• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Розшук у виконавчому провадженні

Конституцією України, зокрема статтею 33, усім, хто на законних підставах перебуває на території України гарантовано свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Закон водночас не надає право державному виконавцю обмежувати право пересування боржників, які не виконали цивільно-правові зобов'язання, тому у виконавчому провадженні можливі випадки, коли державний виконавець, не зважаючи на всі заходи, спрямовані на виявлення майна боржника, встановлення місця знаходження боржника або дитини, яку слід передати (відібрати), не в змозі самостійно встановити місцезнаходження зазначених осіб та предметів.

Водночас, оголошення розшуку боржника, майна або дитини не може мати місце без певної низки попередніх заходів, спрямованих на їх виявлення. Чіткого переліку таких заходів закон не містить, однак вважається, що до моменту оголошення розшуку доцільно провести:

• отримання відповіді на запит з адресного бюро органів МВС України щодо місця реєстрації громадянина;

• перевірка наявності боржника за можливими місцями перебування останнього (якщо за боржником, за даними бюро технічної інвентаризації, зареєстровано кілька об'єктів нерухомості);

• отримання від родичів та сусідів боржника інформації про можливі місця його перебування (пояснення отримуються письмово або відображаються у акті державного виконавця);

• отримання відповіді на запит до податкових органів щодо місця роботи боржника (перевірка провадиться податковими органами за інформаційною базою по формі 8ДР, за умов наявності у державного виконавця ідентифікаційного коду платника податків-боржника).

Втім, якщо попередні заходи не дали державному виконавцю бажаного результату, останній вправі оголосити розшук майна боржника або ініціювати перед судом питання про оголошення розшуку боржника або дитини. Підстави для оголошення розшуку поділяються на обов'язкові та факультативні.

Державний виконавець зобов 'язаний звернутися до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника а&орозшук дитини лише у разі відсутності відомостей про місце проживання (знаходження) фізичної особи за такими категоріями виконавчих документів (обоє 'язкові підстави):

• про стягнення аліментів (розшук боржника);

• відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я чи у зв'язку з втратою годувальника (розшук боржника);

• про відібрання дитини (розшук дитини).

За іншими (будь-якими) категоріями виконавчих документів державний виконавець може звернутися до суду з поданням про розшук боржника чи дитини та винести постанову про оголошення розшуку майна боржника за наявності (факультативна підстава) письмової згоди стягувача відшкодувати витрати на розшук та авансувати зазначені витрати відповідно до Закону. В цьому випадку стягувач має право у судовому порядку вимагати від боржника компенсації витрат, пов'язаних з проведенням розшуку.

Незвернення державного виконавця до суду з поданням про оголошення розшуку боржника чи дитини у випадках, коли державний виконавець за законом зобов'язаний це зробити, а також постанова державного виконавця про відмову у розшуку майна боржника та постанова про стягнення витрат, пов'язаних з розшуком, можуть бути оскаржені до відповідного суду у 10-денний строк.

Водночас процедура виконавчого провадження взагалі не передбачає можливості здійснення державним виконавцем розшуку стягувача, що створює певні ускладнення при здійсненні окремих виконавчих дій, наприклад, неможливість встановлення місця знаходження стягувача, через що неможливо ознайомити останнього з експертною оцінкою майна боржника, призводить до затягування на невизначений термін процедури реалізації арештованого майна.

За відсутності відомостей про місце знаходження майна боржника, державний виконавець самостійно виносить постанову про розшук майна, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.

Розшук оголошується державним виконавцем або судом (за поданням державного виконавця) за певними правилами територіальності:

• за місцем виконання рішення;

• за останнім відомим місцем проживання (знаходження) боржника;

• за місцем знаходження майна боржника;

• за місцем проживання (знаходження) стягувана.

Широке тлумачення законом територіальності оголошення розшуку призводить до того, що подеколи на практиці наявні випадки, коли державні виконавці, не встановивши місце знаходження боржника, пересилають виконавчі документи до інших відділів ДВС (частіше за місцем проживання стягувача), немовби-то „...для оголошення розшуку...". Така позиція, яка в цілому не суперечить чинному законодавству, все ж таки не повинна застосовуватись державними виконавцями, оскільки подібний алгоритм виконавчих дій не передбачений Законом України „Про виконавче провадження", а процедура виконавчого провадження істотно уповільнюється. Дійсною же підставою для вчинення подібних дій є бажання несумлінного державного виконавця позбутися безперспективного виконавчого документа та перекласти Його виконання на плечі іншого державного виконавця.

Розшук фізичних осіб та розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи внутрішніх справ, а розшук боржника - юридичної особи, а також іншого майна боржника здійснює державна виконавча служба.

Наразі, органи державної виконавчої служби також можуть вживати певних заходів до розшуку автотранспортних засобів (які, до речі, є високоліквідним товаром досить істотної вартості). Цей вид майнового активу боржника є досить специфічним майном через його високу мобільність та можливість його передачі іншій особі за дорученням.

Після накладення арешту на автотранспорт та заборону його відчуження, державний виконавець, у разі, якщо сам боржник не переховується, має право письмово зобов'язати останнього надати відомості про місце знаходження автотранспорту. У разі ігнорування вимоги державного виконавця, на фізичну особу-боржника може бути накладено штраф, а стосовно посадової особи підприємства-боржника може бути порушено кримінальну справу за створення умисних перешкод виконанню судового рішення.

У разі, якщо боржник також відсутній, перевірку наявності автотранспорту можна провадити за місцем стоянки (яка відзначається у облікових картках ДАІ або за свідченнями сусідів та родичів боржника), в гаражі, що належить боржнику тощо. Встановлення органами ДАІ та затримання автотранспорту можливе при проходженні чергового технічного огляду, потраплянні автотранспорту у дорожньо-транспортну пригоду, спроби зняття автотранспорту з обліку тощо.

Постанова державного виконавця про розшук майна боржника (транспортних засобів) обов'язкова до виконання, у тому числі й органами внутрішніх справ.

Витрати органів внутрішніх справ, пов'язані з розшуком громадянина-боржника, дитини або транспортних засобів боржника, стягуються з боржника за ухвалою суду. Витрати, пов'язані з розшуком боржника - юридичної особи або іншого майна боржника, стягуються з боржника за постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.

Оголошення розшуку боржника, його майна або дитини, надає державному виконавцю право зупинити виконавче провадження до закінчення існування цієї обставини.

Читайте також:

1. Взаємодія органів слідства з підрозділами, уповноваженими здійснювати оперативно-розшукову діяльність, при розслідуванні злочинів
2. Використання матеріалів ОРД для попередження, припинення і розслідування злочинів, розшуку зло­чинців та осіб, які безвісно зникли
3. Використання почерку для розшуку і ідентифікації виконавців рукописів.
4. ДОКАЗИ ТА ДОКАЗУВАННЯ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ
5. Загальні положення судового розгляду у кримінальному провадженні.
6. Застосування фотографії при провадженні слідчих дій
7. Конституція України – основна база правового забезпечення оперативно-розшукової тактики податкової міліції
8. Лекція 10. ПРОВАДЖЕННЯ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ
9. Лекція 14. Підсудність у кримінальному провадженні. Підготовче провадження
10. Оперативно – розшукове законодавство України, як правова основа оперативно – розшукової тактики
11. Питання 1. Поняття режиму виконання і відбування покарання в установах виконання покарань в науково-юридичній літературі та Кримінально-виконавчому кодексі України.
12. Питання 1. Система оперативно-розшукових і режимно-профілактичних заходів.

Переглядів: 2063