Тема 1.2. ІСТОРІЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ ОСВІТИ

Опираючись на положення Концепції, варто зауважити, що актуальність психологічного супроводу навчально-виховного процесу зумовлена новими соціальними вимогами, відповідними стратегічними змінами розвитку освіти України та загальносвітовими тенденціями. Забезпечуючи психологічну складову організації освітнього середовища, працівники психологічної служби системи освіти повинні забезпечити умови, які б сприяли розвиткові індивідуальності кожної дитини, збереженню її здоров’я, формуванню у неї готовності до самостійного життя в суспільстві після завершення навчання.

Психологічну службу системи освіти необхідно розглядати як багаторівневу організаційну систему, яка включає основні структурні одиниці і забезпечує надання ефективної психологічної допомоги всім учасникам навчально-виховного процесу. Спектр завдань на різних рівнях функціонування цієї системи має бути диференційованим. При цьому цільовий напрямок діяльності психологічної служби залишається єдиним.

Практичний психолог і соціальний педагог є головними ланками системи соціального і психологічного забезпечення на рівні навчального закладу і долучені до вирішення основних завдань цієї системи.

Основною метою діяльності психологічної служби системи освіти є підвищення якості і забезпечення доступності послуг у сфері практичної психології і соціальної роботи, спрямованих на збереження і укріплення здоров’я, підвищення адаптивних можливостей, створення умов для повноцінного і гармонійного розвитку всіх учасників навчально-виховного процесу, посилення розвивального і виховного компонентів системи освіти.

Сучасні тенденції розвитку освіти формують загальне спрямування діяльності психологічної служби, яка повинна сприяти вирішенню освітніх і виховних задач, професійної гнучкості молоді, формуванню готовності до особистісного, професійного, політичного вибору, формуванню соціальної компетентності як передумови ефективної соціалізації молоді.

Важливим завданням діяльності психологічної служби є забезпечення супроводу дітей з особливими освітніми потребами, захист психічного і соціального здоров’я дитини на всіх рівнях навчання.

Діяльність спеціалістів психологічної служби повинна бути спрямована на забезпечення, захист прав і свобод дітей, створення умов комфортного освітнього середовища. За такого підходу основну увагу у вибудовуванні траєкторії розвитку служби слід приділити питанню формування професійної компетентності у спеціалістів, готовності до виконання не лише функціональних завдань, а й надання системи послуг, які потребують учасники навчально-виховного процесу: учні, батьки, педагогічні працівники, представники громади.

Питання забезпечення високої якості освіти безпосередньо пов’язане з такими категоріями як розвиток, самореалізація, самоповага, здоров’я, адаптивність, самооцінка. Врахування визначених понять в ході реалізації навчального процесу має стати пріоритетом у наближенні системи освіти України до європейських стандартів.

Концепція розвитку психологічної служби освіти України на період до 2012 року (далі – Концепція) орієнтована на посилення ролі і значимості психологічної складової освітнього процесу, підвищення ефективності діяльності соціальних педагогів, психологів, спеціалістів психолого-медико-педагогічних консультацій.

Концепція визначає засади і напрями розбудови психологічної служби системи освіти через реалізацію низки практичних заходів і є логічним продовженням Стратегії розвитку психологічної служби системи освіти України на період до 2008 року.

Процес розбудови психологічної служи системи освіти має відповідати принципам плановості, цілісності, відповідності стану розвитку освіти і суспільства, перспективності.

Аналіз проблем розвитку психологічної служби показав, що основними причинами негативних тенденцій є не економічні причини, а суб’єктивні чинники: незадовільна робота керівників психологічної служби, нерозуміння деяких керівників освітніх установ необхідності розвитку служби, низька активність самих практичних психологів і соціальних педагогів.

Серед проблем, що існують у психологічній службі, визначено наступні:

1. Низький рівень організаційно-методичної роботи центрів психологічної служби ряду областей, а особливо районів. Цей напрямок роботи потребує глибоких і докорінних змін. Наприклад, є потреба чітко визначити відповідальних за діяльність служби на рівні керівників обласних управлінь і районних відділів освіти. Саме управління освіти і науки мають суттєво покращити керівництва психологічною службою в регіонах, уміло застосовуючи той значний потенціал, що напрацьований психологічною службою за роки її функціонування. Зі свого боку, працівники центрів практичної психології і соціальної роботи мають повністю забезпечити управлінців необхідними методичними матеріалами і статистичною інформацією.

2. Низький рівень професіоналізму окремих психологів і соціальних педагогів, керівників і методистів центрів. Причини такого явища, на наш погляд, наступні:

- значні проблеми професійної підготовки спеціалістів у вишах. Зауважимо, що ліцензований набір на спеціальність «психологія» у вишах щорічно складає близько 20 тисяч;

- недостатня методична робота з молодими психологами і соціальними педагогами, які щойно стали до роботи в закладах освіти;

- є значна кількість працівників психологічної служби, які не вміють побудувати розмову з клієнтом (батьком, учнем, педагогом), не знають специфіки освіти (мається на увазі організація роботи, методичне підпорядкування, нормативні документи), не знають і не дотримуються вимог Етичного кодексу психолога, не вміють застосовувати психодіагностичні і психокорекційні методики, часом застосовують непсихологічні методи роботи тощо;

- відсутність систематичної роботи у вишах та інститутах післядипломної освіти з керівними кадрами (керівники установ і закладів освіти, за даними наших досліджень виявилися найменш обізнаними у завданнях і методах діяльності психологів і соціальних педагогів.

Говорячи про роль психологічної служби у реформуванні освіти, про її вплив на розвиток психології в нашій країні, необхідно зазначити ряд явищ суспільного характеру:

- суттєво підвищився рівень психологічної культури в суспільстві. Усі, від міністрів і до домогосподарок, уже не плутають психолога і психіатра, знають, що психолог є фахівцем, що він може надавати психологічну допомогу, а не гадати на картах;

- стрімко зросла кількість кафедр і факультетів в університетах, які готують психологів;

- зросла кількість наукових досліджень з проблем підготовки практичних психологів і соціальних педагогів, визначення професійно важливих рис особистості працівника психологічної служби, процесу адаптації практичного психолога і соціального педагога тощо;

- зросла кількість шкіл, курсів, навіть інститутів, які проводять навчання практичних психологів на засадах між курсової підготовки через різного роду тренінги. Проте, слід відзначити, що тут є цілий ряд небезпек;

- психологічні знання і технології проникли у всі сфери виробництва, охорони здоров’я, правоохоронної діяльності, приватного життя людей тощо.

Недостатньо розвинена практична психологія й у сфері науки. Проблеми активізації творчої діяльності, роботи наукових колективів, співпраці науковців є суттєвими для сучасного етапу розвитку науки.

У межах промислової психології слабо розвинені такі її напрями, як практична психологія у сфері транспорту, зв'язку, сільського господарства.

Недоліком у сучасному стані практичної психології виступає її розмежованість по різних відомствах, відсутність централізації. На цю проблему вказував ще Б. Ф. Ломов у 80 pp. XX ст., поставивши задачу створення єдиної психологічної служби, що стало особливо актуальним з моменту появи психологічних служб у різних галузях суспільної практики.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Концепція державної системи психологічної служби	\|	ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ СТАНОВЛЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СИСТЕМІ ОСВІТИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.