• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Ставлення до праці, чинники його формування і показники оцінки

Зміст і характер праці.Основний закон соціології праці

Соціальні функції праці

Сутність праці як соціального явища виявляється через її функції.

o Створення цінностей суспільного багатства –основна функція праці як засобу до життя людини. Через цю функцію характеризується загальна суть праці, яка не залежить від форм соціальної організації суспільства. В результаті праці створюється суспільне багатство, тому праця і є основною формою життєдіяльності будь-якого людського суспільства.

o Слугування підвалиною появи і функціонування всіх суспільних відносин. У процесі праці люди взаємодіють, вступають у певні зв'язки і взаємовідносини в результаті чого вона набуває загальної суспільної форми. Це забезпечує праці статус основи виникнення всіх інших суспільних процесів. Вона стає основою формування всіх суспільних відносин (як безпосередньо пов'язаних зі створенням суспільного багатства, так і опосередкованих, віддалених від цього).

o Формування та розвиток особистості. Взаємодіючи з природою і впливаючи на неї, людина не тільки створює цінності суспільного багатства, а й змінює власну сутність. Вона набуває досвіду і знань, розвиває свої здібності, формується як особистість.

o Слугування сферою самовираження і самоствердження людини. Сутність цієї функції полягає у створенні таких умов праці, за яких виробництво благ перестає бути самоціллю, а все більшого значення набуває самоствердження, самовираження людини в процесі праці. Тому праця стає необхідним засобом самовираження, розкриття і реалізації творчих можливостей робітника.

o Безперервний прогрес усього людства, тому що у кожному новому періоді трудовий процесс відновлюється у його новій якості за рахунок включення в нього все більшої кількості людей, які краще підготовлені і використовують більш продуктивну техніку. І за наведенної вище схеми (рис.1) праця продовжує впливати на людей і суспільство.

Слід відмітити, що ми розглянули ідеальний процес впливу праці на людину і суспільство.Реальний процес піддається сильному впливу на людей і суспільство політики, міждержавних і міжнаціональних відносин, війн, державних переворотів, природних катаклізмів та ін. Все вищепереліковане може грубо порушити закономірний процес розвитку суспільства.

Але загальна тенденція у розвитку людського суспільства направлена в сторону прогреса виробництва, роста матеріального благополуччя, культурного рівня людей, усвідомлення прав людини як вищої цінності на землі.

Соціально-економічна сутність праці – двоїста. З одного боку, вона - джерело багатства і доходів, з іншого - міра поведінки людини, засіб її самореалізації, самоствердження як особистості.

Соціологія характеризує поведінку людини залежно від змісту і характеру праці.

Зміст праці- це сукупність трудових функцій, які відображають взаємодію людини і засобів праці у процесі праці, а також співвідношення і взаємозв'язок цих функцій.

Зміст – це організаційно – технічний аспект праці. Він віповідає визначеному розвитку продуктивних сил, показує спосіб технологічного поєднання особистісного і уречевленого елементів трудового процессу.

Зміст праці дуже мінливий, тому що залежить від:

- структури і різноманітності функцій, що виконуються;

- співвідношення управлінських і виконавських функцій;

- фізичних і нервово-психічних навантажень, ступеня розумової напруги;

- ступеня самостійності, складності та інше.

Розрізняють соціальний і функціональний зміст праці.

Соціальний зміст виявляється у доцільності діяльності працівника, мотивації, ставленні до праці на суспільному рівні (як до професії, виду діяльності) та на індивідуальному рівні (як до конкретної роботи, що виконується).

Функціональний зміст праці виявляється в її функціях: енергетичній, технологічній, контрольно-регулюючій, підготовчо-організаційній.

Характер працівиражає соціально-економічний спосіб поєднання працівника із засобами виробництва, спосіб включення індивідуальної праці до суспільної (взаємодію людини із суспільством) і залежить від відносин присвоєння і розподілу засобів і продуктів праці.

Характер праці має двоїсту природу. З одного боку він є індивідуальним трудом, мета якого – задоволення біологічних потреб; з другого - це колективний труд, у якому відтворюються соціально-професійні групи між:

o виробниками і споживачами;

o робітниками основного і допоміжного виробництва;

o представниками різних галузей промисловості.

Характер праці відображає такі соціальні відносини:

o володіння і підлеглості;

o відчуження та експлуатації;

o влади і безправ′я.

Формуються ці відносини не з приводу предметів і знарядь праці, а з приводу присвоєння і розподілу засобів і продуктів праці.

У результаті виділяють:

o приватну і суспільну працю;

o вільну і підневільну працю;

o працю на себе і на експлуататора;

o добровільну і примусову працю.

Таким чином, зміст праці визначає професію і рівень кваліфікації робітників, характер праці визначає ступінь її соціального розвитку і перетворення в нагальну потребу.

Взаємодія між ними відображає основний законсоціології праці – закон відповідності характера і змісту праці або міри поєднання його сутності та форми.

