Регулювання цін

Захист інтересів споживачів

У багатьох країнах, що розвиваються, законодавство про захист інтересів споживачів приймається раніш, ніж законодавство з питань конкуренції чи одночасно з останнім. Як випливає вже із самої назви, такі закони мають на меті забезпечення безпеки, охорону здоров'я та економічних інтересів споживачів, в той час як конкурентне законодавство безпосередньо спрямоване на сприяння розвитку конкуренції і підвищення ефективності в масштабах економіки і захищає економічні інтереси споживачів лише непрямим чином. Однак, конкурентне законодавство часом передбачає і спеціальні положення про захист інтересів споживачів, що, наприклад, забороняють несумлінну торгову практику (Індія) чи ціни, що передбачають обов'язкову вказівку, у маркіруванні товару (Франція).

У законодавстві деяких країн містяться норми, що стосуються обмеження ділової практики (ОДП) і регулювання цін. У результаті проведених економічних реформ і лібералізації цін багато країн поступово відмовляються від адміністративного регулювання цін, приймаючи сучасне законодавство з питань конкуренції (наприклад, Норвегія, Швеція, Франція, Таїланд), хоча в конкурентному законодавстві ряду країн (наприклад, у Франції) усе-таки передбачається можливість регулювання цін у надзвичайних обставинах. Крім того, конкурентне законодавство у всіх випадках забороняє практику підтримки цін при перепродажі товарів і угоди про встановлення цін.

Права інтелектуальної власності (ПІВ)

Права інтелектуальної власності, включаючи патенти, авторські права, промислові зразки і товарні знаки, фактично наділяють власника ПІВ (чи винахідника покупця) монопольними правами. На перший погляд, такі закони вступають у повне протиріччя з конкурентним законодавством, що спрямовано на боротьбу з монополіями. Однак більш уважний аналіз дозволяє зробити висновок про те, що відсутність ПІВ привів би до скорочення інвестицій у НДДКР і до обмеження інноваційної діяльності - одного з головних позитивних результатів конкуренції. Це обумовлює необхідність ПІВ, що, у кінцевому рахунку, розглядаються як фактор, у цілому сприятливого розвитку конкуренції, оскільки в умовах такого захисту в компаній з'являється стимул до ведення конкурентної боротьби на основі здійснення інвестицій у НДДКР. Разом з тим процедури ліцензування у відношенні того чи іншого виду прав інтелектуальної власності створюють можливість для введення обмежень, включаючи основні види ОДП. Наприклад, товарні знаки можуть використовуватися як інструмент, що дозволяє закрити доступ на той чи інший ринок і монополізувати його. Існують різні думки щодо того, де проходить межа, яка розділяє ту сферу, де ПІВ сприяють розширенню конкуренції, і ту, де починаються зловживання правами інтелектуальної власності й останні здобувають антиконкурентний характер. Питання про межу між конкурентним законодавством і ПІВ вимагає додаткового вивчення.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Конкурентне законодавство і пов'язані з ним закони та концепції	\|	Торгове законодавство

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.001 сек.