• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Контрольні питання

У разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог строк для добровільного виконання не встановлюється, оскільки це суперечитиме характеру та логіці рішення.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за:

1. Заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;

2. Заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

З. В інших, передбачених законом, випадках; однак, на теперішній час законом не передбачено жодного іншого випадку відкриття виконавчого провадження, причому ця правова прогалина створює проблеми в прийнятті до примусового виконання судових рішень про стягнення державного мита, стягнень на користь держави та деяких інших категорій рішень.

Виконавчими документами, як єдиною законною підставою для відкриття виконавчого провадження, є:

1) виконавчі листи, що видаються судами на підставі: рішень, вироків, ухвал, постанов судів загальної юрисдикції (загальних та спеціалізованих); рішень іноземних судів і арбітражів, якщо вони визнані й допущені на території України у встановленому законом порядку; рішень третейського суду;

2} ухвали, постанови судів у випадках, передбачених законом, тобто, для визнання такого судового документа виконавчим слід пересвідчитися, чи передбачено нормативним актом, що має силу закону (Закон України, Декрет Кабінету Міністрів України), визнання судового документа як виконавчого та чи підлягає він виконанню органами ДВС. Як приклад можна навести ст.53 Закону України „Про авторські та суміжні права", згідно якої ухвала суду про застосування тимчасового заходу підлягає негайному виконанню органом державної виконавчої служби за участю заявника (тобто, така ухвала є виконавчим документом);

3) накази господарських судів, у тому числі й ті, що видаються на підставі рішення третейського суду;

4) ухвали, постанови господарських судів у випадках, передбачених законом;

5) виконавчі написи нотаріусів;

6) посвідчення комісій з трудових спорів;

7) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

8) рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном;

9) рішення Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень у передбачених законом випадках;

10) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу;

11) рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу.

До виконавчого документа закон пред'являє певні обов'язкові вимоги, тому при прийнятті до примусового виконання виконавчого документа, державний виконавець обов'язково має пересвідчитися, чи містяться у виконавчому документі необхідні реквізити. Зокрема, у виконавчому документі в будь-якому разі повинні бути зазначені:

1. Назва документа (виконавчий лист, виконавчий напис, постанова, ухвала, наказ тощо), дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ;

2. Дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ (якщо рішення і виконавчий документ знаходяться у різних документах);

3. Найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо;

а) резолютивна частина рішення;

б) дата набрання чинності рішенням;

в) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою. Копії виконавчих документів можуть бути надані до виконання лише у тому разі, якщо вони завірені оригінальним підписом посадової особи, що видала оригінал виконавчого документа, та скріплений відповідною печаткою. Нотаріально чи іншим чином завірені копії виконавчих документів не можуть бути підставою для відкриття виконавчого провадження.

Крім того, державний виконавець має з особливою увагою ставитися до того, якою саме печаткою завірений виконавчий документ. На практиці нерідко трапляються випадки, коли документ завіряється печатками на кшталт „Для пакетів", „Загальний відділ", „Канцелярія" тощо. Такий виконавчий документ не має юридичної сили та не може бути підставою для відкриття виконавчого провадження.

Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів. Наприклад, статтею 117 ГПК України встановлено обов'язкове зазначення у наказах господарського суду ще і номерів рахунків у банках, що належать стягувачеві та боржникові.

Звертає на себе увагу той факт, що за переважною більшістю судових рішень виконавчий документ видається особі, на користь якої поставлено рішення, для самостійного розв'язання питання щодо звернення до примусового виконання рішення суду. Суддя, який постановив рішення, лише контролює відповідно до закону своєчасне звернення до виконання судових рішень, постановлених під його головуванням. Натомість рішення органів державної влади щодо застосування різноманітних адміністративних санкцій звертаються до примусового виконання самими органами, що їх видали.

Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання у такі строки:

• виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років;

• посвідчення комісій у трудових спорах - протягом трьох місяців;

• постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

• інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не встановлено законом.

Слід звернути увагу, що з 28 серпня 2003 року з'явилася конкуренція норм пункту 1 частини 1 статті 21 Закону України "Про виконавче провадження", що встановлює трирічний строк для пред'явлення до примусового виконання судових документів (у т.ч. й наказів господарського суду), та статті 118 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України, відповідно до якої виданий стягувачеві наказ може бути пред'явлено до виконання не пізніше трьох місяців з дня прийняття рішення, ухвали, постанови або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки виконання судового рішення або після винесення ухвали про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання.

