Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Поняття і підстави завершення виконавчого провадження

Фінал процедури виконавчого провадження Законом України "Про виконавче провадження" визначено поняттям "завершення виконавчого провадження ", яке поєднує у собі дві окремі, часто не взаємопов'язані між собою процедури:

1. Закінчення виконавчого провадження, яке не завжди є завершальним етапом у виконавчому провадженні, оскільки у деяких випадках можливе відновлення виконавчого провадження;

2. Повернення виконавчого документа без подальшого виконання. Закінчення виконавчого провадження провадиться лише на підставі

вичерпного списку обставин, що не підлягає розширеному тлумаченню, воно здійснюється під контролем начальника відповідного органу ДВС, до того ж, закінчене виконавче провадження не підлягає подальшому відновленню, за винятком випадків скасування постанови про закінчення в судовому порядку або в порядку відомчого контролю. За своїми правовими наслідками закінчення виконавчого провадження подібне до припинення провадження у справі у цивільному та господарському судових процесах.

Про закінчення виконавчого провадженнядержавний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.

Закон передбачає перелік підстав для закінчення виконавчого провадження, а саме, виконавче провадження підлягає закінченню у випадках:

 

1. Прийняття судом відмови стягувача від стягнення, що має бути належним чином документально оформлена (наприклад, у вигляді ухвали). Одразу слід зазначити, що відмова стягувача (позивача) від правовідносин та зобов'язання, вже підтвердженого рішенням суду, перевіряється судом за певними правилами. Так, відмова позивача від позову та визнання відповідачем позову на підставі статті 103 ЦПК України та статті 22 ГПК України здійснюється та приймається судом лише у тому разі, якщо це не суперечить чинному законодавству України та не порушує будь-чиї права та охоронювані законом інтереси.

2. Затвердження судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження, причому це затвердження оформлюється ухвалою. В цьому випадку в резолютивній частині ухвали суду або мирової угоди, яка є ЇЇ невід'ємною частиною, має бути в наявності пряма вказівка на закінчення виконавчого провадження. Як і у попередньому випадку, суд не затвердить мирову угоду сторін, якщо це суперечить законові чи порушує будь-чиї права та охоронювані законом інтереси;

3. Смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника (за наявності належно оформленого свідоцтва про смерть громадянина, виданого органами РАЦС), визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача (за наявності відповідного рішення суду), ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження (за наявності довідки органу статистики про виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств, організацій та установ), якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва. Ця норма, як відзначалося раніше, стосується лише тих випадків, коли фізична особа мала особисто здійснити певні дії у виконавчому провадженні, а юридична особа ліквідована без визначення правонаступника;

4. Скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа. У цьому випадку йдеться про скасування самої підстави існування виконавчого провадження, тому нерідко у таких випадках постає питання про поворот виконання, передбачений статтею 122 ГПК України та статтями 420-422 ЦПК України. Для підтвердження факту скасування рішення має бути надане компетентне рішення, що набуло чинності – для судових рішень - рішення апеляційної, касаційної інстанції або першої інстанції для рішень, переглянутих за знов виявленими обставинами, а для рішень інших органів (посадових осіб) - рішення вищестоящої організації або судове рішення.

5. Письмової відмови стягувана від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, або знищення речі, яка мала бути передана стягувачеві в натурі. Причини, які можуть викликати у стягувача небажання отримувати присуджені йому речі (незадовільний стан, псування або, навпаки, істотні покращення речі тощо), для державного виконавця не мають жодного значення. Знищення речі, що мала бути передана стягувачеві, має бути підтверджено документально - довідками та актами знищення, виданими зберігачем, або актом державного виконавця;

6. Закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення, тобто у виконавчому документі має бути чітко зазначений момент (дата або подія), після якого виконавчий документ перестає бути дійсним, наприклад, це повноліття дитини, на утримання якої стягнуто аліменти тощо;

7. Передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи або арбітражному керуючому (якщо ліквідаційну комісію ще не сформовано) у разі визнання господарським судом боржника банкрутом. Факт визнання боржника банкрутом підтверджується постановою господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, винесеною на підставі статті 22 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом". Подальше виконання виконавчих документів в цьому випадку буде провадитися в порядку, визначеному Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

8. Фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом, зокрема, вимоги виконавчого документа мають бути виконані у повному обсязі, у спосіб та порядок, ним передбачений, що має бути підтверджено відповідними документами виконавчого провадження та платіжними документами;

9. Повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача - у цьому випадку підставою для закінчення виконавчого провадження є постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа;

10. Направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби - це єдина підстава для закінчення виконавчого провадження, що не має своїм правовим наслідком зняття арешту з майна боржника;

11. Повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, якщо неможливо без участі боржника виконати рішення суду зобов'язального характеру (яке зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення).

