Однак, до Володимира Святославича християнська церква не змогла закріпитися на Русі як пануюча.

Близько 988 р. Володимир, хрестившися сам, наказав хрестити своїх бояр, а потім і весь народ. Той же самий Добриня, що силою змушував новгородців поклонятися Перуну, тепер насильницьки вводив християнство.

Біля статуй богів відбулася церемонія жертвоприносин, у тому числі, як указує літописець, і людських.

Запровадження християнства і його значення

Зміцнення централізованої держави вимагало ідеологічного підкріплення шляхом уведення державної релігії з пануванням головного божества, що уособлювало великокнязівську владу.

Першою спробою релігійного реформування стало створення Володимиром єдиного пантеону богів підкорених племен на чолі з «князівським» богом — громовержцем Перуном.

У Києві він «поставив кумири на пагорбові поза двором теремним». Серед них були дерев'яна статуя Перуна зі срібною головою і золотими вусами, зображення Даждьбога, Хорса, Симаргла, Стрибога, Мокоші.

Це була спроба об'єднати різні божества, яким поклонялися в різних частинах країни.

Культ Перуна насаджувався в Стародавній Русі часом самими жорстокими заходами.

Літопис свідчить, що новгородський намісник Добриня, дядько Володимира, силою примушував новгородців підкоритися Перуну як головному богові.

Неподалік від Новгорода, наприклад, була споруджена статуя Перуна, навколо якої горіло вісім негасимих багать.

Однак спроба Володимира створити державну релігію на основі язичництва потерпіла крах.

У 988-989 рр. Володимир провів другу релігійну реформу. У якості нової державної релігії було прийняте християнство православного (грецького) зразка.

У літописі наводиться докладна розповідь про вибір віри, що носить легендарний характер. У результаті відвідування руськими посольствами різних держав, бесід із проповідниками мусульманства з Волзької Болгарії, іудейства з Хазарії, католицтва «з німців» і православ'я з Візантії Володимир нібито вибрав православ'я.

Поширення християнства зустрічало протест простого народу, що вклонявся своїм язичницьким богам.

Християнство утверджувалося повільно, і на окраїнних землях Київської Русі воно установилося набагато пізніше, ніж у Києві.

Руські літописи та візантійські хроніки містять посилання на те, що хрещення Русі Володимиром було не першою спробою запровадження християнства у Київській державі.

Ще у 60-ті рр. IX ст. православ'я прийняла, щонайменше, значна частина дружини князя Аскольда, а в середині X ст. йому покровительствувала княгиня Ольга.

Прийняття християнствамало велике значення для подальшого розвитку руських земель. Воно зміцнювало владу феодалів над селянами, своїм вченням освячуючи феодальну власність і підпорядкування владі.

Прийняття християнства зміцнювало державну владу і територіальну єдність Київської Русі.Воно мало велике міжнародне значення, яке полягало в тому, що Русь,відкинувши «примітивне» язичництво, ставала тепер рівною іншим християнським країнам, зв'язки з якими значно розширилися.

Нарешті, прийняття християнства зіграло велику роль у розвитку давньоруської культури.

З прийняттям християнства на Русі виникла церква як особлива релігійна організація.

На чолі руської православної церкви був поставлений митрополит, призначуваний константинопольським патріархом, окремі області Русі очолювали єпископи, яким підкорялися священики в містах і селах.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Князювання Святослава (964—972 рр.) — сина Ольги й Ігоря — було спрямовано в основному на розширення кордонів Русі і збройну боротьбу із сусідами.	\|	Важливе місце при цьому приділялося так званій «сімейній дипломатії», тобто укладенню вигідних союзів і угод шляхом династичних шлюбів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.

Однак, до Володи­мира Святославича християнська церква не змогла закрі­питися на Русі як пануюча.

Однак, до Володимира Святославича християнська церква не змогла закріпитися на Русі як пануюча.