У цьому випадку, для розв'язання питання щодо строку пред'явлення наказу господарського суду до виконання, доцільніше керуватися загальними правилами теорії права:

1) при конкуренції норм права застосуванню підлягає норма, що набула чинності пізніше (за часом) - тобто має застосовуватися норма статті 21 Закону України "Про виконавче провадження", що набула чинності 28 серпня 2003 року, а не норма статті 118 ГПК України, яка внесена у ГПК України Законом України від 21 червня 2001 року №2539-111;

2) при конкуренції норм права застосуванню підлягає норма, що носить спеціальний характер. Норма статті 21 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому провадженні має спеціальний характер стосовно загальних положень норм статті 118 ГПК України. На спеціальний характер статті 21 Закону України "Про виконавче провадження" вказують і положення статті 115 ГПК України, згідно з якою рішення, ухвали та постанови господарського суду, що набрали законної сили, виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Строки пред'явлення виконавчого документадо виконання, встановлюються:

а) для виконання рішень і вироків судів у частині майнових стягнень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановления;

б) для виконання рішень господарських судів - з наступного дня після набрання рішенням законної сили;

в) для виконання рішень комісій з трудових спорів - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення;

г) для виконання постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - з дня винесення відповідної постанови.

За іншими виконавчими документами строк пред'явлення їх до виконання встановлюється з наступного дня після їх видачі, якщо інше не встановлено законом.

За загальним правилом, у разі якщо дата закінчення або початку процесуального строку припадає на вихідний (святковий) день, то датою закінчення (початку) процесуального строку є наступний робочий день.

Рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, втратою годувальника тощо) можуть бути пред'явлені до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі. Термін пред'явлення виконавчого документа до виконання у такому випадку зазначається у самому виконавчому документі.

Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання встановлюються для кожного платежу окремо.

Переривання строку давності.Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання можуть бути перервані наступними чинниками:

1. Пред'явленням виконавчого документа до виконання;

2. Частковим виконанням рішення боржником, у тому числі й поза межами процедури примусового виконання рішення;

3. Надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється і починає обліковуватися з початку. Час, що минув до переривання строку при обчисленні нового строку не зараховується.

У разі повернення державним виконавцем виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

У разі припущення стягувачем строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, строк може бути поновлено судом. Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутись із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповідний документ, або до суду за місцем виконання рішення. Суд розглядає таку заяву у 10-денний строк, якщо інше не встановлено законом. Слід зауважити, що поновлення строку пред'явлення до примусового виконання можливе лише за судовими рішеннями, а за іншими виконавчими документами пропущені строки поновленню не підлягають.

За заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Накладення постановою про відкриття виконавчого провадження арешту на грошові кошти боржника суперечитиме сенсу процедури примусового виконання рішення, оскільки боржник буде позбавлений провадити видаткові операції аз власними банківськими рахунками.

Про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони його відчуження має бути обов'язково зазначено у резолютивній частині постанови про відкриття виконавчого провадження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному Законом, зі складанням процесуальних документів встановленої форми.

Відмова у відкритті виконавчого провадження. Перевіривши виконавчий документ та підстави для пред'явлення останнього до примусового виконання, державний виконавець надає їм правову оцінку і відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності обставин, закріплених у законі, а саме:

1. Пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання. При цьому державний виконавець має пересвідчитися у відсутності документів, які б підтверджували попереднє переривання строку пред'явлення (повернення документа без виконання, часткове погашення боргу тощо);

2. Неподання виконавчого документа про виконання рішення, зазначеного у Законі (наприклад, коли державному виконавцеві надано копію виконавчого листа, завірену неналежним чином, подано на виконання рішення суду, за яким не видано виконавчий лист, пред'явлено несплачену в строк платіжну вимогу, акцептовану платником тощо);

3. Якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання. За порядком, встановленим Цивільним процесуальним Кодексом України та Господарським процесуальним кодексом України, виконавчі документи на підставі рішень судів видаються лише після набуття рішеннями чинності та закінченням строку для їх оскарження (окрім рішень, що допущені до негайного виконання). Натомість чинність рішення суду може бути перервана поновленням судом строку на апеляційне оскарження такого рішення та прийняттям до розгляду апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ. Тобто за наявності до моменту відкриття виконавчого провадження в розпорядженні державного виконавця документів, стверджуючих апеляційне оскарження рішення суду (ухвала про прийняття до розгляду апеляційної скарги), останній відмовляє в відкритті виконавчого провадження та повертає виконавчий документ заявникові. Втім, якщо відомості про апеляційне оскарження рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, стали відомі державному виконавцеві після відкриття провадження, він має повернути виконавчий документ без виконання суду, що його видав, на підставі статті 40^і Закону України „Про виконавче провадження";

4. Пред'явлення виконавчого документа до відділу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рішення - нерідко стягувач пред'являє до примусового виконання виконавчі документи з порушенням правил територіальної та предметної підвідомчості, і державний виконавець повертає такі виконавчі документи стягувачеві (заявникові). Такий порядок закріплено законом, однак не можна не погодитись, що таким чином Державні виконавці затягують виконання рішення, стосовно якого стягувач вже виявив волю на звернення до примусового виконання. Зрештою, більш ефективним та розумним було б самостійне спрямування органами ДВС за належністю виконавчого документа, отриманого від стягувача з порушенням правил предметної або територіальної підвідомчості;

5. Якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, і про термін такої відстрочки зазначено у виконавчому документі чи іншому судовому рішенні;

6. У разі невідповідності виконавчого документа обов'язковим вимогам, передбаченим статтею 19 Закону України „Про виконавче провадження", або іншим законом, який визначає інші додаткові обов'язкові вимоги до окремих видів виконавчих документів;

7. За наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження. Наприклад, виключає можливість здійснення виконавчого провадження органами ДВС частина 2 статті 9 Закону України „Про виконавче провадження", відповідно до якої виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ, здійснюється виключно органами Державного казначейства України.

Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові. Законом прямо не встановлено строку, протягом якого державний виконавець має прийняти рішення про відмову в відкритті виконавчого провадження, однак у цьому випадку цілком виправданим є застосування аналогії закону за правилами відкриття виконавчого провадження, тобто постанова про відмову в відкритті провадження має бути винесена державним виконавцем в триденний термін з моменту отримання документа, або не пізніше наступного дня після отримання, якщо рішення підлягає негайному виконанню.

У разі відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі невідповідності виконавчого документа вимогам Закону, державний виконавець має роз'яснити стягувачу право на звернення до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, для приведення виконавчого документа відповідно до вимог Закону. Наразі на практиці подеколи трапляються випадки безпосереднього звернення державного виконавця до суду для усунення недоліків, допущених у виконавчому документі, через те, що цей документ стосується стягнення на користь держави та був спрямований державному виконавцю самим судом. Таке ставлення до проблеми представництва інтересів держави-стягувача у виконавчому провадженні не є коректним, оскільки за наповнення Державного бюджету України відповідають певні фінансові органи, які й повинні представляти інтереси держави у виконавчому провадженні.

Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження може бути оскаржена заявником начальнику відповідного відділу державної виконавчої служби або до відповідного суду в 10-денний строк з моменту її одержання.

Копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, однак за умови авансування стягувачем в порядку, передбаченому Законом, витрат на проведення виконавчих дій документи виконавчого провадження можуть надсилатися учасникам виконавчого провадження рекомендованими листами.

За письмовою заявою учасників виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися адресатам також факсимільним зв'язком або електронною поштою. Документи виконавчого провадження, направлені факсимільним зв'язком або електронною поштою, вважаються врученими за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами.

Державним виконавцем або іншою особою, уповноваженою державним виконавцем, документи виконавчого провадження можуть бути вручені особисто сторонам, іншим учасникам виконавчого провадження або їх представникам під розписку.

Належно оформлена відмова сторін виконавчого провадження від одержання документів виконавчого провадження не є перешкодою для проведення подальших виконавчих дій у встановленому Законом порядку. Подібна відмова сторін виконавчого провадження від одержання процесуальних документів має або підтверджуватися відповідними документами поштових організацій (установ зв'язку, системними адміністраторами, які провадять обслуговування електронної пошти), або актами державного виконавця, до складання яких залучення понятих не є обов'язковим.

У разі, якщо резолютивна частина судового рішення, викладена у виконавчому документі, є незрозумілою, державний виконавець, а також сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення чи змісту документа. Можливість роз'яснення резолютивних частин інших (несудових) рішень, Законом не передбачена.

Суд, який видав виконавчий документ, зобов'язаний розглянути заяву державного виконавця (сторони виконавчого провадження) про роз'яснення рішення суду у 10-денний строк з дня її надходження і за необхідності дати відповідне роз'яснення рішення чи змісту виконавчого документа, не змінюючи їх змісту по суті. Про роз'яснення рішення чи змісту документа або відмову у цьому суд постановляє ухвалу.

1. Охарактеризуйте поняття виконавчого провадження.

2. Що є правовою основою виконавчого провадження?

3. Юрисдикція органів державної виконавчої служби.

4. Як провадиться виконання рішень іноземних юрисдикційних органів?

5. Розкрийте поняття виконавчого документа.

6. Які існують види виконавчих документів?

7. Що може слугувати підстави для відкриття виконавчого провадження?

8. У які строки відбувається пред'явлення виконавчого документа?

9. Як відбувається відкриття виконавчого провадження?

Читайте також:

1. IV. Питання самоконтролю.
2. V. Питання для самоконтолю
3. V. Питання туристично-спортивної діяльності
4. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
5. А.1 Стан , та проблемні питання застосування симетричної та асиметричної криптографії.
6. Актуальні питання управління земельними ресурсами та їх охорони
7. Аналогія права - вирішення справи або окремого юридичного питання на основі принципів права, загальних засад і значення законодавства.
8. Бесіда за запитаннями.
9. В лекції висвітлюються питання використання мережних структур, їх недоліки та переваги.
10. Виділення в природних комплексах незвичайних, унікальних ділянок і явищ і питання їх збереження.
11. Висновок з 1 питання
12. Відповідаючи на питання, будьте впевнені в своїй перемозі і все у вас вийде.

Переглядів: 595