• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Роль транспортного сектора в економіці України.

План

Тема 2 Сутність і особливості транспортного ринку України в сфері пасажирських перевезень.

2.1 Роль транспортного сектора в економіці України.

2.2 Особливості транспортного ринку в сфері пасажирських перевезень і необхідність його державного регулювання.

2.3 Якість транспортного обслуговування пасажирів і основні принципи роботи з її підвищення.

Транспорт представляє собою важливу складову економіки держави. Він є сполучною ланкою між виробниками і споживачами товарів і послуг, забезпечує обмін товарами і переміщення людей. Без нього неможливі ринок і ринкові відносини в суспільстві. Як об’єкт ринку транспорт продає свої послуги по переміщенню вантажів і пасажирів. Процес виробництва продукції вважається закінченим, якщо продукцію доставлено споживачу. Частка транспортних витрат в сучасних умовах в кінцевій ціні продукції сягає 15-20 %, може бути 40% і більше. Недооцінка ролі транспорту завжди негативно відбивається на соціально-економічний розвиток держави.

Відносини людей, які виникають при переміщенні товарів, готової продукції і задоволенні потреб населення в переміщенні входять у виробничі відношення і підчиняються дії економічних законів, сутність яких відповідає цим відношенням.

Транспорт, як складна виробнича система будь-якої держави, є однією із основних галузей економіки.

Транспорт відноситься в суспільстві до сфери матеріального виробництва через те, що він продовжує процес виробництва переміщенням різноманітних товарів, доставляючи їх споживачам. Працівники транспортного сектору, як вантажного, так і пасажирського, приймають участь в створенні суспільного продукта і національного дохода, створюють вартість, в якій реалізується накопичення. До складу суспільного продукту входять товари, які мають споживчу вартість не тільки в формі речі, а і споживчі вартості в формі виробничої діяльності. Тому транспорт не має відмінностей від інших галузей економіки, а має загальні риси, притаманні іншим сферам виробництва.

Транспорту характерні три елемента матеріального виробництва: діяльність людей (сама праця або робоча сила), предмети праці (вантажі, пасажири) і засоби праці. Вартість продукції транспорту створюється аналогічно іншими галузями матеріального виробництва. Відмінність транспорта від інших галузей полягає в тому, що він:

1- не створює матеріальних цінностей у вигляді речей.

2- вартість, яка створюється працівниками транспорту приєднуються до вартості продукції, що перевозяться.

3- Транспорт продає свою продукцію у вигляді процесу переміщення, зміни місцеположення товарів і людей.

4- Транспорту не належать предмети його праці – вантажі, що перевозяться належать вантажовласникам (відправникам і одержувачам вантажів).

5- Він не створює і не додає нічого речового до товарів, які перевозяться.

Здійснюючи перевезення вантажів і пасажирів, транспорт впливає на роботу та розвиток всіх галузей економіки таким чином:

- економічна активність і якість суспільного виробництва залежить від безперебійності і ритмічності транспортного обслуговування;

- зменшення запасів палива і сировини, вивільнення обігових коштів і ефективне їх використання забезпечується регулярністю транспортного виробництва;

- якісно працюючий транспорт забезпечує прискорення доставки вантажів, в результаті чого зменшується тривалість знаходження матеріальних цінностей в процесі обігу;

- якісне обслуговування пасажирів і прискорення їх доставки в пункти призначення впливає на їх настрій, стан здоров’я, своєчасне здійснення ними власних потреб, а також – на продуктивність праці.

Транспортно-дорожній комплекс України – одна із найбільших складових економіки держави [2]:

- експлуатаційна довжина наземних шляхів сполучення перевищує 200 тис. км;

- основні виробничі фонди складають 12% вартості фондів економіки;

- частка вантажних перевезеньу валовому внутрішньому продукті складає більше 11 %;

- величина транспортної складової у вартості продукції промисловості і сільського господарства змінюється від 12% до 50%, а то і більше;

- кількість працюючих на транспорті складає більше 5% усіх зайнятих у сфері економічної діяльності.

Для оцінки перевізної роботи транспорту використовують наступніосновні кількісні показники:

- обсяги перевезень (відправлення) вантажів у тоннах за рік (Р);

- вантажооборот у тонно-кілометрах – сума добутків маси перевезених вантажів (Р) на відстань (l)перевезення (Рl);

- обсяги перевезень (відправлення) пасажирів, чоловік за рік (А);

- пасажирооборот у пасажиро-кілометрах – сума добутків числа перевезених пасажирів (А) на відстань (l) перевезення (Аl);

- приведена продукція транспорту у приведених тонно-кілометрах, визначається за формулою:

(2.1)

2.2. Особливості транспортного ринку в сфері пасажирських перевезень і необхідність його державного регулювання.

Транспортне виробництво завжди відіграє важливу роль в перетвореннях економики, в її удосконаленні і розвитку. Особливе значення транспорту визначається великими територіями України, подальший розвиток яких можливий завдяки наявності в кожному регіоні транспортної мережі, яка забезпечує високу якість перевізного процесу.

