Оживлення,способи штучного дихання, зовнішній масаж серця.

Мета штучного дихання– забезпечити газообмін в організм, збагачення крові потерпілого киснем і виділення із крові вуглецю. Крім того, штучне дихання, діючи рефлекторно на центр дихання головного мозку, сприяє відновленню самостійного дихання потерпілого. Способи штучного дихання могуть бути апаратні та ручні. Ручні менш ефективні, але можуть застосуватись негайно при порушенні дихання у потерпілого.

Підготовка до штучного дихання:

1. Звільнити потерпілого від одягу – розстебнути комір сорочки тощо.

2. Покласти потерпілого на спину на горизонтальну поверхню – стіл, гімнастичний мат або підлогу.

3. Відвести голову потерпілого максимально назад, доки його підборіддя не стане на обній лінії із шиєю. При цьому положенні язик не затуляє вхід до гортані, вільно пропускає повітря до легенів. Разом із тим при такому положенні голови рот розкривається. Для збереження такого положення голови під лопатки кладуть валик із згорнутого одягу.

4. Пальцями обстежити порожнину рота, і якщо там є кров, слиз тощо, їх необхідно видалити. За допомогою носовичка або бережка сорочки вичистити порожнину рота.

Виконання штучного дихання:

Голову потерпілого відводять максимально назад і пальцями затискають ніс (або губи). Роблять глибокий вдих, притискають свої губи до губ потерпілого і швидко роблять йому глибокий видих до рота. Вдування повторюють кілька разів, з частотою 12-15 разів на хвилину. З гігієнічною метою рекомендується рот потерпілого прикрити шматком тканини (носовичок, бинт тощо). Якщо пошкоджене обличчя і проводити дихання «з легенів у легені» не можливо, треба застосувати метод стисненні і розширення грудної клітини шляхом складання і притискання рук потерпілого до грудної клітини з їх наступним розведенням у боки. Контроль за надходженням повітря із легенів потерпілого здійснюється по розширенні грудної клітини при кожному вдування. Якщо після вдування грудна клітина потерпілого не розправляється, - це ознака непрохідності шліхів дихання. Найкраща прохідність шляхів дихання забезпечується за наявності трьох умов:

§ максимальному відведенні голови назад;

§ відкриванні рота;

§ висуванні вперед нижньої щелепи.

При появі у потерпілого перших слабких вдихів слід поєднати штучний вдих із початком самостійного вдиху. Штучне дихання слід проводити до відновлення глибокого ритмічного дихання. Штучне дихання у більшості випадків треба робити з масажем серця.

Зовнішній масаж серця – це ритмічне стискання серця між грудиною та хребтом. Треба знайти розпізнавальну точку – мечовидний відросток грудини, - він знаходиться знизу грудної клітини на животом. Стати треба з лівого боку від потерпілого і покласти долоню однієї руки на нижню третину грудини, а поверх – долоню другої руки. далі ритмічними рухами треба натискати на грудину (із частотою 60 разів на хвилину).Сила стискання має бути такою, щоб грудина зміщувалася в глибину на 4-5 см. Масаж серця доцільно проводити паралельно зі штучним диханням, для чого після 203 штучних вдихів роблять 15 стискань грудної клітки. При правильному масажі серця під час натискування на грудину відчуватиметься легкий поштовх сонної артерії і звузяться протягом кількох секунд зіниці, а також порожевіє шкіра обличчя і губи, з’являться самостійні вдихи. Щоб не пропустити повторного припинення дихання, треба стежити за зіницями, кольором шкіри й диханням, регулярно перевіряти частоту й ритмічність пульсу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Надання першої допомоги при втраті свідомості, шоку, тепловому та сонячному ударах,опіку, обмороженні.	\|	Связь между бесконечно малыми и бесконечно большими величинами.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.