Суб’єкти права на відкриття

Охорони наукових відкриттів

Можливі принципи спеціальної правової

Що висувають до відкриття

До положень, що не відповідають вимогам, які висувають до відкриття, відносять:

• поодинокі факти, окремі залежності, а також закономірності, властивості та явища, що не змінюють докорінно рівень пізнання;

• гіпотези, зокрема, ймовірні уявлення про будову матерії, походження планет, корисні копалини, існування різноманітних силових полів тощо;

• вирішення математичних задач, встановлення абстрактних залежностей, доведення різних математичних теорем тощо;

• результати, що уточнюють уже відомі положення;

• виявлення комет, планет та інших просторових утворень;

• твердження, що суперечать науково обґрунтованим і експериментально підтвердженим у світовій науці ознакам;

• результати науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт, що стосуються предмета можливих заявок на винаходи;

• виявлення і виведення нових видів рослин, тварин і мікроорганізмів;

• виявлення нових морфологічних структур, зокрема в галузі біології, медицини, геології.

Прихильники спеціальної правової охорони наукових відкриттів пропонують запровадження таких принципів їхньої правової охорони:

• система реєстрації й охорони наукових відкриттів має бути відкритою;

• організація підтримки наукового напряму, у якому здійснене подане до реєстрації відкриття, через цілеспрямоване фінансування з різних джерел (як державних, так і недержавних);

• комплектування органу, наділеного повноваженнями щодо реєстрації наукових відкриттів, з фахівців найвищої кваліфікації, яким обов'язково належать зареєстровані наукові відкриття;

• термін, протягом якого наукове положення може бути заявлене як наукове відкриття, має бути досить тривалим (не менше 30 років). Скорочені терміни не співвідносяться з необхідністю виявлення докорінних змін, внесених науковим положенням до рівня пізнання, всього обсягу причинно-наслідкових зв'язків, що супроводжують наукове відкриття;

• неприйнятність правила про обов'язкове експериментальне підтвердження наукового відкриття;

• створення Державного реєстру наукових відкриттів.

Відкриття як результат вирішення завдання пізнання від моменту його оприлюднення стає загальним надбанням, його може вільно використовувати кожен як при проведенні подальших наукових досліджень, так і при розробленні на його основі конкретних технічних рішень.

Суб'єктами права на відкриття є перш за все їхні автори, тобто особи, завдяки творчій праці яких створено відкриття. За українським законодавством авторами відкриттів можуть бути лише фізичні особи незалежно від їхнього віку та стану дієздатності.

Після смерті автора його права на відкриття переходять до його спадкоємців за законом або за заповітом. Спадкоємці стають повноцінними власниками всіх майнових прав, належних померлому автору відкриття. Вони можуть захищати особисті немайнові права авторів відкриттів.

За співавторства відкриття здійснюється в результаті творчої діяльності кількох осіб. Співавторами визнають вчених, один із яких виявив невідоме раніше явище, а інший дав йому наукове обґрунтування. Аналогічно вирішують питання, коли одні особи сформулювали та теоретично довели предмет відкриття, а інші одержали експериментальне підтвердження достовірності відкриття.

Якщо відкриття здійснено у зв'язку з виконанням службового завдання, всі авторські права на нього визнають за його конкретним розробником.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Достовірність відкриття	\|	Характеристика ознак компонування ІМС

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.