Відповідно до цього закону зміни у змісті праці створюють передумови для змін в його характері та навпаки.

Неоднорідність праці призводить до соціальної неоднорідності груп людей, закріплених за різними видами праці.

Діяльність держави направлена на подолання соціальної нерівності, яка може призвести до виникнення і розвитку соціальної напруги в суспільстві.

Ставлення до праці характеризує ступінь устремлінь людини проявляти свої фізичні та духовні сили, використовувати свої знання і досвід, здібності для досягнення визначених кількісних і якісних результатів. Ставлення до праці – це складне соціальне явище, яке являє собою єдність трьох елементів:

o мотивів і орієнтацій трудової поведінки;

o реальної трудової поведінки;

o оцінки робітниками трудової ситуації ( вербальною оцінкою).

Усі чинники формування ставлення до праці можна поділити на об'єктивні та суб'єктивні.

Об'єктивні чинники створюють зовнішні, незалежні від суб'єкта, передумови його діяльності, які пов'язані з особливостями виробничого і невиробничого середовища.

Суб'єктивні чинники визначаються індивідуальними особливостями людини (стать, вік, освіта, сімейний стан, професія, стаж, досвід, загальна і професійна культура, характер, темперамент, направленість інтересів, ціннісних орієнтацій і установок у сфері праці) і є результатом відображення зовнішніх умов у свідомості та психіці робітника.

Об'єктивні чинники поділяються на дві групи:

o загальні – форми власності; економічний рівень розвитку країни, регіону, галузі; рівень життя населення; ситуація із зайнятістю і безробіттям; стан культури, освіти, охорони здоров'я; соціальна політика і соціальний захист населення;

o специфічні – зміст і привабливість праці; виробничі умови і безпека праці, оцінка праці на підприємстві; якість і об'єктивність нормування праці; морально-психологічний клімат у колективі; соціально-демографічна структура трудового колективу; самостійність діяльності і ступінь участі в управлінні та ін.

Об'єктивні чинники є стимулами, зовнішніми збудниками до трудової діяльності, а суб'єктивні - мотивами, внутрішніми збудниками конкретної особи.

Ставлення до праці робітників знаходиться під впливом об’єктивних (зовнішніх) чинників. Але останні стають збуджуючим мотивом, стимулом, коли вони трансформуються через внутрішній світ людини (її життєві ідеали, прагнення, мотиви трудової діяльності). Ця трансформація неоднакова у людей різного віку, статі, характеру, темпераменту, освіти, досвіду і т.д. Тому в одному й тому ж колективі люди працюють по-різному: сумлінно, ініціативно, байдужо, з порушеннями.

Для характеристики ставлення до праці використовуються такі оцінки - позитивну, негативну, нейтральну.

В залежності від ставлення до праці розрізняють такі типи робітників:

o супернормативний тип – виключно активні та сумлінні працівники (таких приблизно 10%);

o нормативний тип – сумлінні робітники, які орієнтовані на виконання вимог і норм (65-70%);

o субнормативний тип – недостатньо сумлінні робітники, які діють потай (20%);

o ненормативний тип – несумлінні робітники (5%).

Про ставлення до праці за конкретних умов можна робити висновки, аналізуючи об'єктивні чи суб'єктивні показники.

Об'єктивні показники ставлення до праці характеризують результати трудової діяльності, рівень відповідальності, сумлінності, ініціативності та дисциплінованості працівників. На основі цих показників розробляють емпірично перевірювані критерії ставлення до праці: виконання виробничих завдань у кількісних і якісних показниках, виявлення ініціативи у використанні раціональних прийомів і методів роботи тощо.

Слід зазначити, що самі по собі перелічені показники не забезпечують повної характеристики ставлення до праці, тому що на рівень їх виконання можуть впливати кваліфікаційні та психофізіологічні потенції працівника (у сумлінних, ініціативних працівників можуть спостерігатися низькі трудові показники через слабке здоров'я, недостатню кваліфікацію).

Для більш повної характеристики ставлення до праці слід ураховувати ціннісні орієнтації особи, структуру та ієрархію мотивів її трудової діяльності, загальне задоволення працею та її умовами – суб'єктивні показники ставлення до праці.

Найважливішими суб'єктивними показниками є структура трудової мотивації та задоволення працею.

Читайте також:

1. IV група- показники надійності підприємства
2. Абсолютні показники фінансової стійкості
3. Абсолютні показники фінансової стійкості та її типи
4. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
5. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
6. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
7. Алгоритм формування комплексу маркетингових комунікацій
8. Алгоритм формування потенціалу Ф2
9. Алгоритм формування статутного фонду банку
10. Альтернативні джерела формування підприємницького капіталу
11. Аналіз відхилень – основний інструмент оцінки діяльності центрів відповідальності
12. Аналіз відхилень — основний інструмент оцінки діяльності центрів відповідальності

Переглядів: 2629