залізничного транспорту України (Укрзалізниця);

- Метрополітени (Дніпропетровський та Харківський).

За часи незалежності в транспортно-дорожньому комплексі України створена, нормативно-правова база, що регламентує діяльність транспортних підприємств в сфері здійснення пасажирських перевезень і відповідають новим ринковим умовам. Прийнято основні законодавчі акти, що регулюють відносини в області транспорту, в тому числі закони України „Про транспорт”, „Про автомобільний транспорт”, „Про дорожній рух”, „Про залізничний транспорт”, „Про концесію на будівництво і реконструкцію автомобільних доріг”, „Кодекс торговельного мореплавства України”, „Повітряний кодекс України”, „Кодекс автомобільного транспорту”, Постанови Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року №178 „Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту”, від 29 січня 2003 року „Про затвердження Порядку проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування”, „Статут залізниць України”, „Концепція розвитку транспортно-дорожнього комплексу України на середньостроковий період і до 2020 року”, наказ Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363 „Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні”, „Правила перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України” та інші.

1.5 Задачі та предмет навчальної дисципліни.

В сучасних умовах подальший розвиток економіки не можливий без добре налагоджених пасажирських перевезень. Соціально економічні перетворення в суспільстві порушили, налагоджене функціонування пасажирського транспортного комплексу. Велика кількість об’єктів громадського пасажирського транспорту було роздержавлено, з’явилося багато індивідуальних перевізників і невеликих приватних підприємств, зайнятих пасажирськими перевезеннями. Тому перед наукою постала задача в творчому узагальненні практики організації пасажирських перевезень в ринкових умовах, в проведенні теоретичних досліджень з метою відпрацювання стратегії розвитку пасажирського транспортного комплексу.

В сучасних умовах систему пасажирських перевезень необхідно вивчати як:

-технічної;

-технологічної;

-економічної;

-соціальної;

При вивченні технічних питань необхідно детально розглядати не лише існуючий стан технічного оснащення пасажирського комплексу, а і виробляти напрями по його удосконаленню на перспективу; особливо важливим є визначення техніко-експлуатаційних характеристик і вимог до конструкції нових типів транспортних засобів.

В технологічному аспекті, особливо вивчення таких питань:

1- комерційна експлуатація і управління пасажирським транспортом;

2- формування пасажирських потоків, їх характеристики і методи обслідування;

3- обґрунтування раціональних маршрутних систем;

4- організація руху пасажирських транспортних засобів;

5- методи і критерії оцінки якості перевезень пасажирів;

6- тарифна політика;

7- оптимальні технологічні схеми організації перевезень;

8- складання графіків руху транспортних засобів та інше.

В ринкових умовах на передній план в організації пасажирських перевезень виходить їх економічний аспект, це надає можливість:

1- розробляти сучасні методи і прийоми використання цих законів в господарській діяльності.

2- здійснювати вибір раціонального типу рухомого складу;

3- виконувати розрахунки і аналіз фінансових показників роботи;

4- виконувати розрахунки економічної ефективності заходів з організації пасажирських перевезень.

Соціальна сторона діяльності транспортного комплексу має важливе державне значення, тому що з нею прямо пов’язується організація роботи, побуту і відпочинку людей нашої держави, підвищення професійного, освітнього і культурного рівня населення.

Отже, предметом дисципліни „Пасажирські перевезення” є вивчення закономірностей формування пасажирських потоків, раціональних принципів територіального управління організації (а також в масштабі держави) системи обслуговування пасажирів різними видами транспорту, отримання знань і умінь для практичного рішення задач розвитку і удосконалення транспортного обслуговування населення міст, приміських поселень і сільської місцевості, по ефективному використанню матеріальних і трудових ресурсів транспортно-дорожнього комплексу держави.

Читайте також:

1. ERP і управління можливостями бізнесу
2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
3. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
4. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
5. Nom. sing. Gen. sing. Основа
6. Oracle Управління преміальними
7. VІ. План та організаційна структура заняття
8. А. Видання прав актів управління
9. Аварії і катастрофи на транспорті.
10. Аварії на транспорті.
11. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ ДИСПЕТЧЕРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
12. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДОРОЖНІМ РУХОМ

Переглядів: 6003