Транспортне виробництво в державі характеризується довжиною шляхів сполучення і охопленням території транспортною мережею, а також складом транспортної інфраструктури. Деякі види транспорту не вимагають наявності територіальної інфраструктури. Вони використовують її природну наявність на території (авіаційний, в певній мірі водний – річний і морський транспорт). Інші види транспорту, навпаки, суттєво залежать від територіальної транспортної інфраструктури (автомобільний, залізничний) і практично нею ж і представлені в державі.

Ринок пасажирських перевезень представляє собою взаємодію видів транспорту (транспортних підприємств) і пасажирів при вільному продажу їм послуг, пов’язаних з перевезенням, тобто це система обміну послуг між продавцями і покупцями. В ролі продавців виступають підрозділи різних видів транспорту (вокзали, квиткові каси попереднього продажу і інші транспортні структури, які можуть надавати платні послуги). Покупці транспортних послуг – це не тільки окремі пасажири, а і підприємства, організації, які мають потребу в здійсненні поїздом, перевезень багажа або вантажобагажа [5]. Сучасний ринок представляє сукупність окремих складових ринка: споживчого, засобів виробництва, фінансів, робочої сили, інновацій і інформації з відповідною їм інфраструктурою і інститутами [4].

Особливості транспортного ринку, в тому числі і у сфері пасажирських перевезень [4,6]:

1. загальний масовий характер транспортного ринку для економіки і населення, який визначається місцем і роллю транспорта в суспільстві.

2. нематеріальний характер транспортної продукції (послуги) визначається наступними особливостями будь-якої послуги:

- невідчутністю, тобто до неї не можна доторкнутися.

- несхоронністю, що означає неможливістю створення з неї запасів, накопичувати її;

- обмеження її взаємозамінності пов’язано з прив’язаністю транспортної послуги до простору і часу;

- невіддільність її від технічних засобів і працівників транспорту через спів падання процесів виробництва і споживання транспортної продукції і неможливість їх розмежування одного від одного, як при виробленні будь-яких товарів;

- непостійність її щодо якості, що пояснюється різною якістю послуги під час виконання перевезень тим самим перевізником у різний час;

3. просторова роз’єднаність полігонів реалізації транспортних послуг, їхня невзаємозамінність ускладнює внутрішньогалузеву конкуренцію в межах окремих видів транспорту, спонукає до взаємодії різних елементів транспортної системи;

4. необхідність державного регулювання транспортного ринку пов’язано із особливостями функціонування і розвитку різних видів транспорту і інтересами суспільства з метою забезпечення:

- захисту екології держави через організацію державного контролю за експлуатацією транспортних засобів в інтересах суспільної безпеки тому, що транспорт (найбільше автомобільний) є великим забруднювачем навколишнього середовища;

- конкуренції і стимулювання розвитку різних видів транспорту через обмеження природнього монополізму окремих видів транспорту;

- ефективного розвитку різних видів транспорту завдяки загальній транспортній інвестиційній політики держави;

- регулювання транспортних тарифів для захисту національних інтересів через велику капіталомісткість транспорту і значні витрати суспільства на його утримання і розвиток;

5. неналежність транспорту предметів його праці (вантажів і пасажирів) – вантажі належать вантажовласникам;

6. особливість форми обліку і вимірювання обсягів транспортної продукції, що полягає у використанні натуральних вимірників: тонно-кілометрів, пасажиро-кілометрів, кількість відправлених тонн вантажів і пасажирів;

7. особливість форми ціноутворення на транспортну продукцію – специфічна тарифна політика (тарифи) у визначенні ціни на вантажні та пасажирські перевезення.

Основні принципи вивчення транспортного ринку такі:

1. дослідження транспортного ринку;

2. сегментація транспортного ринку;

3. своєчасне реагування транспорту на вимоги попиту користувачів;

4. іноваційність в перевізному процесі завдяки;

5. прогнозування.

Читайте також:

1. А/. Верховна Рада України.
2. Актуальні проблеми економічної безпеки України.
3. Архаїчні культури на території України. Трипільська культура та її здобутки.
4. Б/. Президент України.
5. Банківська система в ринковій економіці є звичайно дворівневою і включає центральний банк (емісійний) і комерційні (депозитні) банки різних видів.
6. Банківська система України. Правовий статус Національного Банку України
7. Боротьба українських козаків проти турецько-татарської агресії. П.Сагайдачний - видатний військовий та політичний діяч України.
8. Бюджетна система України.
9. Бюджетне повноваження Державного казначейства України.
10. Бюджетне право і бюджетна система України.
11. В плануванні й організації наукових досліджень в економіці використовуються програмно-цільові методи.
12. В плануванні й організації наукових досліджень в економіці використовуються програмно-цільові методи.

Переглядів: 1965