Сторони виконавчого провадження нерідко висувають державному виконавцю прохання провести зарахування однорідних зустрічних вимог, наприклад, якщо обидві сторони виконавчого провадження мають рішення суду про стягнення одне з одного грошових коштів, керуючись при цьому нормами статті 601 ЦК України, які допускають проведення подібного зарахування. Однак, не зважаючи на простоту запропонованого вирішення проблеми, державний виконавець не має правових підстав для проведення подібного зарахування, оскільки, по-перше, стаття 37 Закону України „Про виконавче провадження" не передбачає такої підстави для закінчення виконавчого провадження, як зарахування однорідних зустрічних вимог. По-друге, предметом регулювання Цивільного Кодексу України є майнові та особисті немайнові правовідносини, а державний виконавець перебуває зі сторонами у адміністративно-правових відносинах, що відносяться до сфери публічно-правового регулювання. Таким чином, до процедури виконавчого провадження норми ЦК України, що регулюють зарахування зустрічних вимог - застосовуватися не можуть.

Законом встановлено, що постанова про закінчення виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби або до суду у 10-денний строк, однак слід підставити під сумнів доцільність оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження начальнику відділу ДВС, оскільки останній затверджує означену постанову та повинен при цьому ретельно перевірити підстави та обставини, що потягнули за собою закінчення провадження.

Завершення (закінчення та повернення) виконавчого провадження, як будь-який юридичний факт, має певні наслідки, зокрема, у разі закінчення виконавчого провадження, крім випадків направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби, а також у разі повернення виконавчого документа стягувачу, до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав:

• припиняється чинність арешту майна боржника (якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника);

• скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення;

• провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження (тобто вирішуються питання повернення авансового внеску стягувачеві, скасування в передбаченому законом порядку постанови про стягнення виконавчого збору тощо).

За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови про закінчення виконавчого провадження з зазначенням факту припинення чинності арешту для пред'явлення її до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження для зняття арешту з майна.

Незважаючи на те, що Законом України "Про виконавче провадження" надано багато уваги процедурі завершення виконавчого провадження, на сьогодні залишається невирішеною проблема підстав для закінчення виконавчого провадження за ухвалами судів загальної юрисдикції про вжиття заходів забезпечення позову, запобіжних або тимчасових заходів, а також проблема наслідків, які тягне за собою процедура закінчення виконавчого провадження за такими виконавчими документами.

Практикам знайома досить поширена ситуація, коли за ухвалою про забезпечення позову державний виконавець має накласти арешт на певні види майна боржника та заборонити його відчуження. Після складання акту опису та арешту майна боржника або винесення постанови про арешт цього майна, державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки повністю та фактично виконано резолютивну частину ухвали суду про забезпечення позову.

Однак у статті 38 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що у разі закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 37 цього Закону припиняється чинність арешту майна боржника. До того ж, державний виконавець частиною 2 статті 38 Закону України "Про виконавче провадження" зобов'язаний зазначити у постанові про закінчення виконавчого провадження факт скасування арешту майна боржника.

Звісно, що неврахування законодавцем особливостей примусового виконання ухвал про забезпечення позову призводить до фактичної неможливості їх ефективного виконання органами державної виконавчої служби, оскільки, з винесенням постанови про закінчення, арешт майна боржника автоматично скасовується.

З огляду на наведене, чинний порядок примусового виконання ухвал про забезпечення позову потребує негайного вдосконалення, зокрема, статтю 38 Закону України "Про виконавче провадження" слід доповнити частиною 4 такого змісту: "Наслідки завершення виконавчого провадження не поширюються на процедуру виконання виконавчих документів, суттю яких є накладення арешту на майно боржника з метою забезпечення позовних вимог. Питання про скасування заходів забезпечення позову вирішується виключно судом, що їх застосував ".

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.

 


Читайте також:

  1. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
  2. II. Поняття соціального процесу.
  3. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
  4. X Впровадження Зростання Зрілість Спад Час
  5. А/. Поняття про судовий процес.
  6. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
  7. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
  8. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
  9. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.
  10. АПЕЛЯЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
  11. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
  12. Аудиторські докази: поняття та процедури отримання




Переглядів: 5006

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Відстрочка або розстрочка виконання, встановлення чи зміна способу і порядку виконання рішення, роз'яснення рішення, що підлягає виконанню | Повернення виконавчого документа без виконання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.