Соціальна сутність праці

ТЕМА 3. ПРАЦЯ, ЯК ВИД СОЦІАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. СТАВЛЕННЯ ДО ПРАЦІ

Розвиток вітчизняної соціології праці

Розвиток вітчизняної соціології праці слід починати не з 1991-го р. , це було б некоректно, тому що Україна входила до складу СРСР і вчені всіх республік вносили визначений вклад у розробку загальної соціології і соціології праці зокрема. Можна виділити три періоди :

І – середина ХІХ ст. – до 1917 р.

ІІ – з 1917 р. до середини 30-х рр. ХХ ст.

ІІІ – з кінця 50-х рр. ХХ ст. по теперішній час.

У першому періоді соціологія праці як самостійна наука ще не розвивалась. Дослідження здійснювалися у рамках загальної соціології.

Другий період починається із створення Центрального інституту праці (м. Москва), у Харкові – Всеукраїнський інститут праці (ВІП). У цей період вивчалися проблеми бюджету часу робітників на виробництві, мотивація робітників, профвідбор, функції апарата управління. В Україні у ВІП активно досліджуються : проблеми менеджмента, "адміністративної ємкості" апарата управління, соціально-психологічні проблеми управління, проводяться емпіричні дослідження та ін.

Третій період – після викриття культа Сталіна. В Україні у Дніпропетровську почались дослідження з проблем праці. У цей період соціологія праці стала важливою галуззю соціологічної науки, дякуючи великому значенню, яке приділялось феномену "праці" у марксистській соціології і можливостям фінансування цих досліджень у рамках планового господарства. З 90-х рр. ХХ ст. соціологія праці з об'єктивних причин переживає "кризис", але все ж розвивається у рамках таких організацій: інститут соціології НАН України; академічні інститути теоретичних проблем соціології; соціологічні служби ВНЗ, у тому числі господарськодоговірні служби соціологічного розвитку і соціологічні підрозділи підприємств; у знову створюваних службах маркетингових досліджень.

Цей період пов'язаний з іменами П.Аландського, Х. Алчевської, М.Драгоманова, М. Туган-Барановського, М. Грушевського, О. Гастєва, С. Макєєва, І. Попової, В. Пилипенка та ін.

1. Соціальна сутність праці

2. Соціальні функції праці

3. Зміст і характер праці.Основний закон соціології праці

4. Ставлення до праці, чинники його формування і показники оцінки

5. Задоволенність працею,її види. Фактори задоволеності працею

Література:1,5,8,10,16,18,20,21,26,27,28,32,33.

Праця, як соціологічна категорія має значення, яке далеко виходить за межі соціології праці. Неможливо недооцінити роль праці у житті людини, суспільних групп, суспільства в цілому, тому що все, що необхідно для життя і розвитку людей, суспільства, створюється працею.

Вплив праці на розвиток людини і суспільства можна відобразити схематично (рис. 2).

Рис.2 Роль праці у розвитку людини і суспільства

Постійно оновлюючись, праця забезпечує безперервний розвиток як суспільства, так і людини. Соціологічний аспект дослідження праці заключається у вивченні її як системи суспільних відносин, у визначенні впливу праці на розвиток суспільства.

Праця впливає на суспільство через сукупність таких соціальних характеристик:

o соціально-природної;

o суб'єктивно-об'єктної двоїстості;

o рівневості;

o структурної впорядкованості;

o суб'єктоцентризму;

o динамічності;

o цілеспрямованості.

Соцільно-природна характеристика праці виявляється як необхідність у забезпеченні людських потреб у їжі, одязі, житлі і т.д.

Суб'єктивно-об'єктна двоїстість заключається в органічній єдності його предметно-речових, природних, технологічних і функціональних факторів з соціальними, соціально-суб'єктними, людськими. Ця двоїстість відображається у змісті та характері праці.

Рівневість праці відображає його прояв на груповому і особистому рівнях. Під проявом праці на суспільному рівні розуміється розподіл, спеціалізація і обмін продуктами праці ; на груповому – специфіка праці в різних спільнотах (фірмах, коопераціях, корпораціях, організаціях і т.д. ); на особистому рівні – конкретні види занять на конкретному робочому місці конкретного робітника.

Структурна впорядкованість праці фіксує його типологічні ознаки і його прояв відображені у таких поняттях як форма, вид, організація праці, управління процесами праці або трудовою діяльністю.

Суб'єктоцентризм праці обумовлений інтегрованою роллю людини в усіх проявах праці, яка перетворює людину в цілісну систему. Як соціальний суб'єкт праці людина характеризується визначеною трудовою поведінкою, відношенням до праці, трудовими орієнтаціями і установками. Як економічний суб'єкт - людина характеризується режимом роботи, швидкістю операцій, які виконуються, витратами часу на виробництво продукції, визначеною продуктивністю праці, впливом на економію ресурсів, на розміри прибутку і т.д.

Динамічність (рухомість) праці виражає його мінливість в історичному плані (зміни змісту і характера праці з переходом до іншого історичного типу суспільства: від рабовласницького до феодального; від феодального – до капіталістичного і т.д.), та у побутовому або ситуаційному відношенні (трудова мобільність, переміщення, кар'єра, плинність кадрів і т.д.).

Цілеспрямованість праці полягає в тому, що будь-яка трудова діяльність направлена на досягнення визначеної цілі – створення продукту або надання послуги. Цілеспрямованість присутня процесу праці на всіх стадіях: ціль передує початку процеса праці, орієнтує його направленість і є критерієм його результативності.

Усі вищенаведені соціальні характеристики праці є факторами, які детермінують процес соціалізації особистості.

Соціалізація особистості –це процес становлення особистості, навчання і засвоєння індивідом цінностей, норм, установок, зразків поведінки, які притаманні данному суспільству, соціальній спільноті, групі.

Основною сферою соціалізації особистості є соціальна діяльність.

Соціологія вивчає працю як вид соціальної діяльності, як соціальний процесс, як соціальне явище, як соціальний інститут.

Соціальна діяльність– це завжди прояв соціальної активності. Її суб'єктом може бути лише людина, а об'єктом - елементи навколишнього світу.

Вирізняють такі види соціальної діяльності: трудова, творча, споживацька, дозвільна, освітня, рекреаційна, тощо.

Трудова діяльність є першоосновою будь-якої соціальної діяльності, пов'язана з усіма її видами. Трудова діяльність визнана самим важливим видом соціальної діяльності, тому що вона здатна створювати матеріальні цінності та задовольняти різноманітні потреби людей.

Трудова діяльність характеризується як усвідомлена, лігитимна, цілеспрямована, творча, затребувана діяльність.

У цілому будь-яка діяльність, якщо вона доцільна, включає в себе елементи праці.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Період індустріальної соціології	\|	Ставлення до праці, чинники його формування і показники оцінки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.