РОЛЬ ШПС У ВИРІШЕННІ ПРОБЛЕМ ШКОЛИ

Для розуміння цілей і завдань роботи психолога в освітній установі важливим є вирішення принципового питання про взаємозв'язок педагогіки з психологією.

Педагогіка і психологія - науки, які тісно пов'язані між собою як змістом своїх предметів, так і історією розвитку. Сформувалися два підходи до розуміння ролі психології при вирішенні проблем педагогіки:

- психологія повинна досліджувати незалежну від педагогічної практики природу дитини, а педагогіка застосовує отримані знання у навчально-виховному процесі (Е. Мейман);

- психологія повинна орієнтуватися на розвиток дитини у процесі її навчання і виховання. Як чітко висловився К.Д.Ушинський, психологія повинна вивчати дітей, виховуючи і навчаючи їх, для того, щоб виховувати і навчати, вивчаючи їх. Ця точка зору є прийнятою у вітчизняній психологічній та педагогічній науках.

Стаючи на цю позицію, слід пам'ятати, що:

по-перше,взаємозв'язок педагогіки і психології передбачає розмежування між ними як науками, кожна з яких має власний предмет.

Предмет психології - психіка дитини у закономірностях її розвитку. Педагогічний процес - умова цього розвитку.

Предметом педагогіки є процес виховання і навчання в його специфічних закономірностях. Психічні властивості дитини - умови, які повинні бути враховані. Те, що для однієї з цих наук є предметом, для іншої виступає як умова (С. Л. Рубінштейн);

по-друге,психологія розробляє власне психологічні проблеми навчально-виховного процесу, а не тільки і не стільки бере участь у вирішенні педагогічних.

Розмежування педагогіки і психології залежить від розв'язання проблеми про співвідношення розвитку і навчання, розвитку і виховання.

Вітчизняна позиція бере початок у роботах К. Д. Ушинського, Л. С. Виготського, Г. С. Костюка. Стверджується єдність розвитку і навчання (виховання), яка означає, що розвиток дитини здійснюється у різноманітній діяльності, організація якої є змістом навчання і виховання.

Особливістю навчально-виховного процесу є обумовленість його ефективності психологічним фактором.

Психологічний чинник- узагальнене поняття, в якому фіксується динамічна сукупність психічних властивостей окремих індивідів, соціальних груп і в цілому суспільства. У цьому понятті конкретизується поняття "людський фактор".

У різних сферах діяльності переважають ті чи інші елементи психологічного фактору. В навчанні найбільшого значення набувають такі психічні процеси учнів: увага, пам'ять, мислення, уява. У науковій роботі - інтелект, пам'ять, інтуїція вчених; у художній діяльності - емоції, фантазія митця.

Шлях до підвищення ефективності роботи школи лежить через врахування психологічного фактора навчально-виховного процесу. Розвиток особистості повинен бути не тільки декларованим метою освітніх установ, а стати реальним критерієм ефективності їх роботи.

Основні групи шкільних проблем, що потребують участі психолога - це:

- встановлення причин різних труднощів у навчально-виховній роботі з дітьми різного віку;

- подолання і профілактика відхилень в інтелектуальному й особистісному розвитку школярів;

- допомога у розв'язанні складних питань міжособистісних відносин, конфліктних ситуацій у шкільному середовищі.

Сьогодні в психології нагромаджено багато знань про розвиток і формування особистості. Використання їх у педагогічній практиці не є автоматичним і вимагає певної психологічної компетентності. Тому вчитель не в змозі сам вирішити весь обсяг психологічних проблем навчання і виховання. В оцінці учня вчителі переважно користуються своїми враженнями, а не науково обгрунтованою інформацією про нього.

Виникає потреба у появі нової професії - шкільного психолога.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
СТРУКТУРА, НАПРЯМКИ ТА ФОРМИ ДІЯЛЬНОСТІ ШКІЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ В УКРАЇНІ	\|	ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ У ВУЗІ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.